French
DeutschЛьвівський повіт — Вікіпедія
| Округ | Львівський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Львів |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1249,949 км² (1880) |
| Населення | 98 461 (1880) |
 | |
| Найбільші міста | Львів, Новий Яричів, Щирець |
Львівський (земський) повіт (пол. Powiat lwowski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Адміністративний центр — м. Львів.
Розташування[ред. | ред. код]
Львівський повіт межував з повітами: Городецьким, Руденським, Жидачівським, Бібрським, Яворівським, Перемишлянським, Кам'янецьким та Жовківським, складаючись із 134 ґмін та трьох міст. Структурний елемент державного управління — громадське (ґмінне) територіальне самоврядування.[1][2].
Адміністративним органом, що управляв повітом було Львівське староство, яке з 1902 року знаходилось у Львові на вул. 3 травня (сучасна вул. Січових Стрільців) в будинку № 8[3]
У складі Австро-Угорщини[ред. | ред. код]
У складі ЗУНР[ред. | ред. код]
Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був адвокат д-р Степан Витвицький (УНДП). Далі у зв'язку з боями у Львові були призначені три повітові комісари — по судових повітах:
- судовий округ Львів — Теодор Ґелемей, директор школи в Сороках (осідком комісаріату судового округу Львів після втрати українцями міста були з 14 грудня 1918 р. послідовно село Запитів, містечко Яричів Новий, село Журавники, а з другої половини квітня 1919 р. даний судовий округ був тимчасово об'єднаний з округом Винники)[4];
- судовий округ Винники — Филип Мисько, колишній вчитель гімназії, директор «Торгової Спілки»; з грудня 1918 р. — о. Володимир Семків, парох у Миклашеві; далі — д-р Осип Когут (УРП); (осідок комісаріату у Винниках, з 22 листопада 1918 року до 15 березня 1919 року — у селі Миклашів, з 15 березня до 15 квітня 1919 року — у Винниках, з 15 квітня до 6 травня — в Яричеві Новім, далі до другої половини травня — в с. Журавники);
- судовий округ Щирець — Володимир Могильницький; далі — Малицький, директор школи; о. Константин Білинський, парох у Гуменці. Головою прибічної (дорадчої) Ради комісаріату був обраний о. Константин Білинський. Делегати до УНРади обрані: від міста Львова — Михайло Галібей, ремісник (УНДП); від повіту — Никола Сушко[5].
В складі Польщі[ред. | ред. код]
| Львівський повіт | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | Польська республіка (1918—1939) |
| Воєводство: | Львівське |
| Утворений: | 1867 |
| Населення: | 142 800 |
| Площа: | 1 276 км² |
| Густота: | 112 осіб/км² |
| Населені пункти та ґміни | |
| Повітовий центр: | м. Львів |
 | |
| Мапа повіту | |
| Повітова влада | |
| Староста: | Леон Замечнік |
Включений до складу Львівського воєводства після утворення воєводства 3 грудня 1920 року на окупованих поляками землях ЗУНР.
Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]
1 лютого 1922 р. розпорядженням Ради Міністрів село Рокитне вилучене з Городоцького повіту і включене до Львівського[6].
Розпорядженням Ради Міністрів 11 квітня 1930 р. з повіту вилучено і приєднано до міста Львів того ж воєводства: села Замарстинів, Клепарів, Голоско Мале, Знесіння, Сигнівка, Кульпарків, присілок Левандівка села Білогорща, частини земель сіл Козельники і Кривчиці.[7]
1 квітня 1933 року ліквідовано гміну Вайнберґен Львівського повіту і воєводства, а її територію приєднано до міста Винники того ж повіту і воєводства[8].
1 серпня 1934 року проведено укрупнення сільських ґмін, за рахунок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Сільські ґміни[ред. | ред. код]
Кількість:
1920—1922 рр. — 131
1922—1924 рр. — 132
1924—1930 рр. — 131
1930—1933 рр. — 125
1933—1934 рр. — 124
1934—1939 рр. — 14
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]
- містечко Новий Яричів[9] — місто з 1934
- містечко Щирець[9] — місто з 1934 року.
- м. Винники[10] — права міської ґміни з 1924 року. Місто з 1933 року.
Населення[ред. | ред. код]
У 1907 році українці-грекокатолики становили 49 % населення повіту[11].
У 1939 році в повіті проживало 156 730 мешканців (77 535 українців-грекокатоликів — 49,47 % та ще 745 польськомовних українців — 0,48 %, 12 965 українців-латинників — 8,28 %, 56 795 поляків — 36,23 %, 1 295 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,83 %, 5 150 євреїв — 3,29 % і 2 245 німців та інших національностей — 1,43 %)[12].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 142 800 населення ніби-то було аж 80 712 (56,52 %) поляків при 58 395 (40,89 %) українців, 1 569 (1,1 %) євреїв і 1 809 (1,27 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.
Перейменування[ред. | ред. код]
Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[13]:
- Любянка (пол. Lubianka) замість Лінденфельд (нім. Lindenfeld)
- Добжанка (пол. Dobrzanka) замість Дорнфельд (нім. Dornfeld)
- Подзамче (пол. Podzamcze (пол. Podzamcze) замість Розенберґ (нім. Rosenberg — «Трояндова Гора») — тепер частина Щирця, селища міського типу Пустомитівського району, Львівської області).
- Воля Конопніцка (пол. Wola Konopnicka) замість Кальтвасер (нім. Kaltwasser)
Рішенням міністра внутрішніх справ 4 травня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[14]:
- Сьредня (пол. Średnia) замість Айнзідель (нім. Einsiedel)
- Соколіца (пол. Sokolica) замість Фалькенштайн (нім. Falkenstein)
Період СРСР[ред. | ред. код]
12 вересня 1939 року німці окупували більшість території повіту, однак 19 вересня передали територію радянським військам, оскільки за пактом Ріббентропа — Молотова територія належала до радянської зони впливу.
27 листопада 1939 р. повіт включений до новоствореної Львівської області. 17 січня 1940 р. територія повіту поділена по кілька ґмін на Львівський (з 1.11.1946 — Брюховицький[15]), Винниківський, Новояричівський, Сокільницький і Щирецький райони, а повіт ліквідований.
Див. також[ред. | ред. код]
- Львівський повіт (Австро-Угорщина)
- Львівський повіт (II Річ Посполита)
- Німецькі колонії Львівського повіту
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Байцар Андрій. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник № 446 — № 447 — 31 грудня 2013.
- ↑ Wielki Lwów. — Lwów: nakł. gminy miasta Lwowa, 1920. — nakł. gminy miasta Lwowa. — 67 s. (пол.)
- ↑ Barański F. Przewodnik po Lwowie [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: H. Altenberg, 1904. — S. 143. (пол.)
- ↑ Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини (XX-XXI ст.). Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ Олег Павлишин Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року) [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Dz.U. 1922 nr 10 poz. 69 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem. [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 marca 1933 r. o zmianie granic miasta Winnik w powiecie i województwie lwowskiem. [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ а б Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 15 березня 2022.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 50.
- ↑ Zmiana niemieckich nazw miejscowości [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Gazeta Lwowska. — Nr 60. — 1939. — 15 marca. — s. 2. (пол.)
- ↑ Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 maja 1939 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie gródeckim, jaworowskim, lwowskim, niżańskim, samborskim i żółkiewskim w województwie lwowskim.[недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 1062.
Джерела[ред. | ред. код]
- Байцар А. Літопис Винник // Винниківський вісник № 437-438, серпень 2013.
- Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності // Винниківський вісник № 444 — № 445, листопад — грудень 2013.
- Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник № 446 — № 447, 31 грудня 2013.
| |||||||||||
| ||||||||||||||
