French
DeutschПіски (Лубенський район) — Вікіпедія
| село Піски | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Лубенський район |
| Громада | Лубенська міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 640 |
| Поштовий індекс | 37551 |
| Телефонний код | +380 5361 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°01′01″ пн. ш. 33°05′21″ сх. д. / 50.01694° пн. ш. 33.08917° сх. д.Координати: 50°01′01″ пн. ш. 33°05′21″ сх. д. / 50.01694° пн. ш. 33.08917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 101 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37554, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Войниха |
| Карта | |
  Піски | |
 Піски | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Піски́ — село в Україні, у Лубенській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 640 осіб. Орган місцевого самоврядування — Лубенська територіальна громада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Піски знаходиться на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Суха Солониця, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Засулля, на протилежному березі — село Мгар. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
Історія[ред. | ред. код]
За Гетьманщини село Піски входило до 2-ї Лубенської сотні Лубенського полку.
Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні село перейшло до Лубенського повіту Київського намісництва[1].
У ХІХ ст. Піски були одним із сіл Засульської волості Лубенського повіту Полтавської губернії[2].
Станом на 1946 рік, ще існувала Пісківська сільська рада Лубенського району[3].
Пізніше, до 2016 року село входило до Войнихівської сільської ради. Потім, до 2020 року Піски були у складі Засульської сільської громади, після її скасування село перейшло до Лубенської територіальної громади.
Політика[ред. | ред. код]
Парламентські вибори, 2019[ред. | ред. код]
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 530479, розташована у приміщенні клубу.
- Результати
- зареєстровано 478 виборців, явка 63,60%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 52,68%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 9,40%, за «Опозиційну платформу — За життя» — 7,72%.[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Фахраддін Мухтаров (самовисування) — 29,11%, за Анастасію Ляшенко (Слуга народу) — 16,10%, за Ігоря Лінчевського (самовисування) — 10,27%[5].
Економіка[ред. | ред. код]
- Приватне підприємство «Батьківщина».
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 797 осіб, з яких 338 чоловіків та 459 жінок[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 639 осіб[7].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,53 % |
| російська | 3,91 % |
| вірменська | 1,25 % |
| білоруська | 0,16 % |
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Школа І-ІІ ст.
- Панас Мирний описав село у своєму творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Головною прикрасою села Піски є Успенська церква (пам'ятник архітектури початку ХІХ століття).
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Августин (Гуляницький) (1838—1892) — український та литовський релігійний діяч ХІХ століття, богослов, духовний письменник, журналіст, церковний історик.
- Павлик Андрій Григорович, 1893 р. н., с. Піски Лубенського р-ну Полтавської обл., українець, із духовенства, освіта початкова. Проживав у с. Матяшівка Великобагачанського р-ну Полтавської обл. Священик. Заарештований 29 липня 1937 р. Засуджений Полтавським обласним судом 7 грудня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 8 років позбавлення волі з поразкою у правах на 5 років. Реабілітований Генеральною прокуратурою України 10 листопада 1992 р.
- Павлик Семен Провович, 1887 р., с. Піски Лубенського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Піски. Селянин-одноосібник. Заарештований 14 грудня 1932 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 5 січня 1933 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 21 квітня 1990 р.[9]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Село описане у творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»[джерело?].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 116
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648—2012 років. Довідник з історії Адміністративно-територіального поділу Полтавська обласна рада, Державний архів Полтавської області. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 400 с. — ISBN 978-966-182-203-9. — С. 107, 197, 355
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947. — С. 416
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
