Бульвар Капуцинок — Вікіпедія

Бульвар Капуцинок  Франція
фр. Boulevard des Capucines
Сучасний вигляд бульвару
Населений пункт	Париж
Назва на честь	Capuchin Poor Claresd
Дата початку забудови	1685
Загальні відомості
Протяжність	440 м[1]
Координати	48°52′13″ пн. ш. 2°19′48″ сх. д. / 48.87028° пн. ш. 2.33000° сх. д. / 48.87028; 2.33000Координати: 48°52′13″ пн. ш. 2°19′48″ сх. д. / 48.87028° пн. ш. 2.33000° сх. д. / 48.87028; 2.33000
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r11828059  ·R
Мапа
Бульвар Капуцинок у Вікісховищі

Бульвар Капуцинок ^[2] (фр. Boulevard des Capucines) — бульвар у II-му окрузі Парижа, названий так на честь жіночого монастиря капуцинок.

Будинок № 35 — студія фотографа Надара. Тут у квітні 1874 року пройшла перша виставка імпресіоністів.

Будинок № 28 — концертний зал «Олімпія», найстаріший з нині діючих концертних залів Парижа й один з найпопулярніших у світі.

28 грудня 1895 року на бульварі Капуцинок в підвалі «Гран-кафе» відбувся перший платний кіносеанс братів Люм'єр.

• 
  «Бульвар Капуцинок», Клод Моне, 1873, Музей мистецтв Нельсона-Аткінса
• 
  «Бульвар Капуцинок в Парижі», Клод Моне, 1873, Пушкінський музей
• 
  «Бульвар Капуцинок», Жан Беро, приватна колекція
• 
  Будинок № 35 по бульвару Капуцинок — студія фотографа Надара
• 

• Людина з бульвару Капуцинів — комедія-вестерн Алли Сурикової, знятий у 1987 році.
• Людина з бульвару Капуцинок — фільм режисера Алли Сурикової, знятий у 2009 році.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бульвар Капуцинок

• Jacques Hillairet, Pascal Payen-Appenzeller : Dictonnaire des rues de Paris, Editions de Minuit; Édition : 8e éd, 1985.
• Paris Guide 1807 — Librairie Internationale