Ковальчук Зиновій Степанович — Вікіпедія

Ковальчук Зиновій Степанович
Народився	14 березня 1936(1936-03-14) (88 років) село Вовчиків Переїзд, тепер село Старовойтове Любомльського району Волинської області
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	слюсар, механік
Alma mater	Львівський національний університет природокористування
Партія	КПРС
Нагороди

Зиновій Степанович Ковальчук (нар. 14 березня 1936(19360314), село Вовчиків Переїзд Волинського воєводства, Польща, тепер село Старовойтове Любомльського району Волинської області) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання (у 1984—1987 роках). Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 р.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1956 році — слюсар, механік Ковельської машинно-тракторної станції Волинської області.

У 1956—1958 роках — служба в Радянській армії.

З 1958 року — на комсомольській роботі. Працював інструктором Луківського районного комітету ЛКСМУ Волинської області, 1-м секретарем Камінь-Каширського районного комітету ЛКСМУ Волинської області.

Член КПРС з 1959 року.

У 1965 році — секретар Камінь-Каширського районного комітету КПУ Волинської області.

У 1965—1973 роках — 1-й секретар Волинського обласного комітету ЛКСМУ; заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи Волинського обласного комітету КПУ.

Закінчив заочно Львівський сільськогосподарський інститут.

У 1973—1974 роках — голова виконавчого комітету Луцької районної Ради депутатів трудящих Волинської області.

У 1974—1979 роках — 1-й секретар Луцького районного комітету КПУ Волинської області.

5 квітня 1979 — 9 січня 1984 року — секретар Волинського обласного комітету КПУ.

9 січня 1984 — 4 липня 1987 року — 1-й секретар Волинського обласного комітету КПУ. Знятий з посади «як такий, що не справився із своїми обов'язками».

Потім — на пенсії в місті Луцьку.

Нагороди[ред. | ред. код]

• орден Жовтневої Революції (1986)
• орден Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани»
• медалі
• Грамота Президії Верховної Ради Української РСР

Література[ред. | ред. код]

• Депутаты Верховного Совета СССР. 11-й созыв — 1984 р.

п о р Керівники Волинської області Перші секретарі Волинського обласного комітету КПУ Петро Таценко (1939—1941) Олексій Федоров (1943—1944) Михайло Слонь (1944) (в.о.) Ілля Профатілов (1944—1951) Іван Грушецький (1951—1961) Федір Калита (1961—1969) Семен Заїченко (1969—1973) Микола Корж (1973—1979) Леонід Палажченко (1979—1984) Зиновій Ковальчук (1984—1987) Леонід Павленко (1987—1990) Володимир Блаженчук (1990) Іван Лазорко (1990—1991) Голови Волинського обласного виконавчого комітету Григорій Гришко (1939—1941) Пилип Решетняк (1944—1949) Андрій Мізюк (1949—1952) Марко Ткачук (1952—1956) Юхим Ярощук (1956—1972) Іван Церковний (1972—1975) Борис Свенцицький (1975—1985) Володимир Федоров (1985—1988) Михайло Парасунько (1988—1991) Голови Волинської обласної ради Володимир Блаженчук (1990—1992) Борис Клімчук (1992—1998) Василь Дмитрук (1998—2006) Анатолій Грицюк (2006—2010) Володимир Войтович (2010—2014) Валентин Вітер (2014—2015) Ігор Палиця (2015—2019) Ірина Вахович (2019—2020) Григорій Недопад (з 2020) Голови Волинської обласної державної адміністрації Володимир Блаженчук (1990—1994) Юрій Ленартович (1994—1995) Борис Клімчук (1995—2002) Анатолій Француз (2002—2005) Володимир Бондар (2005—2007) Микола Романюк (2007—2010) Борис Клімчук (2010—2014) Олександр Башкаленко (2014) Григорій Пустовіт (2014) Володимир Гунчик (2014—2018) Олександр Савченко (2018—2019) Олександр Киричук (т.в.о., 2019) Юрій Погуляйко (з 2019)