Коломийський повіт — Вікіпедія

Коломийський повіт
Powiat kołomyjski
Країна	Польща
Воєводство	Станиславівське
Адміністративний центр	Коломия
Населення:	176 000 (1931)
Площа:	1339
Густота:	131 ;
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
місько-сільські
сільські	14
Адміністрація
Мапа
	-

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Коломийський повіт (значення).

**Коломийський повіт**


Округ	Коломийський (до 1867)
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Коломия
Створений	1854
Площа	697,01 км² (1879)
Населення	99 359 душ (1879)

Найбільші міста	Коломия, Печеніжин

Коломийський повіт (нім. Bezirk Kolomea, пол. Powiat kołomyjski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі, УРСР і Третього Райху. Адміністративним центром було місто Коломия.

Історія[ред. | ред. код]

Повіт існував у період з 1855 до 1944 року.

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Утворений 29 вересня 1855 р. у складі 24 громад (гмін). У 1867 р. в ході адміністративної реформи до Коломийського повіту приєднано Гвіздецький повіт з 24 громад і Печеніжинський повіт з 26 громад та передано громади Джурків, Добровідка, Жуків, Жукотин, Кам'янка Велика, Лісний Хлібичин і Михалків з ліквідованого Обертинського повіту. Таким чином Коломийський повіт охоплював територію нинішніх Коломийського та частково Городенківського, Снятинського та Тлумацького районів. Адміністративним центром було місто Коломия.

У 1875 р. зведено будинок повітової ради.^[1]

Станом на 1879 рік, повіт налічував 84 населені пункти, розподілені по 75 кадастрових кварталах^[2].

У 1880 р. до складу повіту входило 1 місто, 5 містечок, 69 сільських громад і 48 управлінь фільварків.^[3]

На території повіту діяли три повітові суди — в Коломиї, Гвіздці та Печеніжині (до утворення Печеніжинського повіту в 1898 р.).

Докладніше: Коломийський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)

ЗУНР[ред. | ред. код]

У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станіславської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був д-р Іван Стрийський, адвокатський кандидат. Міським комісаром (бургомістром) і головою Окружної УНРади обраний Захар Скварко, директор «Покутського Союзу» в Коломиї (УНДП). Делегатами до УНРади обрані: від міста — віце-президент окружного суду Іван Чернявський (УНДП), від повіту — вчитель гімназії Гриць Тимощук (УНДП).

Під польською окупацією[ред. | ред. код]

Після окупації території повіту румунським військом у травні 1919 р. повіт того ж року був переданий Польщі. Коломийський повіт включений до Станиславівського воєводства після його утворення у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 102 поселення (з них 1 місто, 58 сільських гмін і 38 фільварків та 5 знелюднілих поселень) зі 23 466 житловими будинками.

Польська адміністрація почала заохочування переходу греко-католиків на латинський обряд — за перший рік окупації староста звітував про перехід понад тридцяти осіб. Розпочата активна кампанія заселення мазурами — на 23.10.1921 було розселено 199 родин (924 особи).^[4]

Загальна чисельність населення повіту складала 109 891 особа (за даними перепису населення 1921 року), з них 70 638 — греко-католики, 20 768 — римо-католики, 17 707 — юдеї, 868 — інших визнань. Площа повіту — 800 км².

Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]

1 січня 1926 р. гміна Сьвєнти Юзеф розпорядженням Ради Міністрів Польщі вилучена з Надвірнянського повіту і включена до Коломийського^[5].

1 квітня 1929 року Печеніжинський повіт ліквідовано, а його територію приєднано до Коломийського повіту^[6].

Розпорядженням Ради міністрів 10 квітня 1934 року до Коломийського повіту було передано:

село Сєдліска Бредтгайм — з Надвірнянського повіту;
село Джурків — з Городенківського повіту^[7].

15 червня 1934 р. присілок Майдан Граничний вилучений із села Майдан Середній Надвірнянського повіту і приєднаний до села Тлумачик Коломийського повіту^[8].

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ^[9] на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

м. Коломия
містечко Печеніжин — з 01.04.1929 р. Місто з 1934 р.

Волості (об'єднані сільські ґміни)[ред. | ред. код]


Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Березув Сьредні	Акрешори (з 01.04.1929), Баня Березув (Баня-Березів) (з 01.04.1929), Березув Ніжни (Нижній Березів) (з 01.04.1929), Березув Сьредні (Середній Березів) (з 01.04.1929), Березув Вижни (Верхній Березів) (з 01.04.1929), Лючкі (з 01.04.1929), Текуча (з 01.04.1929)	7
2	Ґміна Вербяж Вижни	Вербяж Ніжни (Нижній Вербіж), Вербяж Вижни (Верхній Вербіж), Іспас (Спас), Ключув Вєльки (Великий Ключів) (з 01.04.1929), Куйданьце (Кийданці), Мишин (з 01.04.1929), Сопув (Сопів)	7
3	Ґміна Віноґрад	Віноґрад (Виноград), Джуркув (Джурків) (з 10.04.1934), Островєц (Острівець), Прухніще (Прикмище), Рогиня, Росохач, Хвалібоґа (Хвалибога)	7
4	Ґміна Ґвоздзєц Място	Ґвоздзєц Мали (Малий Гвіздець), Ґвоздзєц Място (Гвіздець), Ґвоздзєц Стари (Старий Гвіздець), Загайполь (Загайпіль), Кобилєц (Кобилець), Остапковце (Остапківці), Подгайчикі (Підгайчики), Сорокі (Сороки), Чехова	9
5	Ґміна Камьонкі Вєлькє	Камьонкі Вєлькє (Велика Кам'янка), Фатовце (Фатовець)	2
6	Ґміна Коломия	Дятковце, Добровудка (Добровідка), Ґоди, Камьонкі Мале (Мала Кам'янка), Корніч, Королювка (Королівка), Оскшесіньце (Воскресинці), Пядикі (П'ядики), Турка, Ценява	10
7	Ґміна Коршув	Жукоцін (Жукотин), Коршув (Коршів), Ліскі (Ліски), Міхалкув (Михалків), Хлєбичин Лєсни (Лісний Хлібичин), Черемхув (Черемхів)	6
8	Ґміна Космач	Космач (з 01.04.1929)	1
9	Ґміна Кулачковце	Балінце (Балинці), Бучачкі, Кулачковце (Кулачківці), Слобудка Польна (Слобідка Пільна), Трофанувка (Трофанівка), Хомякувка (Хом'яківка)	6
10	Ґміна Матийовце	Дебеславце (Дебеславці), Залуче над Прутем (Залуччя), Замуліньце (Замулинці), Кропівіще (Кропивище), Матийовце (Матеївці), Назурна (Назірна), Пересув (Перерив), Сємаковце (Семаківці), Тросцянка (Тростянка)	9
11	Ґміна Печеніжин	Ключув Мали (Малий Ключів) (з 01.04.1929), Маркувка (Марківка) (з 01.04.1929), Млодятин (Молодятин) (з 01.04.1929), Рунґури (Рунгури) (з 01.04.1929), Слобода Рунґурска (Слобода) (з 01.04.1929)	5
12	Ґміна Свєнти Станіслав	Сєдліска Бредтгайм (Сідлище) (з 10.04.1934), Слобудка Лєсна (Лісна Слобідка), Свєнти Юзеф (з 01.01.1926), Свєнти Станіслав (Станіславівка)	4
13	Ґміна Тлумачик	Івановце (Іванівці), Князьдвур (Княждвір) (з 01.04.1929), Раковчик (Раківчик), Тлумачик (Товмачик), Шепаровце (Шепарівці)	5
14	Ґміна Яблонув	Ковалювка (Ковалівка) (з 01.04.1929), Люча (з 01.04.1929), Стопчатув (Стопчатів) (з 01.04.1929), Уторопи (з 01.04.1929), Яблонув (Яблунів) (з 01.04.1929)	5

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Детальніше: Коломийський повіт (II Річ Посполита).

Радянський період[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області^[10].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано і територію поділено на райони кожен із кількох ґмін:

Гвіздецький — сільських ґмін Гвозьдзець-Място, Віноґрад і Кулачковце;
Коломийський — міської ґміни Коломия та сільських ґмін Коломия і Матийовце;
Коршівський — сільських ґмін Камьонкі Вєлькє, Коршув, Свєнти Станіслав і Тлумачик;
Печеніжинський — міської ґміни Печеніжин та сільських ґмін Печеніжин і Вербяж Вижни
Яблунівський район — міської ґміни Яблунів та сільських ґмін Березув Сьредні, Космач і Яблонув.

Третій Райх[ред. | ред. код]

Під час німецької окупації у 1941—1944 рр. Коломийський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Коломия — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Однак після повторного захоплення території повіту в 1944 р. радянськими військами його знову поділено на ті ж райони.

Сучасність[ред. | ред. код]

Нині на території Коломийського повіту розташовані три адміністративні одиниці Івано-Франківської області — Коломийський та частково Косівський райони і місто Коломия.

Населення[ред. | ред. код]

Українці греко-католики становили 64 % населення повіту (1910)^[11].

У 1939 році в повіті (тобто, разом із колишнім Печеніжинським) проживало 184 690 мешканців (132 565 українців-грекокатоликів — 71,78 %, 9 370 українців-латинників — 5,07 %, 16 845 поляків — 9,12 %, 1 255 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,67 %, 21 720 євреїв — 11,76 % і 2 935 німців та інших національностей — 1,59 %)^[12].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Інформація про місця пам'яті Української революції 1917—1921 рр. № 38 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 16 вересня 2019.
↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)
↑ Kołomyjski powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 286. (пол.)
↑ [Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, о. 1, спр. 41, а. 52.]
↑ Dz.U. 1925 nr 64 poz. 450 [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1929 nr 20 poz. 190 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic powiatów horodeńskiego i kołomyjskiego w województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 36 poz. 326 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o wyłączeniu z powiatu nadwórniańskiego przysiółka Majdan Graniczny i włączeniu go do powiatu kołomyjskiego. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 440 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Dz.U. 1934 nr 68 poz. 627. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 16 вересня 2019.
↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 червня 2022.
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 36-38.

Література[ред. | ред. код]

Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)

[1] Інформація про місця пам'яті Української революції 1917—1921 рр. № 38 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 16 вересня 2019.

[2] Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)

[3] Kołomyjski powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 286. (пол.)

[4] [Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, о. 1, спр. 41, а. 52.]

[5] Dz.U. 1925 nr 64 poz. 450 [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[6] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1929 nr 20 poz. 190 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[7] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic powiatów horodeńskiego i kołomyjskiego w województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 36 poz. 326 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[8] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o wyłączeniu z powiatu nadwórniańskiego przysiółka Majdan Graniczny i włączeniu go do powiatu kołomyjskiego. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 440 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[9] Dz.U. 1934 nr 68 poz. 627. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 16 вересня 2019.

[10] Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[11] Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 червня 2022.

[12] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 36-38.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]