11-та піхотна дивізія (Третій Рейх) — Вікіпедія

11-та піхотна дивізія (Третій Рейх); 11. Infanterie-Division
	Емблема 11-ї піхотної дивізії Вермахту
На службі	1 жовтня 1934 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Сухопутні війська
Роль	піхота
Чисельність	піхотна дивізія
У складі	1-й армійський корпус ; 31-ше командування особливого призначення; 28-й армійський корпус ; 54-й армійський корпус; 24-й армійський корпус; 50-й армійський корпус; 26-й армійський корпус; 43-й армійський корпус; 3-й танковий корпус СС; 10-й армійський корпус; 2-й армійський корпус
Гарнізон/Штаб	Алленштайн
Прізвиська	Червона голова лося; (нім. «Roter Elchkopf»)
Війни/битви	Друга світова війна; Східний фронт Польська кампанія (1939); Західний фронт Французька кампанія; Німецька окупація Франції (1940-1944); Східний фронт Операція «Барбаросса» Прикордонні битви; Прибалтійська операція (1941); ; Блокада Ленінграда Перша Синявінська операція; Тихвінська оборонна операція; Операція «Іскра»; Операція «Полярна Зірка»; ; Ленінградсько-Новгородська операція; Курляндський котел;
Командування
Визначні; командувачі	генерал від інфантерії Герберт фон Бекманн; генерал-лейтенант Гельмут Рейманн
Знаки розрізнення
Знак; розрізнення	(варіант)
	Медіафайли на Вікісховищі

11-та піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 11. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

11-та піхотна дивізія була створена 1 жовтня 1934 року під час 1-ї хвилі мобілізації в Алленштайні в 1-му військовому окрузі (нім. Wehrkreis I).

Райони бойових дій[ред. | ред. код]

Німеччина (жовтень 1934 — вересень 1939);
Польща (вересень — грудень 1939);
Німеччина (грудень 1939 — травень 1940);
Франція (травень 1940 — березень 1941);
Німеччина (Східна Пруссія) (березень — червень 1941);
СРСР (північний напрямок) (червень 1941 — жовтень 1944);
Курляндський котел (жовтень 1944 — квітень 1945);
Німеччина (травень 1945).

Командування[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

генерал-лейтенант Гюнтер фон Нібельшюц (нім. Günther von Niebelschütz) (1 жовтня 1934 — 1 квітня 1937);
генерал від інфантерії Макс Бок (нім. Max Bock) (1 квітня 1937 — 23 жовтня 1939);
генерал від інфантерії Герберт фон Бекманн (нім. Herbert von Böckmann) (23 жовтня 1939 — 26 січня 1942);
генерал артилерії Зіґфрід Томашкі (нім. Siegfried Thomaschki) (26 січня 1942 — 7 вересня 1943);
генерал-лейтенант Карл Бурдах (нім. Karl Burdach) (7 вересня 1943 — 1 квітня 1944);
генерал-лейтенант Гельмут Рейманн (нім. Hellmuth Reymann) (1 квітня — 18 листопада 1944);
генерал-майор Гергард Феєрабенд (нім. Gerhard Feyerabend) (18 листопада 1944 — 8 травня 1945).

Нагороджені дивізії[ред. | ред. код]

Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника

28 листопада 1942 — 2-й батальйон 44-го піхотного полку за дії 16 червня 1942 (№ 256);
? 1944 — 2-й артдивізіон 11-го артилерійського полку за дії 24 липня 1944 (№ 533).

Нагороджені дивізії^[1]

	Кавалери Нагрудного знаку ближнього бою в золоті	12
	Кавалери Золотого Німецького Хреста	104
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям	5 (№ 227 майор Еріх Клаве — 14.04.1943 № 299 генерал-лейтенант Зіґфрід Томашкі — 11.09.1943 № 384 оберст Бото Колльберг — 08.02.1944 № 672 генерал-лейтенант Гельмут Рейманн — 28.11.1944 № 854 оберст Гайнц-Оскар Лебе — 29.04.1945)
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста^[2]	43 (в тому числі, одне непідтверджене)
	Кавалери Почесної відзнаки Сухопутних військ «Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ»	50

Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (5)
Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ за збитий літак противника (2)

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

11. Infanterie-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2018. (англ.)
11. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 29 січня 2012. (нім.)
11. Infanterie-Division. на balsi.de. Архів оригіналу за 5 липня 2011. Процитовано 28 листопада 2018. (нім.)
11.Infanterie-Division. на kurland-kessel.de. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2018. (нім.)
11.Infanterie-Division. на feldgrau.com. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2018. (англ.)
11. Infanterie-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2018. (італ.)
11.Infanterie-Division на сайте ordersofbattle.com^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
11.Infanterie-Division на сайте der erste zug.com

Література[ред. | ред. код]

Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 1. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-8117-3416-1.
Georg Tessin. Band 3: Die Landstreitkräfte. Nr. 6-14 // Verbände und Truppen der Deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945 — 2. — Osnabrück: Biblio Verlag, 1974. — Vol. 3. — 330 p. — ISBN 3-7648-0942-6.
Hasso G. Stachow. Tragödie an der Newa. Der Kampf um Leningrad 1941 - 1944. Ein Augenzeugenbericht. — Herbig; Auflage, 2001. — 336 с. — ISBN 3776620455. (нім.)
Werner Buxa. Weg und Schicksal der 11. Infanterie-Division. — Dörfler; Auflage, 2004. — 163 с. — ISBN 978-3895551833. (нім.)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Holders of high awards [Архівовано 2013-07-19 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Knight's Cross Holders of 11. Infanterie-Division. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 28 листопада 2018.

Це незавершена стаття про Збройні сили Німеччини у Другій світовій війні.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Нацистська Німеччина Друга світова війна Війна

[1] Holders of high awards [Архівовано 2013-07-19 у Wayback Machine.] (англ.)

[2] Knight's Cross Holders of 11. Infanterie-Division. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 28 листопада 2018.

[1]

[2]