Андійці — Вікіпедія

Андійці
Регіон розселення народу
Кількість	22 000 осіб
Ареал	Дагестан
Близькі до:	аварці
Мова	андійська
Релігія	суніти

Андійці (андії, самоназва Анда, гванал) — народ на заході Дагестану. Історичні аули розташовані на південних відрогах андійського хребта, по лівих притоках Андійського Койсу. Етнонім по великому аулу Анді (Ботліхський район).

Живуть у селах Чанк, Анді, Кванхідатлі, Гунха, Ашалі, Гагатлі, Зіло, Муні, Рушуха, Джугут і Ріквані Ботліхського району, в Дзержинськ та Новогагатлі Хасав'юртівського району і в аулі Бутуш Бабаюртівського району. Спільно з іншими народами також живуть у аулах Аксай, П'ятирічка, Кокрек Хасав'юртівського району. Багато переселенців також живуть в Кизилюртівському, Бабаюртівському, Новолакському, Кизлярському і Тарумівському районах.

Говорять на андійській мові, яка має два діалекти — верхньоандійський і ніжньоандійський. Серед андійців поширена аварська, російська, а серед чоловіків також чеченська мова. Писемність на основі кирилиці.

Віруючі андійці — мусульмани-суніти (з XIV століття).

На 2002 рік в Росії 21,808 чоловік ідентифікували себе як андійці, з них 21,270 в Дагестані. За деякими оцінками чисельність андійців може перевищувати 30,000 осіб.

Андійці є найбільшим з андійських народів, до яких також відносяться ахвахці, багулали, ботліхці, годоберінці, каратинці, Тиндаль, чамалали.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Андійці [Архівовано 3 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.