12-й гвардійський танковий корпус (СРСР) — Вікіпедія

12-й гвардійський танковий Уманський ордена Леніна, Червонопрапорний, ордена Суворова корпус
На службі 20 листопада 1944 — 16 липня 1945
Країна СРСР СРСР
Вид Бронетанкові війська
Тип Червона армія
Чисельність Танковий корпус
Війни/битви Радянсько-німецька війна
Вісло-Одерська операція,
Східно-Померанська операція
Почесні найменування Радянська гвардія Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня
Командування
Визначні
командувачі
гв. генерал-майор т/в М. М. Теляков
гв. генерал-майор т/в М. Ф. Салмінов

12-й гвардійський танковий Уманський ордена Леніна, Червонопрапорний, ордена Суворова корпус — оперативно-тактичне військове об'єднання в складі ЗС СРСР періоду Другої Світової війни.

Історія існування[ред. | ред. код]

12-й гвардійський танковий корпус створений відповідно до наказу НКО СРСР № 0376с від 20 листопада 1944 року шляхом переформування 16-го танкового корпусу.

До січня 1945 року корпус діяв у складі 8-ї гвардійської армії, з січня 1945 й до кінця війни — у складі 2-ї гвардійської танкової армії.

19 квітня 1945 року частини корпусу, розвиваючи стрімкий наступ на Берлін, до кінця дня прорвали третю смугу оборони супротивника на ділянці Грунов, Буков[1].

Всього за роки війни корпус з боями пройшов понад 6000 км, вніс гідний внесок у перемогу над Німеччиною. Бойові подвиги воїнів корпусу високо оцінені радянським урядом: 112 солдатів, сержантів і офіцерів корпуса були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, понад 35 тисяч — нагороджені орденами і медалями. На прапорах з'єднань і частин корпусу — 37 орденів.

У липні 1945 року 12-й гвардійський танковий корпус переформований у 12-у гвардійську танкову дивізію.

Бойовий склад[ред. | ред. код]

  • Управління корпусу.
  • 48-а гвардійська танкова бригада.
  • 49-а гвардійська танкова бригада.
  • 66-а гвардійська танкова бригада.
  • 34-а гвардійська мотострілецька бригада.
  • 79-й гвардійський важкий танковий полк.
  • 387-й гвардійський самохідний артилерійський полк.
  • 393-й гвардійський самохідний артилерійський полк.
  • 283-й гвардійський легкий артилерійський полк.
  • 226-й мінометний полк.
  • 75-й гвардійський зенітно-артилерійський полк.
  • 89-й гвардійський мінометний дивізіон.
  • Корпусні частини:
    • 18-й окремий гвардійський мотоциклетний батальйон;
    • 186-й окремий гвардійський батальйон зв'язку;
    • 136-й окремий гвардійський саперний батальйон;
    • 112-а окрема рота хімічного захисту;
    • 16-а (з 22.04.1945 — 816-а) окрема автотранспортна рота підвозу ПММ;
    • 168-а рухома танкоремонтна база;
    • 145-а рухома авторемонтна база;
    • 7-а авіційна ланка зв'язку;
    • 16-й польовий автохлібозавод;
    • 2123-я військово-польова станція.

Командування[ред. | ред. код]

  • Начальник штабу корпусу:
    • Біберган Давид Абрамович, полковник (20.11.44 — 16.07.1945)
  • Заступник командира корпусу зі стройової частини:
    • Петрушин Микола Васильович, полковник (з 20.11.1944)
    • Максимов Георгій Максимович, полковник (на 01.45)
  • Заступник командира корпусу з політичної частини:
    • Вітрук Андрій Авксентійович, полковник (20.11.1944 — 16.07.1945)

Нагороди і почесні найменування[ред. | ред. код]

  • Уманський — Наказ ВГК СРСР від 19.03.1944
  • Орден Леніна — Указ Президії ВР СРСР від 05.04.1945 — за зразкове виконання завдань командування в боях при оволодінні містами Хоензальца (Іновроцлав), Александров, Аргенау, Лабішин та виявлені при цьому звитягу і мужність.
  • Орден Червоного Прапора — Указ Президії Верховної Ради СРСР від 09.08.1944
  • Орден Суворова 2-го ступеня — Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19.03.1944

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мій фронт: гвардійські танкові корпуса(рос.). Архів оригіналу за 13 вересень 2014. Процитовано 13 вересень 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]