Перший з'їзд махновського району — Вікіпедія

Перший з'їзд махновського району^[1] — з'їзд представників від селянських, робочих, повстанських організацій Вільної території який відбувся 23 січня 1919 року в селі Велика Михайлівка.

Історія[ред. | ред. код]

1 січня 1919 року на зборах командирів повстанських загонів Білаш запропонував Махнові скликати повстанський або селянський з'їзд для об'єднання і організації повстанських загонів, і для організації виконавчого органу влади ради Вільної території. Цю ідею схвалили всі присутні. Тут же Білашу доручили скликати з'їзд делегатів від повстанських загонів які перебували на фронтах, а Головку доручили скликати з'їзд делегатів від робітників, селян і фронтовиків.^[2]

23 січня 1919 року в селі Велика Михайлівка за вказівкою Штабу Революційної повстанської армії України (махновців) відбувся з'їзд Вільної території, організатором якого був К. Головко.^[3] На з'їзд прибуло 100 делегатів по одному від волостей Вільної території по одному від повстанських загонів. Головою з'їзду був обраний К. Головко до президії обрали максималістів К. Ганжу і І. Нот товаришами голови, І. Козленко, і лівого есера Лаврова секретарями. Махно не був присутній на з'їзді, оскільки тоді перебував на фронті.^[1][4][5]

На з'їзді обговорювалися такі питання:

• зміцнення фронту
• встановлення єдиної назви народним організаціям
• клопотання перед Директорією Української Народної Республіки про повернення додому мобілізованих^[1]

Водночас Аршинов у своїй книзі «Історія махновського руху» пише, що основною темою для обговорення делегатів була «небезпека петлюрівщини і денікінщини».^[3]

З'їзд ухвалив рішення про мобілізацію в повстанські полки всіх учасників Першої світової війни. З'їзд прийняв резолюцію на підтримку махновського руху і постановив створити на території Вільної території «вільні ради» і підтримувати владу трудящих силою зброї. За допомогою «вільних рад» делегати думали «знищити те зло, із-за якого вже так довго відбувається ця братовбивча війна, — владу». Всі війська, які воювали на території України вони закликали об'єднатися під гаслом «Всі на дорогу революції і за владу трудового народу!».^[6]

Також з'їзд поставив своїм завданням повернути солдатів, які були мобілізовані з Вільної території в Армію УНР і Добровольчу армію. Для втілення цих рішень в життя з'їзд обрав делегації в Український генеральний військовий штаб, в Штаб Революційної повстанської армії України, і в Харків до радянського керівництва з проханням про допомогу зброєю і грошима повстанцям.^[7][6][8]

По поверненню зі штабів армій делегати повинні були взяти на себе ініціативу щодо скликання II—го з'їзду Вільної території.^[9]

Реакція[ред. | ред. код]

Штаб Революційної повстанської армії України[ред. | ред. код]

Штаб Революційної повстанської армії України вкрай негативно відреагував на пропозицію повернути з Армії УНР уродженців Вільної території, оскільки до них немає довіри, а з приводу мобілізації фронтовиків заявили: «немає довіри до тих, які вдома сидять вони зрадники. Раз продали Петлюрі і німцям Гуляйполе, Бердянськ, Маріуполь…».^[9]

З приводу відправлення делегації до Харкова представники Штабу РПАУ заявили, що до представника радянського уряду Дибенка для укладання союзного договору давно виїхав Чубенко.^[9]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Савченко Віктор Проект «Україна». Махновська трудова федерація (1917—1921 рр) Проект «Україна» Фоліо 2018 р. 304 ст.
• Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно 1993.
• Аршинов П. История махновского движения (1918—1921 гг.). — Берлин, 1923. — 258 с.
• «Летопись революции» 1930. № 1 (40) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922—1933
• Белаш В. Махновщина: (отрывки из воспоминаний) / В. Белаш // Літопис революції. - 1928. - №3(30), травень-червень. - С. 191-231.