Галущенко Герман Валерійович — Вікіпедія

Герман Валерійович Галущенко
Міністр енергетики України
Нині на посаді
На посаді з 29 квітня 2021
Президент Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль
Попередник Юрій Бойко (в. о.)
Народився 1 травня 1973(1973-05-01) (50 років)
Львів, Українська РСР
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Освіта Львівський державний університет імені Івана Франка
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка (1995) і ЛНУ ім. І. Франка
Політична партія безпартійність
Професія юрист
магістр міжнародного менеджменту
Нагороди
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького

Герман Валерійович Галущенко (нар. 1 травня 1973, Львів, Українська РСР, СРСР) — український юрист, міністр енергетики України з 29 квітня 2021. Член Ради національної безпеки і оборони України (з 13 травня 2021)[1].

Походження та навчання[ред. | ред. код]

Герман Галущенко народився 1973 року у Львові. У 1995 році закінчив Львівський державний університет імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство», отримав диплом юриста з відзнакою.

Закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», отримав диплом магістра міжнародного менеджменту[2].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Діяльність в державних органах[ред. | ред. код]

Працював у прокуратурі м. Львова, у договірно-правовому департаменті МЗС України. Потім працював у міністерстві закордонних справ України, був представником України у комітеті Ради Європи по боротьбі з корупцією. У різні роки він обіймав посади заступника керівника департаменту Секретаріату (Адміністрації) Президента України, з 2011 року — директора департаменту судової роботи Міністерства юстиції України[2].

НАЕК «Енергоатом»[ред. | ред. код]

У 2013—2014 роках — виконавчий директор з правового забезпечення НАЕК «Енергоатом». З травня 2020 року по 29 квітня 2021 року — віце-президент НАЕК «Енергоатом»[2].

Міжнародна діяльність[ред. | ред. код]

У 2014 році після звільнення з Енергоатома за власним бажанням Герман Галущенко активно долучився до процесу захисту інтересів держави Україна та вітчизняних компаній у міжнародних судових інстанціях. Зокрема, він працював над питаннями притягнення РФ до відповідальності за експропріацію власності великих українських державних та приватних компаній у АР Крим. Також працював у команді провідних міжнародних юристів на чолі з американською компанією Covington & Burling LLP – у справах, що розглядав Міжнародний суд ООН за порушення двох конвенцій: про фінансування тероризму (Донбас) та расову дискримінацію (Крим).

Представляв Україну у численних переговорах та конференціях. Є членом Американської асоціації міжнародного права. Арбітр від України Міжнародного центру вирішення інвестиційних справ у Вашингтоні. Також залучений як арбітр ІСС.

Брав участь у багатьох міжнародних процесах, зокрема у сфері енергетики щодо видобутку нафти та газу, угод про розподіл продукції, експропріацію енергетичних активів тощо.

Міністерська посада[ред. | ред. код]

29 квітня 2021 року Верховна Рада України проголосувала за призначення Германа Галущенка міністром енергетики України. За таке рішення віддали голоси 305 народних депутатів — фракція «Слуга народу», ОПЗЖ, «Батьківщина» та групи «За майбутнє» і «Довіра»[3].

Президент Володимир Зеленський відповідним указом 13 травня увів Германа Галущенка до складу Ради національної безпеки і оборони України[4].

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

З 2012 року викладає міжнародне приватне право в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Доцент кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка[2].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

До кінця серпня 2020 року входив до керівних органів партії «Патріот», яка визначає себе як правоцентристську політичну силу. На президентських виборах 2019 партія висунула своїм кандидатом економіста Андрія Новака, який набрав 0,02 % голосів[3].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор наукових статей та монографій з питань інвестиційного, енергетичного та міжнародного приватного права.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • почесне звання «Заслужений юрист України»;
  • дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника;
  • Орден Данила Галицького[5].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, має трьох дітей: дві доньки Вероніка та Стефанія і син Максим. Дружина Богданова Ольга Ігорівна бенефіціарний власник ТОВ «ПРОСТІР 86»[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України №-192/2021 від 13.5.2021. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  2. а б в г Біографія міністра енергетики Германа Галущенка. Міністерство енергетики України (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 липня 2021.
  3. а б Про призначення Галущенка Г.В. Міністром енергетики України. Верховна Рада України (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 липня 2021.
  4. Зеленський змінив склад РНБО. Українська правда (укр.). 13 травня 2021. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  5. Указ Президента України від 21 грудня 2009 року № 1077/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Галущенко Герман Валерійович на сайті Відкритого реєстру національних публічних діячів України. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Декларація[ред. | ред. код]