Базиліка Сакре-Кер — Вікіпедія

Базиліка Сакре-Кер
	Базиліка Сакре-Кер
	48°53′12″ пн. ш. 2°20′34″ сх. д. / 48.88667° пн. ш. 2.34278° сх. д.Координати: 48°53′12″ пн. ш. 2°20′34″ сх. д. / 48.88667° пн. ш. 2.34278° сх. д.
Тип споруди	церква; мала базиліка; пам'ятка і релігійна організація
Розташування	Франція, Париж
Архітектор	Поль Абаді
Початок будівництва	16 червня 1875 рік
Кінець будівництва	1914 рік
Висота	83 м
Будівельна система	травертин
Стиль	псевдороманський
Належність	католицька
Єпархія	Паризька архідієцезія
Стан	пам'ятка історії зареєстрованаd і пам'ятка історії класифікованаd
Адреса	rue du Chevalier-de-La-Barred (35)
Оригінальна назва	фр. Basilique du Sacré-Cœur
Епонім	Найсвятіше Серце Ісуса
Присвячення	Найсвятіше Серце Ісуса
Вебсайт	sacre-coeur-montmartre.com
	Базиліка Сакре-Кер (Франція)
	Базиліка Сакре-Кер у Вікісховищі

Базиліка Сакре-Кер (фр. Basilique du Sacré Cœur або просто Сакре-Кер, буквально «базиліка Святого Серця», тобто Серця Христового) – католицький храм в Парижі, споруджений між 1876 та 1910 роками за проектом архітектора Абаді в римсько-візантійському стилі, розташований на вершині пагорба Монмартр, у найвищій точці (130 м) міста.

Короткий опис[ред. | ред. код]

Форма куполів повторює силует базиліки XII століття Сен-Фрон в Періге на півдні Франції. Висота основного купола 83 м, висота дзвіниці близько 100 м. Один з дзвонів базиліки – «Савоярка» (la Savoyarde) – важить 19 т з язиком вагою 850 кг, що відлитий у місті Аннесі 1891 року, є найбільшим дзвоном Парижа.

Інтер’єр базиліки прикрашений кольоровими вітражами і монументальною мозаїкою на тему «Благоговіння Франції перед Серцем Господнім», що виконана в 1912-1922 роках, художником Люком-Олів'є Мерсоном (1846-1920).

З вершини Монмартру, куди ведуть широкі багатоярусні сходи, відкривається панорама Парижа і в ясну погоду краєвид на відстань до 50 км.

Історія[ред. | ред. код]

Пропозицію про спорудження нового храму на згадку про жертви франко-пруської війни, було висловлено в 1871 році. І хоча ідея зазнала нищівної критики, вона все-таки здобула підтримку депутатів, які у 1873 році дали згоду на будівництво. Кошти на спорудження церкви збиралися через громадську передплату. При закладенні першого каменю (16 червня 1875 року) в ґрунт пагорба було покладено бронзовий медальйон з написом «Франція підносить Христові Монмартрську базиліку», а також скриньку із французькими медалями та пергамент із протоколом церемонії закладення першого каменя базиліки Сакре-Кер.

Невдовзі роботи було призупинено з метою укріплення ґрунту пагорба, під яким знаходилися старовинні каменоломні. Будівництво закінчилося лише в 1914 році Освячення церкви відбулося в 1919 році.

Література[ред. | ред. код]

Abbé Pierre, Montmartre, la basilique du Vœu national au Sacré-Cœur, 1875-1919, Arthaud, 1933
Père Jacques Benoist, Le Sacré-Cœur de Montmartre de 1870 à nos jours, Les éditions ouvrières, 1992 isbn 978-2-7082-2978-5
Père Jacques Benoist, Le Sacré-Cœur de Montmartre, Un vœu national, Délégation à l'action artistique de la ville de Paris, 1995 isbn 2-905118-79-2