Церква Сен-Меррі (Париж) — Вікіпедія

Церква Сен-Меррі
48°51′32″ пн. ш. 2°21′02″ сх. д. / 48.85888900002777291° пн. ш. 2.350556000027777870° сх. д. / 48.85888900002777291; 2.350556000027777870Координати: 48°51′32″ пн. ш. 2°21′02″ сх. д. / 48.85888900002777291° пн. ш. 2.350556000027777870° сх. д. / 48.85888900002777291; 2.350556000027777870
Тип споруди церква[1]
Розташування  Франція[1]IV округ Парижа[1]
Стиль готика
Належність католицтво
Єпархія Паризька архідієцезія
Стан пам'ятка історії класифікованаd[1]
Адреса rue de la Verreried (76)
Оригінальна назва фр. Église Saint-Merri
Присвячення Saint Médéricd
Вебсайт saintmerry.org
Церква Сен-Меррі (Париж). Карта розташування: Франція
Церква Сен-Меррі (Париж)
Церква Сен-Меррі (Париж) (Франція)
Мапа
CMNS: Церква Сен-Меррі у Вікісховищі

Церква Сен-Меррі (фр. Église Saint-Merri) — католицька церква, побудована в стилі «полум'яніючої готики» у 1520—1612 роках на місці невеликої каплиці, від якої залишилася дзвіниця XIV століття; знаходиться на правому березі Сени в 4-му окрузі Парижа. Сен-Меррі була парафіяльною церквою італійських банкірів.

Історія[ред. | ред. код]

Церква носить ім'я святого Меррі (Медерика), похованого тут у VIII столітті. Його останки досі знаходяться в крипті церкви.

Крипта, головний неф і бічні нефи датуються 1515—1520 роками, хор та апсида були закінчені в 1552 р. Будівництво завершилося в 1612 р., коли була піднята дзвіниця.

У XVII і XVIII століттях фасад неодноразово зазнав реставрації, однак у храмі збереглися вітражі XVI століття й чудове дерев'яне різьблення.

За часів Людовика XV було зруйновано амвон, а в 1558 році замінили переривчасті арки на склепінчасті, облицювали пілони хорів позолоченим стукотом і мармуром.

У 1703—1706 роках Растреллі створив у церкві мармуровий надгробок маркіза де Помпонія, який було зруйновано в 1792 році.

У 1793 р., під час Революції, в церкві знаходилася фабрика з випуску селітри.

В даний час фасад церкви прикрашають сучасні статуї.

Твори мистецтва, які зберігаються в церкві[ред. | ред. код]

  • П'єта , приписувана скульпторові Ніколя Лежандру, XVII століття. Третя капела нефу, зліва.
  • Картина Св. Карло Борромео пензля Карла Ванлоо, 1753.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]