11-й гвардійський танковий корпус (СРСР) — Вікіпедія

11-й гвардійський танковий Прикарпатсько-Берлінський Червонопрапорний, ордена Суворова корпус
На службі	23 жовтня 1943 — 16 липня 1945
Країна	СРСР
Вид	Бронетанкові війська
Тип	Червона армія
Чисельність	Танковий корпус
Війни/битви	Радянсько-німецька війна; Дніпровсько-Карпатська операція, ; Львівсько-Сандомирська операція, ; Вісло-Одерська операція,; Східно-Померанська операція,; Берлінська операція
Почесні найменування
Командування
Визначні; командувачі	гв. генерал-лейтенант т/в А. Л. Гетьман; гв. полковник т/в А. Х. Бабаджанян

11-й гвардійський танковий Прикарпатсько-Берлінський Червонопрапорний, ордена Суворова корпус — оперативно-тактичне військове об'єднання в складі ЗС СРСР періоду Другої Світової війни.

Історія існування[ред. | ред. код]

11-й гвардійський танковий корпус створений відповідно до наказу НКО СРСР № 306 від 23 жовтня 1943 року шляхом переформування 6-го танкового корпусу. Частинам, які увійшли до складу корпусу, загальновійськові номери присвоєні Директивою Генштабу РСЧА № Орг/3/141088 від 30.10.1943 р.

24 грудня 1943 року корпус був введений у прорив у ході Житомирсько-Бердичівської операції військ 1-го Українського фронту.

Протягом 4-18 лютого 1944 року корпус брав участь у розгромі оточеного Корсунь-Шевченківського угруповання супротивника.

21 березня 1944 року корпус перейшов у наступ в ході Проскурово-Чернівецької операції військ 1-го Українського фронту. Вихід частин корпусу на річку Дністер. 29 березня частини корпусу увійшли до Чернівців і вийшли на південно-західний державний кордон СРСР.

6 липня 1944 року відбулося вручення 11-у гвардійському танковому корпусу гвардійського Прапора.

17 липня 1944 року корпус введений у прорив в ході проведення Львівсько-Сандомирської операції 1-го Українського фронту. Вихід корпусу на радянсько-польський державний кордон СРСР, початок бойових дій на території Польщі. 23 липня форсовано річку Сян, а 27 липня — взяте місто Перемишль. 30 липня 1944 року передові частини корпусу форсували Віслу й розпочали бої на Сандомирському плацдармі.

15 січня 1945 року корпус введений у прорив у Вісло-Одерській операції військ 1-го Білоруського фронту.

2 лютого 1945 року форсовано річку Одер, захоплено плацдарм на його західному березі.

1 березня 1945 року 11-й гвардійський танковий корпус розпочав бойові дії в ході Східно-Померанської операції, 4 березня передові частини вийшли на узбережжя Балтійського моря в районі міста Кольберг, а 12 березня здійснили прорив у район Данцігської бухти. Протягом 19-25 березня корпус брав участь у визволенні міста Гдиня.

16 квітня 1945 року корпус введений у прорив у ході Берлінській операції військ 1-го Білоруського фронту. 22 квітня передові частини увійшли до передмістя Берліна — Уленхорст.

За відвагу і мужність, виявлені у боях, понад 20 тисяч воїнів корпусу були нагороджені орденами і медалями СРСР, а 43 присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

У липні 1945 року 11-й гвардійський танковий корпус переформований у 11-у гвардійську танкову дивізію.

Бойовий склад[ред. | ред. код]

Управління корпусу.
40-а гвардійська танкова бригада.
44-а гвардійська танкова бригада.
45-а гвардійська танкова бригада.
27-а гвардійська мотострілецька бригада.
399-й гвардійський самохідний артилерійський полк (з жовтня 1944 до кінця війни).
1454-й самохідний артилерійський полк.
362-й винищувально-протитанковий артилерійський полк.
40-й гвардійський винищувально-протитанковий артилерійський полк.
270-й гвардійський мінометний полк.
1018-й зенітно-артилерійський полк.
53-й гвардійський мінометний дивізіон.
Корпусні частини:
- 9-й окремий гвардійський мотоциклетний батальйон;
- 153-й окремий гвардійський батальйон зв'язку;
- 134-й окремий гвардійський саперний батальйон;
- 72-а окрема рота хімічного захисту;
- 6-а (з 20.04.1945 — 815-а) окрема автотранспортна рота підвозу ПММ;
- 75-а рухома танкоремонтна база;
- 477-а рухома авторемонтна база;
- авіаційна ланка зв'язку;
- 21-й польовий автохлібозавод;
- 1931-а польова каса Держбанку;
- 2126-а військово-польова станція.

Командування[ред. | ред. код]

Командир корпусу:
- Гетьман Андрій Лаврентійович, генерал-лейтенант т/в (23.10.1943 — 25.08.1944)
- Арман Поль Матісович, полковник (т.в.о.)
- Ющук Іван Іванович, полковник (т.в.о.)
- Бабаджанян Амазасп Хачатурович, полковник (25.08.1944 — 16.07.1945)
Начальник штабу корпусу:
- Ситніков Іван Петрович, полковник 23.10.1943 — 20.03.1944)
- Веденічев Ніл Григорович, підполковник (22.03.1944 — 16.07.1945)
Заступник командира корпусу з технічної частини:
- Синицин Трохим Васильович, інженер-підполковник (23.10.1943 — 11.01.1944)
- Винников Леонід Трохимович, інженер-підполковник (20.01.1944 — 10.06.1944)
- Серебряков Григорій Миколайович, інженер-підполковник (13.06.1944 — 16.07.1945)
Заступник командира корпусу з політичної частини:
- Соколов Іван Митрофанович, генерал-майор т/в (23.10.1943 — 16.07.1945)

Нагороди і почесні найменування[ред. | ред. код]

Прикарпатський — Наказ ВГК СРСР від 16.04.1944 — за відзнаку у боях при розгромі німецько-фашистських загарбників в передгір'ях Карпат і вихід на південно-західний державний кордон СРСР.
Берлінський — Наказ ВГК від 11.06.1945
— Указ Президії ВР СРСР від 19.02.1945 — за зразкове виконання завдань командування в боях з німецькими загарбниками, за оволодіння містами: Лодзь, Кутно, Томашув (Ромашов), Гостинін, Ленчиця та виявлені при цьому звитягу і мужність.
— Указ Президії ВР СРСР від 26.04.1945 — за зразкове виконання завдань командування в боях з німецькими загарбниками при оволодінні містами Тчев (Диршау), Вейхарово (Нойштадт), Пуцк (Путциг) та виявлені при цьому звитягу і мужність.

Посилання[ред. | ред. код]

11-й гвардійський танковий корпус на сайті «Танковый фронт» [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)