Точицький Микола Станіславович — Вікіпедія
Точицький Микола Станіславович | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Заступник Керівника Офісу Президента України | ||||||
Нині на посаді | ||||||
На посаді з | 15 квітня 2024 | |||||
Президент | Володимир Зеленський | |||||
Попередник | Андрій Сибіга | |||||
Заступник Міністра закордонних справ України | ||||||
29 вересня 2021 — 12 квітня 2024 | ||||||
Президент | Володимир Зеленський | |||||
Прем'єр-міністр | Денис Шмигаль | |||||
Посол України в Бельгії | ||||||
4 лютого 2016 — 6 квітня 2021 | ||||||
Президент | Петро Порошенко Володимир Зеленський | |||||
Попередник | Ігор Долгов | |||||
Представник України при ЄС (за сумісництвом) | ||||||
4 лютого 2016 — 6 квітня 2021 | ||||||
Президент | Петро Порошенко Володимир Зеленський | |||||
Попередник | Костянтин Єлісєєв | |||||
Наступник | Всеволод Ченцов | |||||
Постійний Представник України при Раді Європи | ||||||
8 лютого 2010 — 4 лютого 2016 | ||||||
Президент | Віктор Ющенко Віктор Янукович Петро Порошенко | |||||
Попередник | Євген Перелигін | |||||
Наступник | Дмитро Кулеба | |||||
Народився | 22 вересня 1967 (56 років) Вінниця, Українська РСР, СРСР | |||||
Відомий як | дипломат | |||||
Місце роботи | МЗС України | |||||
Країна | Україна і СРСР | |||||
Національність | українець | |||||
Alma mater | Факультет романо-германської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченкаd (1993) і Інститут міжнародних відносин Київського університету (1995) | |||||
У шлюбі з | Точицька Тамара Григорівна | |||||
Професія | дипломат | |||||
Нагороди | | |||||
Медіафайли у Вікісховищі | ||||||
Микола Станіславович Точицький (нар. 22 вересня 1967) — український дипломат. Заступник Керівника Офісу Президента України (з 2024)[1]. Заступник Міністра закордонних справ України (2021—2024).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 22 вересня 1967 року на Вінничині. Закінчив Уладівську середню школу (село Уладівське). 1993 року закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, перекладач французької та англійської мов; 1995 року Інститут міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, юрист-міжнародник, дипломна робота «Легітимність застосування ядерної зброї»; 1999 року Женевський центр політики безпеки[en].
З 1985 до 1987 р. — відбував військову службу в армії.
У 1993—1995 рр. — аташе, третій секретар Управління контролю над озброєннями та роззброєння МЗС України;
У 1995—1998 рр. — третій, другий секретар Посольства України в Королівстві Бельгія (за сумісництвом Бенілюксу, ОЗХЗ, НАТО, ЄС, Західноєвропейський союз); Займався питаннями співпраці України з НАТО в рамках Програми Партнерство заради миру, розробки Меморандуму про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру між МНС України та НАТО, співпраці України з Організацією із заборони хімічної та біологічної зброї (ОЗХЗ).
У 1998—1999 рр. — перший секретар відділу ядерного роззброєння та обмеження стратегічних озброєнь Управління контролю на озброєннями та науково-технічного співробітництва МЗС України; Навчався у Женевському центрі політики безпеки.
У 1999—2000 рр. — перший секретар відділу ОБСЄ та Ради Європи Управління європейської інтеграції МЗС України.
У 2000—2001 рр. — радник відділу НАТО та європейської безпеки у Департаменті з питань політики та безпеки МЗС України, займався питаннями Євроатлантичної безпеки та програми співпраці з НАТО;
У 2001—2003 рр. — радник Постійного Представництва України при Раді Європи (Страсбург); до його обов'язків входили питання співпраці з ПАРЄ, Конгресом місцевих та регіональних влад Європи, Венеційською комісією;
У 2003—2004 рр. — перший заступник, директор Кабінету Міністра закордонних справ України.
У 2004—2005 рр. — начальник Управління консульської служби МЗС України.
У 2005—2008 рр. — Генеральний консул України в Сан-Франциско (США).
У 2008—2010 рр. — перший заступник, керівник Головної служби з питань міжнародного співробітництва Секретаріату Президента України. Брав участь у перемовинах по звільненню судна Фаїна з полону піратів.
З 8 лютого 2010[2] до 4 лютого 2016[3] року — Постійний Представник України при Раді Європи; Вперше в новітній історії України головував у Комітеті міністрів Ради Європи, брав участь у підписанні Європейської конвенції про захист домашніх тварин[4]
З 4 лютого 2016 року[5] до 6 квітня 2021 року[6] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія; разом з дружиною, Тамарою Точицькою, створює великі проєкти культурної дипломатії[7] Сприяв щорічному проходженню лікування та реабілітації українських військових, поранених в ході ООС, у військовому шпиталі ім. Королеви Астрід в Бельгії.[8] Брав участь у підписанні 18 грудня 2018 року Імплементаційного протоколу між Україною та країнами Бенілюкс про реадмісію осіб; також брав участь у підписанні 10 лютого 2021 року Угоди між Україною та Королівством Бельгія про здійснення оплачуваної діяльності деякими членами сімей співробітників дипломатичних представництв та консульських установ.
З 4 лютого 2016[9] до 6 квітня 2021[6] — Представник України при ЄС та Європейському Співтоваристві з атомної енергії за сумісництвом; На посаді посла сприяв набуттю чинності Угоди про асоціацію Україна-ЄС, Безвізового режиму, приєднання України до Європейського зеленого курсу, підготовці до підписання Угоди про Спільний авіаційний простір;[10], також брав участь у тристоронніх газових перемовинах Україна-ЄС-Росія щодо транзиту газу газогонами України.
З 24 жовтня 2016 року до 6 квітня 2021[6] — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великому Герцогстві Люксембург за сумісництвом.[12] Брав участь в укладанні Протоколу про внесення змін до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування.[13]
Культурна дипломатія[ред. | ред. код]
В дипломатичній кар'єрі Миколи Точицького особливе місце посідає культурна дипломатія, яку він проводить разом зі своєю дружиною, Тамарою Точицькою[7]
Період 2010—2016 роки[ред. | ред. код]
У 2011 році відбувалось перше в історії незалежної України Головування в комітеті Міністрів Ради Європи[14][15][16]. Микола Точицький на той час працював представником України у Раді Європи.
В цей період у Страсбурзі відбулися виставки українських митців Юрія Нагулка[17], Віктора Севастьянова[18][19], Зої Скоропаденко[7].
Музична програма включала концерти української співачки Соломії (Олена Карпенко)[20] та камерного оркестру «Академія» Львівської Національної музичної академії імені Миколи Лисенка під керівництвом українського композитора Мирослава Скорика[21].
В ці ж роки у Раді Європи відбувались тижні українських регіонів[22]:
- 2011 — Вінницька область;[23][24]
- 2012 — Дніпропетровська область;[22]
- 2013 — Автономна Республіка Крим;[22]
З початком російської агресії проти України у лютому 2014 року, акцент культурних проектів української дипломатії у Страсбурзі було змінено в бік гуманітарної складової — спільно з українською громадою проводились благодійні ярмарки[25] для підтримки поранених українських військових та цивільних, кіно-, літературно- та художні заходи спрямовувались на підтримку українських політв'язнів в РФ та окупованому Криму, або ж привертали увагу до гострих питань пов'язаних з агресією[26].
Період 2016—2021 роки[ред. | ред. код]
За каденцію Миколи Точицького Послом у Бельгії та Люксембурзі суттєво збільшено культурну присутність України практично у всіх сферах мистецтва: живописі, музиці, театрі, кіно, а також літературі. Охоплено всі регіони країн та найбільші міста — Брюссель, Люксембург, Антверпен, Гент, Брюгге, Арлон, Льєж, Генк тощо.[27] Знакові події цього періоду — щорічний фестиваль «Українська Весна»[28][27], бельгійський кінофестиваль «Бріджес Схід-Захід»[29][27], люксембурзький кінофестиваль «CinEast»[30][27], участь української команди у щорічному фестивалі «EatBrussels»[31][27], виставки українських художників Івана Марчука, Миколи Теліженка, Романа Мініна, Микити Кадана, Алевтини Кахідзе, Едуарда Бєльського, Олександра Кудрявченка[32], Богдана Голояда, Сергія Святченка, Ігоря Мусіна[33], Оксани Левченя, Світлани Лебіги, Надії Сеничак[34] та інших[27][7].
В цей період у Бельгії відбулись численні зустрічі з сучасними українськими письменниками, серед яких Сергій Жадан, Андрій Курков, Оксана Забужко, Макс Лівін, Богдан Коломійчук, Павел Ар'є, Олег Сенцов, Ірена Карпа,Катерина Бабкіна, Гаська Шиян.[27] На бельгійських сценах проходили вистави балету Національної опери України ім. Т.Шевченка, Схід-опери Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка, Одеського національного академічного театру опери та балету, Харківської філармонії.[27]
У жовтні 2019 року у місті Арлон було відкрито пам'ятник Анні Київській, доньці Великого князя Київського Ярослава, в рамках проєкту «Шлях Королеви».[35][36]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» II ст. (21 грудня 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток міждержавного співробітництва, плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм[40]
- Орден «За заслуги» III ступеня (22 грудня 2021) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного співробітництва України, багаторічну плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм[41]
- Заслужений юрист України; Почесна відзнака Міністерства закордонних справ України І-го ступеню[42];
- Грамота Верховної Ради України;
- Почесна Грамота Кабінету міністрів України;
- Нагрудний знак «Правосуддя І Справедливість»;
- Медаль «За Заслуги» — Національна гвардія Каліфорнії;
- «Почесна медаль Каліфорнії» — Національна гвардія Каліфорнії;
- Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III-го ступеня — Українська православна церква;
- Відзнака МВС України «Закон і честь»;
- Відзнака МВС України «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності»
Наукові статті[ред. | ред. код]
- «Європейський правовий простір: сучасні функціональні та інституційні проблеми»-видання «Право України» 2012 р., № 3-4;[43]
- «Реформа Європейського суду з прав людини та внесок українського головування в Комітеті міністрів Ради Європи в процес реформування Європейського суду з прав людини»- видання «Європейське право» № 1/2012;[44]
- «Міжнародне співтовариство про кримський референдум 2014 року: від висновку Венеційської комісії до Консультативного висновку Міжнародного суду ООН»-Україна в історії Європи XIX — початку XXI ст.: історичні нариси. Монографія. За ред. чл.-кор. НАН України С. В. Віднянський. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020.814с.[45]
Дипломатичні ранги[ред. | ред. код]
- 12 жовтня 2004 року — Присвоєння дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу[46]
- 23 серпня 2007 року — Присвоєння М. Точицькому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу[47]
- 24 квітня 2009 року — Присвоєння М. Точицькому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла[48]
Галерея[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
- Український дипломатичний корпус
- Посольство України в Бельгії
- Представництво України при Європейському Союзі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України№-230/2024 від 15.04.2024
- ↑ Про призначення М. Точицького Постійним представником України при Раді Європи
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 34/2016 Про звільнення М.Точицького з посади Постійного представника України при Раді Європи
- ↑ Про уповноваження М. Точицького на підписання Європейської конвенції про захист домашніх тварин
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 35/2016 Про призначення М.Точицького Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Бельгія
- ↑ а б в [https://www.president.gov.ua/documents/1432021-38437 Про звільнення М.Точицького з посад Надзвичайного і Повноважного Посла України в Королівстві Бельгія, Надзвичайного і Повноважного Посла України у Великому Герцогстві Люксембург, Представника України при Європейському Союзі та Європейському Співтоваристві з атомної енергії
- ↑ а б в г Досвід культурної дипломатії в реальності або Як зробити присутність
- ↑ Бельгія вперше прийме на лікування українських воїнів
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 36/2016 Про призначення М.Точицького Представником України при Європейському Союзі та Європейському Співтоваристві з атомної енергії
- ↑ Про затвердження плану заходів з підготовки до запровадження спільного авіаційного простору України з Європейським Союзом і його державами-членами
- ↑ Микола Точицький вручив вірчі грамоти Президенту Європейської Ради Дональду Туску
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 473/2016 Про призначення М.Точицького Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великому Герцогстві Люксембург
- ↑ Протокол між Урядом України та Урядом Великого Герцогства Люксембург про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Великого Герцогства Люксембург про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на капітал, вчиненої у м. Київ 6 вересня 1997 року
- ↑ Рада Європи високо оцінила головування України в Комітеті міністрів РЄ — Точицький
- ↑ Про утворення Організаційного комітету з підготовки та забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з головуванням України в Комітеті міністрів Ради Європи
- ↑ РОЗПОЧАЛОСЯ ГОЛОВУВАННЯ УКРАЇНИ У КОМІТЕТІ МІНІСТРІВ РЄ З ПИТАНЬ НАГЛЯДУ ЗА ВИКОНАННЯМ РІШЕНЬ ЄСПЛ
- ↑ «Творіння» Юрія Нагулка як частина іміджу України у світі
- ↑ Каждый его пейзаж — это определённое душевное состояние
- ↑ Виставка Віктора Севастьянова «Сезони України», Страсбург. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ Solomia (Олена Карпенко), співачка й поетеса — частина 1
- ↑ Оркестр Скорика успішно завершив головування України в КМ РЄ. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ а б в Про регіональне співробітництво між Україною та ЄС
- ↑ 12 вересня: день Вінниччини у Раді Європи
- ↑ Шлях до ЄС неможливий без участі регіонів і територіальних громад
- ↑ Французи стали пліч-о-пліч з українцями
- ↑ FESTIVAL INTERNATIONALDUFILMDESDROITS DE L'HOMME DE STRASBOURG
- ↑ а б в г д е ж и Coopération culturelle et humanitaire
- ↑ Щорічний фестиваль української культури «Українська весна» розпочинається 18 вересня у Брюсселі.
- ↑ «Бріджес Схід-Захід»: українське кіно представили у Брюсселі
- ↑ Зрозуміла незрозуміла Україна на фестивалі CinEast
- ↑ Культурно-гуманітарне співробітництво. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ У Бельгії відкрилася виставка українського художника Олександра Кудрявченка
- ↑ Після виставки у Брюгге: Україна, мистецтво, Донбас
- ↑ Надія Сеничак
- ↑ Monument to Anna Yaroslavna, Queen of France, opened in Belgium
- ↑ У бельгійському Арлоні відкрили пам'ятник Анні Київській
- ↑ В Брюсселі презентували книгу "Україна в історіях та оповіданнях: збірка есеїв українських інтелектуалів", 7 жовтня 2019 року
- ↑ Вернісаж сучасного українського художника Романа Мініна у галереї Mhaata (м.Брюссель). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ Українська письменниця вперше отримала Літературну премію ЄС
- ↑ Указ Президента України від 21 грудня 2023 року № 830/2023 «Про відзначення державними нагородами України працівників дипломатичної служби»
- ↑ Указ Президента України від 22 грудня 2021 року № 669/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників дипломатичної служби»
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 809/2009
- ↑ https://pravoua.com.ua/ua/store/cdownload/pravoukr/pravoukr_3_4_ukr/
- ↑ https://coe.mfa.gov.ua/news/971-reforma-jevropesykogo-sudu-z-prav-lyudini
- ↑ http://resource.history.org.ua/item/0015027
- ↑ Про присвоєння М. Точицькому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу
- ↑ Про присвоєння М. Точицькому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу
- ↑ Про присвоєння М. Точицькому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла
- ↑ Урочисте прийняття з нагоди 27-ї річниці незалежності України та 100-річчя відродження української державності, 10 вересня 2018 року[недоступне посилання]
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Посольства України в Бельгії
- Офіційний сайт Представництва України при Європейському Союзі
Посилання[ред. | ред. код]
- Міністерство закордонних справ України
- Повага до верховенства права має бути основою діяльності ОЧЕС — посол Точицький
- Досвід культурної дипломатії в реальності або Як зробити присутність
|