11-й танковий корпус (СРСР) — Вікіпедія

11-й танковий Радомсько-Берлінський Червонопрапорний, орденів Суворова і Кутузова корпус
На службі	1942-липень 1945
Країна	СРСР
Вид	Бронетанкові війська
Тип	Червона армія
Війни/битви	Німецько-радянська війна
Почесні найменування

11-й та́нковий Радо́мсько-Берлі́нський Червонопра́порний, ордені́в Суво́рова і Куту́зова ко́рпус — оперативно-тактичне військове об'єднання в складі ЗС СРСР періоду Другої Світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

У травні-червні 1942 року в Московському військовому окрузі на підставі Директив Ставки ВГК № 994021 від 25.05.1942 та № 994023 від 26.05.1942 року йшло формування 5-ї танкової армії, до складу якої увійшов і 11-й танковий корпус.

Після невдалих боїв у складі 5-ї танкової армії під час проведення Воронезько-Ворошиловградської операції корпус був виведений у резерв, де перебував до лютого 1943 року.

Директивою Ставки ВГК № 46002 від 10.01.1943 року корпус включено до складу 2-ї танкової армії Центрального фронту. Протягом лютого-березня 1943 року він брав участь у боях на севському напрямку в ході проведення Севської наступальної операції.

Директивою Ставки ВГК № 46122 від 21.04.1943 11-й танковий корпус був виведений у резерв Ставки ВГК в район Тули.

У подальшому в складі військ Південного, 1-го Українського та 1-го Білоруського фронтів корпус брав участь в бойових діях при проведенні Курської, Орловської, Донбаської, Нижньодніпровської, Білоруської, Вісло-Одерської та Берлінської операцій.

За цей час корпус майже не виходив з боїв. Виключенням стала тримісячна перерва наприкінці 1943 року.

Влітку 1944 року під час наступу на Ковель, через помилки у командуванні військами, 11-й танковий корпус потрапив у пастку, влаштовану німецьким командуванням й поніс значні втрати. Внаслідок цього було знято з посади командира корпусу генерал-майора П. М. Рудкіна (Наказ ВГК № 220146).

10 червня 1945 року корпус переформований у 11-у танкову дивізію^[1].

Склад[ред. | ред. код]

на червень 1942 року[ред. | ред. код]

Управління корпусу;
53-я танкова бригада;
59-а танкова бригада;
160-а танкова бригада;
12-а мотострілецька бригада;
8-й окремий бронеавтомобільний розвідувальний батальйон.

на травень 1945 року[ред. | ред. код]

Управління корпусу;
20-а танкова бригада;
36-а танкова бригада;
65-а танкова бригада;
12-а мотострілецька бригада;
50-й гвардійський важкий танковий полк прориву (з 06.1944);
1461-й самохідно-артилерійський полк (з 01.1944);
1493-й самохідно-артилерійський полк (з 06.1943);
243-й мінометний полк;
1388-й зенітно-артилерійський полк;
93-й мотоциклетний батальйон;
26-й окремий бронеавтомобільний розвідувальний батальйон (з 04.1943 по 12.1943);
Корпусні частини:
- 687-й окремий батальйон зв'язку (з 04.04.1943);
- 153-й окремий саперний батальйон (з 20.07.1943);
- 81-а окрема рота хімічного захисту (з 24.07.1943);
- 11-а окрема автотранспортна рота підвозу ППМ (з 18.07.1942 по 25.04.1943);
- 34-а окрема автотранспортна рота підвозу ППМ (з 18.09.1943);
- 90-а рухома ремонтна база (з 10.06.1942 по 1943);
- 263-я польова танкоремонтна база (з 1943);
- 91-а польова авторемонтна база (з 26.06.1942);
- Окрема авіаланка зв'язку (з 1943);
- 431-й польовий автохлібозавод (з 31.12.1942 до 1943);
- 29-й польовий автохлібозавод (з 1943);
- 1937-а польова каса Держбанку (з 15.02.1944);
- 2083-я військово-поштова станція (з 10.07.1942).

Командування[ред. | ред. код]

Командири корпусу[ред. | ред. код]

генерал-майор т/в Попов Олексій Федорович (з 19.05.1942 по 21.07.1942);
генерал-майор т/в Лазарєв Іван Гаврилович (з 22.07.1942 по 07.06.1943);
генерал-майор т/в Радкевич Микола Миколайович (з 08.06.1943 по 21.10.1943);
генерал-майор т/в Гриценко Дмитро Максимович (з 22.10.1943 по 11.01.1944);
генерал-майор т/в Рудкін Пилип Микитович (з 12.01.1944 по 14.07.1944);
генерал-майор т/в Ющук Іван Іванович (з 15.07.1944 по 09.05.1945).

Начальники штабу корпусу[ред. | ред. код]

полковник Калініченко Петро Іванович (з 21.05.1942 по .06.1943);
генерал-майор т/в Гриценко Дмитро Максимович (з 7.06.1943 по .06.1945).

Нагороди і почесні найменування[ред. | ред. код]

Радомський (Наказ ВГК від ??.01.1945).
Берлінський
Орден Червоного Прапора — за форсування річки Західний Буг і оволодіння містами Парчів (значення), Радзинь, Лукув.
Орден Суворова 2-го ступеня (Указ ПВР СРСР від 19.02.1945) — за оволодіння містами Томашув і Лодзь.
Орден Кутузова 2-го ступеня (Указ ПВР СРСР від 15.04.1945) — за оволодіння містом Куннерсдорф.

Герої корпусу[ред. | ред. код]

Квасов Іван Іванович — капітан, командир танкової роти 3-го танкового батальйону 65-ї танкової бригади (Указ ПВР СРСР від 31.05.1945).
Костюк Федір Семенович — старший лейтенант, командир танкової роти 1-го танкового батальйону 65-ї танкової бригади (Указ ПВР СРСР від 31.05.1945).
Лейков Андрій Леонардович — капітан, заступник командира танкового батальйону 36-ї танкової бригади (Указ ПВР СРСР від 19.03.1944).
Орлов Михайло Федорович — старший лейтенант, командир танкової роти 65-ї танкової бригади (Указ ПВР СРСР від 27.02.1945).
Павлов Валентин Васильович — капітан, командир 3-го танкового батальйону 65-ї танкової бригади (Указ ПВР СРСР від 24.03.1945).
Пятакович Олександр Францевич — старший лейтенант, командир танкового взводу 65-ї танкової бригади (Указ ПВР СРСР від 24.03.1945).
Тікунов Григорій Якович — капітан, командир танкової роти 36-ї танкової бригади (Указ ПВР СРСР від 27.02.1945).

Література[ред. | ред. код]

Ющук И. И. «Одиннадцатый танковый корпус в боях за Родину» — Москва: Воениздат, 1962.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ [11-й танковый корпус(рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 23 червня 2013. 11-й танковый корпус(рос.)]

Посилання[ред. | ред. код]

11-й танковий корпус на сайті «Танковый фронт» [Архівовано 23 липня 2013 у Wayback Machine.]

[1] [11-й танковый корпус(рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 23 червня 2013. 11-й танковый корпус(рос.)]

[1]