French
Deutsch298-ма піхотна дивізія (Третій Рейх) — Вікіпедія
| 298-ма піхотна дивізія (Третій Рейх) 298. Infanterie-Division | |
|---|---|
 Емблема 298-ї піхотної дивізії Вермахту | |
| На службі | 6 лютого 1940 — 30 березня 1943 |
| Країна | .svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність | .svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |  Сухопутні війська |
| Роль | піхота |
| Чисельність | піхотна дивізія |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Нойгаммер |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі | генерал-лейтенант Вальтер Гресснер |
298-ма піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 298. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни. Дивізія билася на Західному фронті у Французькій та Бельгійській кампаніях й на Східному фронті на південному фланзі німецько-радянського фронту. 30 березня 1943 розформована через великі втрати в 3-ій Харківській битві.
Історія[ред. | ред. код]
298-ма піхотна дивізія розпочала формування 6 лютого 1940 на базі військового навчального центру (нім. Truppenübungsplatz) в сілезькому містечку Нойгаммер (сучасне польське містечко Сьвентошув) у 8-му військовому окрузі (нім. Wehrkreis VIII) під час 8-ї хвилі мобілізації Вермахту. Полки дивізії формувалися на базі підрозділів 7-ї, 8-ї та 28-ї піхотних дивізій.
З початком Французької кампанії 298-ма дивізія перекинута на Західний фронт у район Штадткілля. З 22 травня 1940 брала активну участь у Бельгійській кампанії, вела бої на півдні країни за населені пункти Сен-Віт, Ла Рош-ан-Арден, Лібен, Палізель.
Надалі просувається разом з військами XVII-го армійського корпусу в напрямку Ліар-Монкорне-Шарлевіль. Бої за Розуа-сюр-Серр, Нізі-ле-Конт, Нефшатель-сюр-Ен і далі за бургундські міста Пуї-ан-Осуа, Молуа, Брикон, Арне-ле-Дюк. Капітуляцію Франції німецькі війська під командуванням генерала В.Грасснера зустріли біля Отена.
Вже 2 липня 1940 дивізія передислокована на східний напрямок і незабаром зосередилася у Східній Померанії в районі Дамніц-Тарнуф.
Протягом літа 1940-весни 1941 військові формування 298-ї піхотної дивізії проводили інтенсивне навчання на території Третього Рейху та Генеральної губернії, коли 16 червня 1941 були виведені у вихідні райони для наступу за планом операції «Барбаросса» в район Стрижів-Морочин-Копилоф поздовж прикордонної річки Буг.
22 червня 1941 піхотна дивізія в складі XVII-го армійського корпусу вторгнулася на територію Західної України і просуваючись в напрямку Володимир-Волинський-Торчин-Луцьк, билася з формуваннями Південно-Західного фронту Червоної армії, що відступали.
Бої за Костопіль, Новоград-Волинський, Нову Ушицю, за опанування столицею України — Києвом. Війська дивізії форсували Дніпро, згодом Десну і брали участь в оточенні основних сил Південно-Західного фронту генерала Кирпоноса під Києвом. З жовтня 1941 298-ма дивізія виведена у другий ешелон наступаючих військ Вермахту, і просувається в бік Полтави, Карлівки, Краснограду.
Веде бої з радянськими військами у районі Верхня Орілька, Олексіївка, Асіївка, Гусарівка.
З листопада переходить до оборони позицій поздовж річки Донець поблизу Балаклеї. Взимку-весною 1941—1942 оборонні бої на південному фланзі німецько-радянського фронту. У травні бере участь у контрнаступі військ Вермахту під Харковом та розгромі військ маршала Тимошенко, з червня дивізія переходить за планом операції «Блау» у повномасштабний наступ і просувається в напрямку Слов'янськ-Матвіїв Курган-Самбек-Таганрог.
Підрозділи дивізії б'ються на Північному Кавказі, у грудні 1942 перекинуті на північ до Богучара, Куп'янська, Черткова, Старобільська. Німецькі формування билися під час наступу радянських військ під Харковом, залучалися до проведення контрудару. Згодом через значні втрати у живій силі та техніки відведені в тил до Кременчука.
30 березня 1943 дивізія розформована, а рештки частин передані на доукомплектування 79-ї, 387-ї та 389-ї піхотних дивізій.
Райони бойових дій[ред. | ред. код]
- Німеччина (лютий — травень 1940);
- Бельгія, Франція (травень — липень 1940);
- Німеччина, Генеральна губернія (липень 1940 — червень 1941);
- СРСР (південний напрямок) (червень 1941 — березень 1944).
Командування[ред. | ред. код]
Командири[ред. | ред. код]
- генерал-майор, з 1 жовтня 1941 генерал-лейтенант Вальтер Гресснер (нім. Walther Gräßner) (6 лютого 1940 — 1 січня 1942);
- оберст, з 1 лютого 1942 генерал-майор Арнольд Шелінскі (нім. Arnold Szelinski) (1 січня — 27 грудня 1942);
- генерал-майор Герберт Міхеліс (нім. Herbert Michälis) (27 грудня 1942 — 30 березня 1943).
Підпорядкованість[ред. | ред. код]
Склад[ред. | ред. код]
| 1942[1] |
|---|
| 525-й піхотний полк |
| 526-й піхотний полк |
| 527-й піхотний полк |
| 298-й артилерійський полк |
| 298-й інженерний батальйон |
| 298-й розвідувальний батальйон |
| 298-ме дивізійне управління постачання |
Нагороджені дивізії[ред. | ред. код]
- Нагороджені дивізії[2]
 | Кавалери Золотого Німецького Хреста | 19 |
 | Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям | 1 (№ 218 командир II-го батальйону 525-го гренадерського полку, гауптман резерву Генріх Шюлер — 02.04.1943) |
 | Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста | 7 |
 | Кавалери Почесної відзнаки сухопутних військ «Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ» | 6 |
- Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (2)
Див. також[ред. | ред. код]
- Краснодарська операція
- Німецька окупація Харкова
- Донбаська операція (1941)
- Райхскомісаріат Кавказ
- Операція «Зірка»
Посилання[ред. | ред. код]
- 298. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 14 грудня 2014. (нім.)
- 298. INFANTERIE-DIVISION. на axishistory.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 14 грудня 2014. (англ.)
- 298.Infanterie-Division. на feldgrau.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 14 грудня 2014. (англ.)
- 298. Infanterie-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 14 грудня 2014. (італ.)
- 298. INFANTERIE-DIVISION — UNIT HISTORY [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.]
- 298.Infanterie-Division [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Tessin, Georg (1979). Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945, Band 7: Die Landstreitkräfte. Nr. 131—200. 2. Auflage. Osnabrück. ISBN 3-7648-1173-0.
- Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933—1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.
- Samuel W. Mitcham. German Order of Battle, 291st 999th Infantry Divisions, Named Infantry Divisions, and Special Divisions in WWII. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)
- 200th through 370th German Infantry, Security, and Panzer Grenadier Divisions. Organizations and Histories 1939—1945 [Архівовано 10 лютого 2014 у Wayback Machine.] (PDF; 461 kB), Nafziger Collection, Combined Armed Research Library.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 298. Infanterie-Division. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 14 грудня 2014.
- ↑ Holders of high awards [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
.svg){kind=small}
