Павлівщина (Лубенський район) — Вікіпедія

село Павлівщина
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Лубенський район
Громада	Гребінківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA53040010260088800
Основні дані
Населення	207
Площа	0,909 км²
Густота населення	227,72 осіб/км²
Поштовий індекс	37440
Телефонний код	+380 5359
Географічні дані
Географічні координати	50°05′29″ пн. ш. 32°36′59″ сх. д. / 50.09139° пн. ш. 32.61639° сх. д. / 50.09139; 32.61639Координати: 50°05′29″ пн. ш. 32°36′59″ сх. д. / 50.09139° пн. ш. 32.61639° сх. д. / 50.09139; 32.61639
Середня висота над рівнем моря	110 м
Водойми	р. Сліпорід
Місцева влада
Адреса ради	37440, Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Олександрівка
Карта
Павлівщина
Павлівщина
Мапа

Павлі́вщина — село в Україні, у Лубенському районі Полтавської області. Населення становить 207 осіб. Входить до складу Гребінківської міської громади.

Село Павлівщина знаходиться на правому березі річки Сліпорід, вище за течією примикає село Олександрівка, нижче за течією на відстані 1 км та на протилежному березі розташоване село Лазірки. Поруч проходить залізниця, станції Лазірки та Платформа 147 км розташовані за 1,5 км.

Лубенський етнограф В.П. Милорадович в своїй праці «Средуяя Лубенщина» так писав про цей населений пункт в 1903 році: «За плотиною на горе, с которой открываются все Лазорки, видна обширная усадьба с вековыми итальянскими тополями, прежде принадлежавшая Рудановским: около нее по обеим сторонам дороги построен хутор, носивший разные названия: Слободы, Рудановщины, Павловки».

Рудановські перенесли хутір на нове місце: «Давнішній хутір, - як розповідали етнографу місцеві селяни, - був коло Олександрівки, там хуторище (де жили пастухи, поральники худоби - Прим, авт.), загони, там и пасовище. «И заселили частью из Московской губернии, частью из с. Сухоносовки (якою володіли поміщики Марковичі, а жінка Павла Івановича Рудановського була із Марковичів - Прим, авт.), а частью и прежними крестьянами, всего теперь 321 душа, фамилии которых: Винниченки, Шапурини, Яковлевы и др.»

Перша його назва Новоселище (Новосільце) зберігалась до Рудановських (при Боярських), а при Рудановських стали називати Слободою, Рудановщиною. А коли став господарювати син Івана Павловича Рудановського Павло Іванович, прижилася назва Павлівка (Павлівщина). При чому, вона була уже не хутором, а сільцем, оскільки в ньому постійно мешкали його господарі, поміщики Рудановські (а селом воно не могло називатися, тому що там не було церкви).

В своїх спогадах поміщиця села Велика Круча Варвара Ананіївна Стороженко писала, що Іван Павлович Рудановський жив з сім'єю в Сімаках. Можливо, що спочатку свого господарювання вони жили в Сімаках, а потім переселилися в Павлівку, ближче до волосного центру.

В період селянської реформи договір на викуп землі селянами підписував Павло Іванович Рудановський (1865 рік). Мали право на земельний наділ 74 ревізських душ, які створювали 25 дворів (господарств) - 19 піших, і 6 тяглих господарств.

В той час тут були прізвища: Ставицьких (6 сімей), Ткаченків (5 сімей), Довгалів (2 сім'ї), Винниченків (2 сім'ї) і інших. Господарські справи Рудановських, мабуть, були кепські. В 1877 році в газетах з'явилося оголошення: «18 июля 1877 года в Лубнах будет продаваться с публичного торга имение Софии Андреевны Рудановской при с. Лазорках, находящееся у купца Н.А. Лемберга в залоге по закладной на 8 тисяч рублей.»

А в «Сведениях о населенных местах Лубенского уезда за 1896 год» записано: «Сельцо Павловское при р. Слепороде с населением 333 человека, дворов 57 смежно с усадьбой владельца Нахима Лемберга; имеется один винокуренный завод, одна кузница, один хлебозапасный магазин (склад зерна для селян на випадок неврожаю - Прим авт.) две торговые бакалейные лавки, одна винная лавка».

Тобто, землею сільця Павлівка заволодів Лемберг (Лімберг), він же володів і винокуренним заводом.

В 1930 році створений колгосп був названий іменем Орловського в честь убитого голови Лазірківської сільради 30-тисячника Орловського. (В період проведення нового районування 1923 -1925 років населені пункти Олександрівка, Осавульщина, Високе, Сімаки були переведені із Лазірківської сільради до новоствореної Олександрівської; Павлівка ж залишалась в складі Лазірківської сільради до 1939 р.).

Колгосп зберігав цю назву до 1952 року, коли всі колгоспи Олександрівської сільради об'єдналися в один колгосп імені Фрунзе. Першим головою колгоспу імені Орловського був Стеценко Михайло Іванович, потім Ластовецький Ігнат Кузьмович, Гордієнко Семен Павлович. Після війни - Шулик Гаврило Федорович, Ручка Микола Іванович, Сиренко Іван Антонович, Харченко Василь Лукович.

Школи в Павлівці до революції не було, діти її навчалися в Лазірківській або Олександрівській однокомплектних трьохрічних школах. Після революції в Павлівці була заснована початкова школа, яка функціонувала до 1970 років.

Беззмінним директорм школи після війни був Брюхоненко Олексій Григорович, людина, віддана своїй справі, за що його в селі шанобливо називали «наш вчитель».

Ткаченко (Чорновус) Микола Никифорович - народився в селі Павлівщина Гребінківського району. Був редактором газети «Прилуцька правда», член спілки письменників України, видав три збірки поезій.

• Історія села Павлівщина
• Погода в селі Павлівщина [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]