Перший рейд Революційної повстанської армії України — Вікіпедія

Перший рейд Революційної повстанської армії України
Перша махновсько-більшовицька війна
Дата: 17 травня 13 червня 1920 Місце: Донецька губернія, Катеринославська губернія, УРСР Результат: Перемога Махновців
Сторони
Вільна територія	Радянська Росія УРСР
Командувачі
Махно Нестор Іванович Кожин Фома
Військові сили
17.05.1920 (150 шабель і 10 кулеметів) 13.06.1920 ( 5 000 багнетів і 1 000 шабель, 6 гармат, 180 кулеметів)

Ця стаття може містити помилки перекладу з іншої мови. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад, перевіривши його якість, і погодивши вміст зі стилістичними правилами Вікіпедії. Оригінал не зазначено. Будь ласка, укажіть його.

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (червень 2018)

Перший рейд Революційної повстанської армії України — перший рейд РПАУ по території Донецької та Олександрівської губерній (колишніх Катеринославській та Харківській губ.) з 17 травня по 13 червня 1920 року. Метою рейду була активізувати повстанський рух на Донбасі та Наддніпрянщині.

Історія[ред. | ред. код]

У запеклих боях РПАУ з РККА в Катеринославській губернії махновці втратили 2 000 багнетів, 500 шабель, 50 кулеметів, 12 гармат. Щоб уникнути повного знищення армія Махна покинула Катеринославську губернію і пішла на південь Донецької губернії. На 15 травня армія налічувала 150 шабель і 10 кулеметів.

У селі Старомлинівка, на зборах командирів, 17 травня було прийнято рішення попрямувати на північ губернії в перший рейд, де з'єднатися із загонами Кожина і Москалевского. В цей же день в селі Новоандріївка був бій повстанців з батальйоном ВОХР, який потрапив в полон і приєднався до повстанців. Далі повстанці рушили на Благодатне і Оленівку.

22 травня махновці зайняли Мар'їнку, в якій до них приєднався загін Кожина з 30 кулеметами й 100 вершників, а 24 травня в Мар'ївку прибув загін Москалевского чисельністю 500 вершників. Насильство червоних провокувало збройний опір населення Донбасу, повсюдно на рудниках і в селах організовувалися повстанські загони.^[1]

У двадцятих числах РПАУ розбила 373 полк РСЧА під Максіміліановкою, після бою повстанці зайняли Максимільянівку. 25 травня зайняли Галицинівку і Карлівку, Селидове, Новомиколаївку, в цей же день загін махновців чисельністю 300 шабель зайняв Гродівку.^{[2] [3]} Далі основні сили рушили на північ через Новоекономічне і Шахове, в кінці травня махновці контролювали територію сучасного Слов'янського, Добропільського і Олександрівського району.

28 травня в районі Золотий Колодязь, Олександрівської, Михайлівської й Гаврилівської волостей з'явилися озброєні загони махновців в кількості 2 000 піхоти й 300 шабель. Олександрівський і Михайлівський волвиконкоми евакуювалися в Слов'янськ — Краматорівку.^[2]

29-го травня РПАУ зайняла Олександрівку. Тут на загальних зборах обрали новий склад Реввійськради, в яку Махно увійшов як голова, Білаш новий заступник і Хохотова секретар. Стара Реввійськрада, а з нею і її армійські функції втратили своє значення через розкиданість повстанських сил. Тому збори вирішили перейменувати її в Раду Революційних Повстанців України / махновців, з функціями, що об'єднують махновське повстання в Україні в цілому.^[4]

На 30 травня головні сили Махна групувалися в районі Некременне — Очеретине — Михайлівка. Чисельність армії досягла 2000 осіб з яких 700 вершників. В цей же день махновці залишили Слов'янський район і попрямували в Гришинський район де зайняли район сіл Софіївка — Петрівка — Степанівка — Святогорівка — Віровка — Добропілля — Самійлівка.^[5]

30 травня махновці розбили червоногвардійський загін під Вікторівкою.^[2][6] Велика група махновців зробила наліт на Юзівку.

Для запобігання руху махновців на північ і схід були організовані загороджувальні загони. На півночі в районі Ізюма була створена перша група BOXP під командуванням Хотєєва, чисельністю 800 осіб, яка увійшла у зв'язок з частинами 42 дивізії в Слов'янську. Друга група BOXP під командуванням Колоколова, чисельністю 600 осіб, базувалася в Лозовій. Ця група увійшла у зв'язок з Ізюмською групою і Павлоградом. В районі Юзівки діяли бронепотяги «Радянська Україна», «Перемога або смерть».^[6]

Рейд основного ядра РПАУ активізував боротьбу місцевих повстанців, які діяли самостійно і в союзі з махновцями. Так, 1 червня південно-західніше Гришиного в районі Новопавлівки з'явився загін чисельністю 200 шабель на чолі з Кучеренко.^[5] Також, дрібні загони махновців з'явилися в Слов'яносербському повіті в районі села Черкаське — Родакове, де знищували радянські органи влади. У Старобільському повіті махновці з'явилися в районі Петропавлівки, де підняли повстання проти більшовиків, яке було придушене 129 батальйоном ВОХР.^[7][8]

На початку червня РПАУ покинула Донецьку губернію і проникли в Павлоградський і Новомосковський повіти Катеринославської губернії.

1 червня повстанці виїхали з Самійлівки в Кіндратівку.

2 червня повстанці зайняли Кіндратівку, де їх обстріляв бронепоїзд з Павлограда. З Кіндратівки виїхали на Сергіївку. В районі села Ландоліївки повстанці розбили батальйон особливого призначення військ внутрішньої охорони республіки полтавської губчека.

3 червня повстанці попрямували в Василівку, де зупинилися на відпочинок. Група на чолі з Забудько вирушила до Знам'янки, з метою відбити мобілізованих селян у більшовиків. В селі зав'язався бій, в якому селянство перейшло на бік махновців. Розбивши червоних, 500 селян залишилися в селі організовувати повстанський загін, а 170 селян приєдналися до РПАУ.

В Павлоградському повіті з півночі повстанцям протистояли частини Хотєєва і бронепоїзд «Радянська Росія», на схід від Павлограда діяв бронепоїзд «Перемога або смерть», на заході і північному заході повіту проти повстанців діяла група з 250 осіб, яка підпорядковувалася Хотєєву й увійшла у зв'язок з групою Колоколова, на півдні повіту діяла Павлоградська група.^[9]

Виїхавши з Василівки 5 червня загін Махна чисельністю 500 осіб вибив загін Павлоградського гарнізону і зайняв Знаменівку.^[10] 6 червня виїхали до Миколаївки, ввечері покинувши Миколаївку попрямували в Олександрівку.

Після невдалого бою під Новомосковськом, 6 червня частини РПАУ відступили на південь в район Зайцева.^[11] На станції Зайцеве махновці відбили продуктовий поїзд №423, який йшов на фронт.^[8] Далі, повстанці 7 червня зайняли Олександрівку і Троїцьке, Катеринівку.

8 червня в селі Василівка відбувся запеклий бій повстанців з частинами ВОХР. У цьому районі махновцям протидіяла Чаплинська група військ, в районі Ульяновки відбувся бій повстанців з двома бронепоїздами. 9 червня перебували в Новомиколаївці.

10 червня зайняли Різдвяне, в якому порубали 70 бійців особливого батальйону і зупинилися на нічліг у Варварівці, Петропавлівці, Хвалібоговці.

11 червня на позиції повстанців пішов у наступ загін з 400 червоноармійців, відбивши наступ повстанці попрямували в Гуляйполе.

12 червня зайняли Гуляйполе, а 13 червня — Успенівку. Тут була група набатовців: Барон з дружиною, Алий, Теппер і інші, які приїхали з Харкова, а також Марін з Катеринославцями. .^[12]

13 червня в селі Великомихайлівка закінчився перший рейд в 560 кілометрів, який знаменував собою активізацію повстанського руху. У Великій Михайлівці було засідання командного складу з питання подальшого існування руху. Було заслухано доповідь набатовців, що звинувачували більшовиків в переслідуваннях. Всі сходилися на тому, що треба форсувати організацію армії, яка зможе поставити більшовиків в такий стан, при якому вони змушені будуть визнати за махновцями незалежність Вільної території.

Результат[ред. | ред. код]

З 15 травня по 8 червня в Павлівському, Новомосковському, Бахмутському повітах армія виросла до 5 000 багнетів і 1 000 шабель, 6 гармат, 180 кулеметів. З яких 1500-x тисяч повстанців були вихідцями з Донецької губернії.

Див. також[ред. | ред. код]

• Перший зимовий похід
• Царицинський похід
• Перший Кубанський похід

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине. 1918—1921:Документы и материалы / Серия: Крестьянская революция в России. 1902—1922 гг.: Документы м материалы / Под ред. В. Данилова и Т. Шанина. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2006. — 1000 с.
• Белаш А. А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993

Посилання[ред. | ред. код]

п о р Зелені в громадянській війні 1917—1923 років Організатори, Командири Є. П. Ангел А. С. Антонов Д. С. Антонов Ф. П. Артеменко Л. Н. Бондарець Н. О. Григор'єв О.Г. Грудницький Л. М. Задов С. Н. Каретников Х. Г. Кожин І. С. Колесников С. Д. Коцур Ю.М. Мамонтов Н. І. Махно Д. І. Терпило С. М. Петриченко Д. І. Попов П. М. Токмаков Ф. Ю. Щусь Ідеологія Анархізм Анархічний комунізм Націоналізм Есери Основні бої та операції Громадянська війна в Росії Баштанська республіка Бій в селі Салгир Яни Сала Бій під Дорогинкою Бій під Моспиним Бій під Новопавлівкою Бої за Маріуполь (1919) Битва під Перегонівкою Гришинська операція Григор'ївське повстання Західносибірське повстання Колесніковщіна Кронштадтське повстання Махновщина Народна повстанська армія Степового Алтаю Перший рейд Революційної повстанської армії України Другий рейд Революційної повстанської армії України Повстання лівих есерів Повстання Сапожкова Прішекснінское повстання Селянський повстанський рух в Башкортостані Тамбовське повстання Трипільський похід 1919 Хронологія битв РПАУ (махновців) Чапанна війна Підрозділи, формування 6-й Київський корпус (РПАУ) Задніпровська дивізія Середньодніпровська група (РПАУ) Інше Зелена армія Махновський рубель Тачанка Чорна гвардія