Після розпаду Само, альпійськими слов'янами було створено Князівство Карантанія в Східних Альпах, яке було незалежним від близько 660 до близько 745 рр., коли воно потрапило під баварську зону впливу і згодом було включено в Франкську імперію. Спочатку знаходилися під аварським гнітом, потім попали під владу франків та баварців (з 745). В 796 князь Войномир бере участь у поході франків проти авар. В 800 прийняли християнство західного зразка. Це була перша слов'янська етнічна група, яка завдяки місіонерам з Зальцбурзької єпархії прийняли християнство. В середньовіччі йменувалися альпійськими слов'янами.
По довгих же часах сіли слов'яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов'ян розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми,— [од того], де сіли, на котрому місці. Ті, що, прийшовши, сіли по ріці на ймення Морава, і прозвалися моравами, а другі чехами назвалися. А се — ті самі слов'яни: білі хорвати, серби і хорутани. Коли ж волохи найшли на слов'ян на дунайських, і осіли між них, і чинили їм насильство, то слов'яни ті, прийшовши, сіли на Віслі і прозвалися ляхами. А від тих ляхів [пішли одні, що] прозвалися полянами, другі ляхи [прозвалися] лютичами, інші — мазовшанами, ще інші — поморянами [1]
Paola Korošec, Alpski Slovani / Die Alpenslawen, Znanstveni inštitut Filozofske fakultete, Ljubljana 1990
Bogo Grafenauer, Zgodovina slovenskega naroda. Zv. 1, Od naselitve do uveljavljenja frankovskega reda (z uvodnim pregledom zgodovine slovenskega ozemlja do naselitve alpskih Slovanov), Državna založba Slovenije, Ljubljana 1978
French
Deutsch