Калуш Руслан Петрович — Вікіпедія

Калуш Руслан Петрович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 10 січня 1980(1980-01-10)
Озерце
Смерть 1 серпня 2014(2014-08-01) (34 роки)
Мар'янівка
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Русла́н Петро́вич Ка́луш (1980—2014) — сержант, Збройні сили України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1980 року в селі Озерце (Ківерцівський район, Волинська область). Навчався в Жидичинській школі з 1990 по 1995 рік[1].

В часі війни мобілізований, командир відділення, водій, 51-ша окрема механізована бригада.

1 серпня 2014-го загинув — автомобіль ГАЗ-66 підірвався на міні та перекинувся. Бійці попали у засідку, терористи розстрілювали поранених. Тоді ж загинули капітан Андрій Задорожний, молодший сержант Андрій Курочка, старші солдати Сергій Дармофал, Михайло Котельчук, Сергій Кушнір.

Похований в селі Озерце 7 серпня 2014-го з військовими почестями. Вдома лишилися мама Галина Борисівна, сестра, племінниці, дружина та син Андрій 2003 р.н.[2]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 17
  • 13 жовтня 2016 року на фасаді Жидичинської школи урочисто відкрито та освячено меморіальну дошку Руслану Калушу.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]