Черевки (Лубенський район) — Вікіпедія

село Черевки
Прапор
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Лубенський район
Громада Новооржицька селищна громада
Код КАТОТТГ UA53040050310077101
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 221
Площа 1,144 км²
Густота населення 193,18 осіб/км²
Поштовий індекс 37713
Телефонний код +380 5357
Географічні дані
Географічні координати 49°59′35″ пн. ш. 32°45′59″ сх. д. / 49.99306° пн. ш. 32.76639° сх. д. / 49.99306; 32.76639Координати: 49°59′35″ пн. ш. 32°45′59″ сх. д. / 49.99306° пн. ш. 32.76639° сх. д. / 49.99306; 32.76639
Середня висота
над рівнем моря
110 м
Місцева влада
Адреса ради 37713, Полтавська обл., Оржицький р-н, с.Черевки
Карта
Черевки. Карта розташування: Україна
Черевки
Черевки
Черевки. Карта розташування: Полтавська область
Черевки
Черевки
Мапа
Мапа

CMNS: Черевки у Вікісховищі

Черевки́село в Україні, в Новооржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 221 осіб. [1] Колишній орган місцевого самоврядування — Черевківська сільська рада, якій були підпорядковані села Заріччя, Сліпорід і Хорошки.[2]

Географія[ред. | ред. код]

Село Черевки знаходиться на лівому березі річки Сліпорід, за 37 км від райцентру і за 28 км від залізничної ст. Лазірки. Вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Новоселівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Хорошки, на протилежному березі - село Сліпорід і Заріччя.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване на поч. XVII ст. вихідцями з с. Хорошки. [2]

За Гетьманщини Черевки входили до 2-ї Лубенської сотні Лубенського полку.

За генеральним описом Лубенського полку 1729-30 рр. в Черевках було 7 дворів. 1781 рік — 187 хат козаків, казенних селян і підданих братів Скаржинських. Оськільки Черевки лежали на важливому тракті КиївПолтава, ще з XVII ст. тут містилась поштова станція. [2]

У 1759 році у селі побудовано першу церкву (1896 рік — зведено нову Воскресенську). [2]

Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні село перейшло до Лубенського повіту Київського намісництва[3].

У 1802 році стає центром Черевківської волості Лубенського повіту Полтавської губернії. За переписом 1859 року у селі налічувалось 112 дворів і 834 жителі. Щороку відбувались 4 ярмарки. [2]

У 80-ті роки XIX ст. в селі мали маєтності дворяни Курузман-Яценко, і С. Ф. Савченко. Останньому належав і водяний млин. [2]

На поч. ХХ ст. у Черевках, які разом з хуторами мали 114 дворів і 1313 жителів, діяли двокомплектна школа, поштово-телеграфна станція, пункт поліпшення худоби. [2]

8 липня 1905 року відбувся страйк робітників економії П. І. Грінчука (хутір Сліпорідський). У 1910 році у Черевках 191 двір та 1126 жителів. [2]

У 1923 році село Черевки (1241 мешканець) входять до Лубенського, а в 1935-62 роках — до Лазірківського району. [2]

У 1930 році в селі створено колгосп ім. Петровського. [2]

Під час німецько-фашистської окупації (вересень 1941 року — вересень 1943 року) гітлерівці вивезли на примусові роботи до Німеччини 83 чоловіки. [2]

Станом на 1946 рік до Черевківської сільської ради Лазірківського району входили також хутори Загребелля і Сліпорід[4].

У 1950 році колгоспи Черевківської і Хорошківської сільрад об'єднано в одне господарство — колгосп ім. Чапаєва. [2]

1963-64 рр. Черевки відносяться до Лубенського, а з 1965 року — до Оржицького району. [2]

У 2020 році Черевківська сільська рада, у складі Оржицького р-ну, увійшла до Лубенського р-ну Полтавської області.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Черевки на сайті Верховної Ради України
  2. а б в г д е ж и к л м н п Полтавщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С.967.
  3. Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 116
  4. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947. — С. 414

Література[ред. | ред. код]

  • Полтавщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — 1024 с. ISBN 5-88500-033-6

Посилання[ред. | ред. код]