Орлово-Іванівка — Вікіпедія

село Орлово-Іванівка
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Горлівський район
Громада	Хрестівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14060130110052016
Облікова картка	Орлово-Іванівка
Основні дані
Засноване	1764
Населення	965
Площа	50 км²
Густота населення	19.3 осіб/км²
Поштовий індекс	86231
Телефонний код	+380 6255
Географічні дані
Географічні координати	48°10′12″ пн. ш. 38°28′11″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	215 м
Водойми	Балка Михайлівка
Відстань до; обласного центру	65,9 км
Відстань до; районного центру	18 км
Найближча залізнична станція	Кумшацький
Відстань до; залізничної станції	8,9 км
Місцева влада
Адреса ради	86231, с. Орлово-Іванівка, вул. Центральна
Сільський голова	Олейнікова Юлія Миколаївна
Карта
	Орлово-Іванівка
	Орлово-Іванівка
Мапа

Орло́во-Іва́нівка — село Хрестівської міської громади Горлівського району Донецької області, Україна. Населення становить 965 осіб.

Загальні відомості

Відстань до райцентру становить близько 18 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують із територією Бахмутського району Донецької області.

Унаслідок російської військової агресії Орлово-Іванівка перебуває на території ОРДЛО. Селом тече Балка Михайлівка.

Історія

На території сучасної Орлово-Іванівки люди жили з давніх-давен. Про це свідчать археологічні знахідки знарядь праці первісних людей кам'яної доби. Залишили свої сліди і скіфи: один із курганів був розташований на західній околиці села, пограбований іще в давні часи. А от скіфські кам'яні баби були обов'язковим атрибутом біля воріт поважних селян.

Нова історія села бере свій початок із середини 18 століття, а саме з 1764 року. Саме тоді полковнику Олексію Орлову були надані російською імператрицею Катериною II землі в басейні приток р. Кринки для сільськогосподарського освоєння. Після успішних воєн із Османською Туреччиною, створення Чорноморського флоту, Росія потребувала продовольства для забезпечення армії і флоту та заселення земель колишнього Дикого поля. Олексій Орлов переселив кріпаків зі свого села Матусів (батьківщина предків Анни Ахматової) Черкаського повіту Київської губернії до села Олексіїво-Орловка, яке стало центром волості. Частину селян було поселено в Орлово-Іванівці, де землі О. Орлова межували із землями поміщика Іванова. Частина переселенців-кріпаків була із села Сулинівка того ж Черкаського повіту, тому цілком зрозуміло, чому до сьогодні поряд з основною назвою села Орлово-Іванівка на побутовому рівні успішно функціонує і назва Сулинівка^{[джерело?]}.

Станом на 1873 рік у селищі Олексієво-Орловської волості Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 960 осіб, налічувалось 175 дворових господарств, 40 плугів, 150 коней, 160 пар волів, 1367 овець^[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1170 осіб (583 чоловічої статі та 587 — жіночої), з яких всі — православної віри^[2].

Війна на сході України

Вночі з 4 на 5 серпня 2014 року в часі російсько-української війни під час виходу з оточення українські військові потрапили у засідку терористів біля села Орлово-Іванівка, поцілив снаряд із 2С9 «Нона» в бойову машину. Волонтер-журналіст Олександр Рудоманов повідомив, що в бою загинули 6 десантників, інформація офіційно не була підтверджена. Згодом стало відомо, що загинули старший лейтенант Руднєв Андрій Володимирович, молодші сержанти Дубов Ігор Леонідович, Сергій Русєв, старші солдати Віктор Мельников, Максим Міщенко, солдат В'ячеслав Морозюк. 14 листопада загинув під час бойового зіткнення колони техніки з провіантом із проросійськми терористами солдат 168-го центру Василь Решетняк. 17 листопада 2014-го загинули під час поїздки за полеглими військовиками сержант Олександр Будько, молодші сержанти Яніс Лупікс й Анатолій Олійник — автомобіль підірвався на протитанковому радіокерованому фугасі. 4 грудня 2014-го сержант 169-го центру ЗСУ Олександр Пономаренко під Орлово-Іванівкою зазнав смертельних поранень.