Прибалтійська операція (1941) — Вікіпедія

Прибалтійська операція (рос. Прибалтийская стратегическая оборонительная операция; 22 червня — 9 липня 1941) — стратегічна оборонна операція Червоної Армії під час Другої світової війни.

Операція проводилася військами Північно-Західного фронту і частиною сил Балтійського флоту. У ході бойових дій до складу радянських військ були додатково введені чотирнадцять дивізій і одна бригада.

У рамках операції війська Північно-західного фронту СРСР вступили у прикордонну оборонну битву на території Литви та Латвії з німецькою групою армій «Північ». У взаємодії з Балтійським флотом радянські війська уповільнили темпи просування ударного угруповання частин Вермахту та завдали фронтовий контрудар на шяуляйському напрямку, але були змушені з важкими боями відійти в глиб території СРСР на 400—450 км: до Естонії та на схід, до річки Велика.

Література[ред. | ред. код]

• Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооруженных сил. Статистическое исследование / Под общей редакцией кандидата военных наук, профессора АВН генерал-полковника Г. Ф. Кривошеева. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — 608 с. — (Архив) — ISBN 5-224-01515-4. (рос.)

Це незавершена стаття про Другу світову війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.