Ярощук Юхим Арсенійович — Вікіпедія

Ярощук Юхим Арсенійович
Народився	10 жовтня 1922(1922-10-10) село Сереховичі Старовижівського повіту Волинського воєводства, Польща, тепер Старовижівського району Волинської області
Помер	12 квітня 1972(1972-04-12) (49 років) місто Луцьк
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	директор школи[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Юхим Арсенійович Ярощук (10 жовтня 1922(19221010), село Сереховичі Старовижівського повіту Волинського воєводства, Польща, тепер Старовижівського району Волинської області — 12 квітня 1972, місто Луцьк) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 5—8-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1956—1960 р. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1960—1972 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині селянина. У 10 років залишився без матері, а ще через рік — помер батько. Виховувався у родині місцевого священика отця Миколая.

Навчався у школі села Сереховичі, потім закінчив Ковельську гімназію. Після закінчення гімназії з 1940 року вчителював у селі Дроздні Ковельського району. У 1940—1941 р. — директор неповної семирічної середньої школи села Волошки Ковельського району Волинської області.

З червня 1941 року перебував у східних районах СРСР. У 1941—1942 роках — заступник політрука 2-го загону 757-го Окремого Будівельного батальйону Червоної армії (Башкирська АРСР). У 1942—1944 роках — вчитель-військовий керівник середньої школи № 2 міста Ішимбай Башкирської АРСР.

1945 року повернувся у Волинську область, працював вчителем школи села Сереховичі. У грудні 1945 — грудні 1946 р. — директор Ковельської середньої школи № 3.

Член ВКП(б) з 1946 року.

З грудня 1946 — завідувач Ковельського районного відділу народної освіти Волинської області. У 1947—1949 р. — навчання у Львівській дворічній партійній школі й одночасно на заочному відділенні Львівського педагогічного інституту.

У вересні 1949 — березні 1950 р. — секретар Рожищенського районного комітету КП(б)У Волинської області.

З березня 1950 року — завідувач Волинського обласного відділу народної освіти. З 1954 року — заступник голови виконавчого комітету Волинської обласної Ради депутатів трудящих.

У січні 1956 — 12 квітня 1972 р. — голова виконавчого комітету Волинської обласної Ради депутатів трудящих.

Родина[ред. | ред. код]

Дід Юхима Арсентійовича, Лев Білоус, мав двох синів — Якова та Арсентія. Нащадки дочки Арсентія, Ольги, — Юрій та Андрій, — проживають на даний час у селі Сереховичі. Нащадки Якова Львовича — проживають, як у селі Сереховичі, так і у містах Ковелі, Луцьку та Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

• орден Леніна (26.02.1958)
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• медалі

Посилання[ред. | ред. код]

• (рос.)Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• У Волинському краєзнавчому музеї проведено вечір-портрет Ю. А. Ярощука [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

п о р Керівники Волинської області Перші секретарі Волинського обласного комітету КПУ Петро Таценко (1939—1941) Олексій Федоров (1943—1944) Михайло Слонь (1944) (в.о.) Ілля Профатілов (1944—1951) Іван Грушецький (1951—1961) Федір Калита (1961—1969) Семен Заїченко (1969—1973) Микола Корж (1973—1979) Леонід Палажченко (1979—1984) Зиновій Ковальчук (1984—1987) Леонід Павленко (1987—1990) Володимир Блаженчук (1990) Іван Лазорко (1990—1991) Голови Волинського обласного виконавчого комітету Григорій Гришко (1939—1941) Пилип Решетняк (1944—1949) Андрій Мізюк (1949—1952) Марко Ткачук (1952—1956) Юхим Ярощук (1956—1972) Іван Церковний (1972—1975) Борис Свенцицький (1975—1985) Володимир Федоров (1985—1988) Михайло Парасунько (1988—1991) Голови Волинської обласної ради Володимир Блаженчук (1990—1992) Борис Клімчук (1992—1998) Василь Дмитрук (1998—2006) Анатолій Грицюк (2006—2010) Володимир Войтович (2010—2014) Валентин Вітер (2014—2015) Ігор Палиця (2015—2019) Ірина Вахович (2019—2020) Григорій Недопад (з 2020) Голови Волинської обласної державної адміністрації Володимир Блаженчук (1990—1994) Юрій Ленартович (1994—1995) Борис Клімчук (1995—2002) Анатолій Француз (2002—2005) Володимир Бондар (2005—2007) Микола Романюк (2007—2010) Борис Клімчук (2010—2014) Олександр Башкаленко (2014) Григорій Пустовіт (2014) Володимир Гунчик (2014—2018) Олександр Савченко (2018—2019) Олександр Киричук (т.в.о., 2019) Юрій Погуляйко (з 2019)