Зе Марія — Вікіпедія

Ф
Зе Марія
Особисті дані
Повне ім'я Жозе Марія Родрігес Алвес
Народження 18 травня 1949(1949-05-18) (74 роки)
  Ботукату, Бразилія
Зріст 176 см
Вага 80 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1966–1967 Бразилія «Ферровіарія Ботукату» ? (?)
1967–1970 Бразилія «Португеза Деспортос»  ? (?)
1970–1983 Бразилія «Корінтіанс» 595 (?)
1983 Бразилія «Інтернасьйонал Лімейра»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1968–1978 Бразилія Бразилія 48 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1983 Бразилія «Корінтіанс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Жозе Марія Родрігес Алвес (порт. José Maria Rodrigues Alves), більш відомий як Зе Марія  (порт. Zé Maria, нар. 18 травня 1949, Ботукату) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника.

Більшу частину кар'єри провів у «Корінтіанс»і, де займає 4 місце за загальною кількістю ігор — 599 матчів[1]. Також виступав за національну збірну Бразилії, у складі якої став чемпіоном світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Зе Марія народився в сім'ї фермерів[2]. У нього було ще два брати, з якими він з юних років грав у футбол[3]. Він почав свою кар'єру в місцевому клубі «Лажеадо»[4], звідти він перейшов у 1962 році в клуб «Ферровіарія Ботукату» і в одній з перших ігор став виступати на правому фланзі захисту[5]. У 1966 році він почав грати за основну команду клубу, дебютувавши у матчі з «Насьйоналом», в якому його клуб переміг 5:1[3]. Всього за «Ферровіарію» він виступав півтора року.

У 1967 році Зе Марія перейшов в «Португезу Деспортос». Він дебютував у складі «Португези» в матчі з клубом «Сан-Бенто», який «Португеза» програла 0:1[6]. Всього за «Португезу» Зе Марія виступав 3 роки. У 1969 році розпочалися переговори між «Португезою» та «Корінтіансом» з приводу переходу гравця. Переговори вів батько Зе Марії, Дурваліно, який був адвокатом і агентом футболіста[7]. Батько провів переговори, навіть не запитавши Зе Марію думки про перехід[8].

Після чемпіонату світу 1970 року Зе Марія почав тренуватися з «Корінтіансом», незважаючи на те, що договір між клубами ще не був підписаний[7]. Сам Зе Марія сказав: «Це була найбільша можливість в моєму житті»[7]. Незважаючи на те, що Зе Марія тренувався з «Корінтіансом», згідно з чинним законодавством, він був змушений ще виступати за «Португезу», яка подала заяву в суд: клуб не хотів відпускати Зе Марію[7]. Незабаром контракт був підписаний, а «Корінтіанс» заплатив суму, що перевищує ту, яка спочатку фігурувала в договорі[7]. Останні ігри він провів під час турне по Болівії, в якому його клуб переміг «Ферровіаріо Оруро» 12:0, а потім клуб «Хорхе Вільстерманн» з рахунком 6:0[6]. Всього за «Португезу» він провів 176 матчів. Через судовий розгляд Зе Марія певний час не міг виступати за «Корінтіанс». Сам він говорив: «Це були найдовші місяці в моєму житті».

У складі «Корінтіанса» Зе Марія дебютував 8 листопада 1970 року в матчі з «Греміо», в якому його клуб програв 0:1[5]. У 1974 році «Корінтіанс» дійшов до фіналу чемпіонату штату Сан-Паулу, де програв «Палмейрасу». У 1977 році він виграв з командою чемпіонат штату Сан-Паулу, де його клуб переміг «Понте-Прету», ставши чемпіоном вперше за 23 роки[2]. У тому ж році, 3 квітня, він забив гол у ворота «Інтернасьйонала», що став першим голом «Корінтіанса» в розіграші Кубка Лібертадорес[2]. У наступні роки Зе Марія виграв ще три чемпіонати Сан-Паулу. Останній з них, в 1983 році, він виграв, будучи граючим тренером команди[2]. На тренерському «містку» він дебютував 31 березня 1983 року в матчі з «Васко да Гамою», який завершився внічию 0:0. Всього за «Корінтіанс» Зе Марія провів 599 ігор (284 перемоги, 183 нічиї і 132 поразки), забивши 17 голів[7]. Він довгий час був капітаном команди, аж до приходу в клуб Сократеса[5].

Після відходу з «Корінтіанса» Зе Марія провів кілька місяців у клубі «Інтернасьйонал Лімейра», де і завершив свою кар'єру в 1984 році[5].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

20 червня 1968 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в товариській грі проти збірної Польщі, в якій бразильці перемогли 6:3[6]. Ця гра стала єдиною для Зе Марії проведеною у складі збірної під час виступу в «Португезі».

У 1970 році Зе Марія поїхав на чемпіонат світу у Мексиці[9], де бразильці стали чемпіонами. Однак на самому турнірі він не виступав, будучи дублером Карлоса Алберто[6].

У 1974 році він поїхав на свій другий чемпіонат світу у ФРН, де провів 4 гри[10].

У 1978 році Зе Марія повинен був поїхати на чергову першість світу, але перед самим початком турніру травмувався і в заявку не потрапив. Всього ж за збірну Зе Марія зіграв 47 офіційних матчів. Також Зе Марія зіграв за збірну 19 неофіційних матчів[6].

Статистика[ред. | ред. код]

Збірна[ред. | ред. код]

Разом: 47 матчів; 29 перемог, 14 нічиїх, 4 поразки.

Подальше життя[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри гравця Зе Марія працював завідувачем спортом фонду CASA, займаючись пропагандою спорту серед неповнолітніх злочинців[7].

«Мета моєї роботи — надати допомогу малолітнім правопорушникам, щоб вони почали нове життя»[4].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Зе Марія одружений. Дружина Жозефіна[8]. З першою дружиною, Сіомарою, Зе Марія розлучився, коли та була на 8-му місяці вагітності і подала на чоловіка до суду заяву, за фактами застосування щодо неї фізичної сили[8]. Зе Марія сказав, що це звинувачення було лише приводом для її відходу з будинку[8].

Зе Марія після смерті свого батька, який завжди завідував фінансами сина, почав приймати в своєму домі різноманітних друзів, які не сплачували за проживання. Ці люди часто користувалися речами Зе Марії, носили його одяг[8].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Бразилія Збірна Бразилії
Бразилія «Корінтіанс»

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Os mais que jogaram pelo Corinthians. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
  2. ↑ а б в г Zé Maria, um ídolo que a fiel torcida não esquece. Архів оригіналу за 15 вересня 2010. Процитовано 15 вересня 2010.
  3. ↑ а б Grandes конкурсу ídolos — Zé Maria. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
  4. ↑ а б Стаття на terceirotempo.ig.com.br[недоступне посилання з квітня 2019]
  5. ↑ а б в г Zé Maria aposta em Ronaldo e vê o Corinthians campeão. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
  6. ↑ а б в г д Профіль sitedalusa.com. Архів оригіналу за 12 червня 2008. Процитовано 30 жовтня 2016.
  7. ↑ а б в г д е ж Na década de 60, «sequestro» trouxe grande ídolo ao Corinthians. Архів оригіналу за 31 серпня 2009. Процитовано 30 жовтня 2016.
  8. ↑ а б в г д Album do Futebol — Zé Maria foi traído por falsos amigos. Архів оригіналу за 14 березня 2009. Процитовано 30 жовтня 2016.
  9. ↑ Brazil 1970 World Cup Squad. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 30 жовтня 2016.
  10. ↑ Зе Марія на сайті ФІФА (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Бразилія
Бразилія
«Корінтіанс» – Тренери

Перроне (1910–1911) · Гонсалес (1912–1914) · Амілкар Барбуй (1915) · Гонсалес (1916) · Амілкар Барбуй (1916–1919) · Нандо (1919) · Амілкар Барбуй (1919–1920) · Джакомінеллі (1921–1925) · Роко (1926–1927) · Неко (1927–1928) · Роко (1928) · Вільямс (1928–1929) · Монтаріні (1929–1931) · де Карло (1932–1933) · Массуло (1933–1934) · Амілкар Барбуй (1935) · Фокер (1935) · Амілкар Барбуй (1936) · А. Перейра (1936) · Фокер (1936) · Неко (1936) · А. Перейра і Неко (1937–1938) · Роко і дел Деббіо (1938) · дел Деббіо (1939–1941) · Менжу (1942) · Рато (1942–1943) · Амілкар Барбуй (1943) · Роза (1944) · Тігер (1944) · Шиавоне (1944) · Ванні (1944–1945) · Агіар (1945–1946) · Фокер (1946) · дел Деббіо (1947–1948) · Кардозо (1948) · Клаудіо, Еліо і Сервіліо (1948) · Жорека (1948–1949) · Мануел і Калаф (1949–1950) · Акілес (1950) · Ньютон (1951) · Рато (1951–1954) · Клаудіо (1954) · Брандан (1954–1957) · Ногейра (1957) · Лотіто (1958) · Філе (1958) · Рато (1958) · Клаудіо (1958–1959) · Рато (1959) · Пірілло (1959–1960) · Лопес (1960) · Ліма (1960–1961) · Рато (1961) · Діно (1961) · Алфредо Рамос (1961) · Мартін Франсіско (1961–1962) · Флейтас Соліч (1962–1963) · Курі (1963) · дел Деббіо (1963) · Беланжеро (1963) · Амарал (1964) · Брандан (1964–1965) · Тейшейра (1965) · Нуньєс (1965) · Тейшейра (1966) · Зезе Морейра (1966) · Лула (1967–1968) · Брандан (1968) · Айморе Морейра (1968) · Сані (1969–1970) · Балтазар (1970) · Айморе Морейра (1971) · Сарно (1971) · Балтазар (1971) · Сарно (1972) · Луїзіньйо (1972) · Дуке (1972–1973) · Юстріч (1973–1974) · Луїзіньйо (1974) · Пірілло (1974–1975) · Луїзіньйо (1975) · Сані (197) · Бузетто (1975–1976) · Нуньєс (1976) · Кабесан (1976) · Дуке (1976–1977) · Жуан Авеліно (1977) · Брандан (1977–1978) · Ренганескі (1978) · Тейшейра (1978) · Вієйра (1979–1980) · Ніканор (1980) · Жуліньйо (1980) · Брандан (1980–1981) · Жуліньйо (1981) · Травальїні (1981–1983) · Зе Марія (1983) · Вієйра (1983–1984) · Маффія (1984) · Пісерні (1984–1985) · Маффія (1985) · Карлос Альберто (1985) · Базіліо (1985) · Травальїні (1985) · Мінеллі (1985–1986) · Базіліо (1986) · Вієйра (1986–1987) · Форміга (1987) · Жаїр Перейра (1988) · Карлос Альберто (1988) · Фесіна (1988–1989) · Макаріело (1989) · Андраде (1989) · Пальїнья (1989) · Базіліо (1989–1990) · Зе Марія де Олівейра (1990) · Нельсінью Баптішта (1990) · Сілва (1991) · Агіналдо Морейра (1991) · Сіліньйо (1991) · Базіліо (1992) · Агіналдо Морейра (1992) · Нельсінью Баптішта (1992–1993) · Марсіо Араужо (1993) · Маріо Серджіо (1993) · Ріул (1994) · Аморін (1994) · Сілва (1994) · Жаїр Перейра (1994) · Маріо Серджіо (1995) · Аморін (1995–1996) · Агіналдо Морейра (1996) · Валдір Еспіноза (1996) · Жименес (1996) · Нельсінью Баптішта (1996–1997) · Коїмбра (1997) · Жоел Сантана (1997) · Кандіньйо (1997) · Лушембурго (1998) · Освалдо де Олівейра (1998) · Еварісто (1999) · Освалдо де Олівейра (1999–2000) · Сегонья (2000) · Серран (2000) · Вадан (2000) · Валдір де Мораес (2000) · Кандіньйо (2000) · Даріо Перейра (2001) · Лушембурго (2001) · Паррейра (2002) · Леал (2003) · Женіньйо (2003) · Леал (2003) · Жуніор (2003) · Жуніньйо Фонсека (2003–2004) · Освалдо де Олівейра (2004) · Тіте (2004–2005) · Бітенкорт (2005) · Пассарелла (2005) · Бітенкорт (2005) · Антоніо Лопес (2005–2006) · Брага (2006) · Женіньйо (2006) · Леао (2006–2007) · Зе Аугусто (2007) · Карпеджані (2007) · Зе Аугусто (2007) · Нельсінью Баптішта (2007) · Мано Менезес (2008–2010) · Каріле (2010) · Аділсон Батіста (2010) · Тіте (2010–2013) · Мано Менезес (2014) · Тіте (2015–2016) · Каріле (2016) · Крістован (2016) · Каріле (2016) · Освалдо де Олівейра (2016) · Каріле (2017–2018) · Лосс (2018) · Жаїр Вентура (2018) · Каріле (2019) · Коельо (2019) · Тьяго Нунес (2020) · Коельо (2020) · Вагнер Мансіні (2020–2021) · Фернандо Лазаро (2021) · Сілвіньйо (2021–2022) · Фернандо Лазаро (2022) · Вітор Перейра (2022) · Фернандо Лазаро (2022) · Кука (2023) · Даніло (2023) · Лушембурго (2023) · Мано Менезес (2023–)

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зе_Марія&oldid=41206223