Українсько-нідерландські відносини — Вікіпедія

Українсько-нідерландські відносини
Нідерланди
Нідерланди 		Україна
Україна

Українсько-нідерландські відносини — це сукупність двосторонніх відносин між Україною та Нідерландами у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо, а також співпраці обох країн в рамках міжнародних організацій та інших інституцій.

Відносини у 1919-1922[ред. | ред. код]

Див. також: Міжнародні відносини України в 1917—1922 роках
Андрій Яковлів — перший український дипломатичний представник у Нідерландах

Дипломатичні відносини між Нідерландами та Українською Народною Республікою були встановлені в 1919 році[1] (19 січня призначено і 3 лютого відкрито дипломатичне представництво УНР у Нідерландах, пізніше також відкрито і прес-бюро УНР, а 20 січня призначено нового Генерального консула Нідерландів у Києві[1]), проте офіційного визнання УНР не відбулося (Нідерланди очікували визнання з боку Франції, Великої Британії та Італії)[1]. Незважаючи на це, персонал української дипломатичної місії в Нідерландах був звільнений від реєстрації у поліції, яка була обов'язковою для всіх іноземців, і без перешкод отримував візи для в'їзду і виїзду з країни; з 1920 року дипломатичній місії УНР почали видавати дипломатичні візи як «української делегації»; на прохання українського представництва українським послам, головам місій і міністрам без перешкод видавалися дипломатичні візи для в'їзду на територію Нідерландів; було дозволено видавати паспорти українським громадянам (вони візувалися нідерландськими установами і визнавалися дійсними для перебування на території Нідерландів); паспорти, які видавало українське представництво у Нідерландах, візувалися англійськими, американськими, бельгійськими, швейцарськими та французькими консулами; Міністерство закордонних справ Нідерландів та інші офіційні установи офіційно зверталися до української дипломатичної місії; у шкільних атласах 1919—1920 років друкувалися спеціальні карти України[1].

Спочатку МЗС Нідерландів офіційно відмовився визнавати дипломатичну місію України, проте інші нідерландські міністерства неофіційно вважали місію представником України в країні, в подальшому же і МЗС Нідерландів став зважати на місією як офіційного представника УНР. У Голландії українське питання підтримувало переважна більшість політичних партій і груп, крім Комуністичної партії Нідерландів — голландські політичні кола в більшості негативно ставилися до імперіалістичної політики більшовиків, тому «симпатизували» українцям у їх визвольній боротьбі, що прявилося, наприклад, на Амстердамській міжнародній соціалістичній конференції 25 квітня 1920 року, де представники нідерладнських соціалістів[en] проголосували за офіційне визнання УНР. Особисто симпатизували УНР представники католицької партії[en] голова Ради міністрів Ройс де Беренбрук[en] та голова Другої палати Генеральних штатів Діонісій Коолен[en][1].

Мапа менонітських поселень колишнього Молочанського менонітського округу Таврійської губернії у 1912 році

Важливим фактором у відносинах між УНР та Нідерландами були голландські меноніти, яких в Україні налічувалося 60 000—80 000 чоловік. Ще влітку 1917 року менонітські об'єднання Катеринославщини, Херсонщини та Північної Таврії визнали Українську Центральну Раду і боротьбу українців за державну незалежність. У той же час українська влада гарантувала менонітським громадам державну підтримку в економічній і культурній сферах — УНР у своїй внутрішній політиці дотримувалася демократичного принципу щодо права вільного розвитку будь-якої національної спільноти, яка мешкала в Україні. Нідерландські політичні кола були вкрай вдячні українському уряду за опіку над менонітами, у зв'язку з чим дипломатичної місії УНР у 1919 році було досить легко налагодити свою роботу і відкрити власне прес-бюро, щоб інформувати голландське суспільство про події в Україні[1].

Одним з основних завдань української місії було звільнення українських військовополонених, які перебували на території Нідерландів. На допомогу українським військовополоненим, які потрапили до Бельгії та Голландії з німецької армії, уряд УНР виділив 20 000 карбованців. Завдяки клопотанням українських дипломатів з Голландії до України у 1919 році було відправлено 80 українських військовополонених, яким видали українські паспорти і кошти на дорогу[1].

Голландська сторона висловлювала сподівання на встановлення взаємовигідних економічних відносин з УНР, зокрема, у 1919 році значні надії на встановлення економічних зв'язків з Україною покладали нідерландські міністерства торгівлі та промисловості. У 1920 році представництвом УНР були видані і розіслані брошури та бюлетені про можливе економічне співробітництво з Україною, а МЗС Нідерландів була висловлена зацікавленість в можливості поставок хліба у свою державу. Цього ж року кілька великих пароплавних товариств Роттердаму звернулися до дипломатичної місії УНР з пропозицією налагодити транспортну лінію «Роттердам—​Одеса» для встановлення торгових відносин, поставивши умовою звільнення Одеси від більшовиків (в ті часи Нідерланди займали третє місце в світ за кількістю пароплавів, поступаючись тільки Великій Британії та США). Були складені економічні проекти українсько-голландських торгових груп з питань поставок і обміну товарами між державами, однак ні український уряд, ні кооперативи своєчасно на ці пропозиції не відреагували[1].

Дипломатична місія УНР у Нідерландах припинила свою роботу 1 квітня 1922 через припинення фінансування[1].

Голови Надзвичайної дипломатичної місії України у Нідерландах:

  • Андрій Яковлів, за сумісництвом голова дипломатичного представництва України у Бельгії. Призначений 19 січня 1919 року[1].

Генеральні консули Нідерландів у Києві:

Сучасні відносини[ред. | ред. код]

Політичні відносини[ред. | ред. код]

Нідерланди визнали незалежність України 31 грудня 1991 року разом із іншими країнами Європейського Співтовариства, дипломатичні відносини встановлено через три місяці, 1 квітня 1992 року.

2002 року в Гаазі Україна відкрила Посольство України в Нідерландах, до цього часу українські інтереси представляло Посольство України в державах Бенілюкс, що було відкрито влітку 1993 року в Брюсселі. Посольство Нідерландів в Україні відкрито восени 1992 року в Києві[2].

У період правління в Україні Президента Кучми у березні 1996 р. офіційним візитом в Україну Прем'єр-міністра Нідерландів В.Кока було започатковано політичний діалог на вищому рівні. У грудні 1997 року відбувся офіційний візит до Нідерландів українського президента. Після тривалої паузи, пов'язаної з «касетним» та «кольчужним» скандалами, двосторонні політичні контакти відновилися лише у 2002 році[3].

Важливим кроком у відновленні процесу обміну візитами на найвищому рівні став офіційний візит до України Прем'єр-міністра Нідерландів Балкененде (18-19 квітня 2004). У липні 2004 р. Президент України Кучма здійснив візит до Нідерландів на чолі делегації нашої держави, яка взяла участь у саміті Україна-ЄС, що відбувся в Гаазі[4].

Розвиток політичних взаємин продовжився у період правління президента В. А. Ющенка. У січні 2005 р. Прем'єр-міністр Нідерландів Балкененде здійснив візит в Україну для участі в інавгурації Президента В. А. Ющенка. У ході візиту відбулися його зустрічі з Ющенком та тогочасним прем'єр-міністром Тимошенко[4]. 7-8 червня 2006 року на запрошення Королеви Нідерландів Беатрікс Президент України В. А. Ющенко здійснив офіційний візит до Нідерландів. Під час візиту відбулися його зустрічі з Королевою Нідерландів, переговори з Прем'єр-міністром Нідерландів Я. П. Балкененде у вузькому колі та у розширеному складі, зустрічі з керівництвом нідерландського парламенту[4]. У ході візиту було підписано низку двосторонніх угод[5].

Регулярного характеру набув діалог міністрів закордонних справ України та Нідерландів як у рамках обміну візитами, так і в ході міжнародних багатосторонніх форумів. Важливою складовою інституалізації двосторонніх взаємин стали регулярні політичні консультації між міністерствами закордонних справ України й Нідерланди та розбудова міжпарламентських зв'язків. З огляду на розташування та діяльність в Гаазі значної кількості міжнародних організацій продовжується розвиток контактів зі згаданими організаціями та забезпечується участь багатьох делегацій України у заходах, що відбуваються під егідою цих установ та організацій.

Договірно-правова база українсько-нідерландських відносин складається із 33 договорів та угод[5],[6].

Динамічний характер двосторонніх економічних відносин сприяв пошуку шляхів їх подальшої інтенсифікації та переведення на довготривалу планову основу. Важливим результатом розвитку українсько-нідерландського діалогу було підписання Програми спільних дій між Кабінетом Міністрів України та Урядом Нідерландів на 2004—2006 рр.[7] та 2007—2009 рр.[4].

Економічні відносини[ред. | ред. код]

Між Україною та Нідерландами досить динамічно розвивається торговельно-економічне та інвестиційне співробітництво. Зокрема, про динамічний розвиток двосторонніх взаємин у торговельній сфері свідчить те, що, за даними Державного комітету статистики України, у 2008 році у зовнішньоторговельному обороті товарами та послугами України з країнами Європи Нідерланди посіли сьоме місце з часткою 4,7 %. Одночасно, у той же період обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами збільшився на 44 % та склав $2,7 млрд. Правда, торговельні взаємини характеризувало суттєве від'ємне для України сальдо, яке склало $142 млн[8] .

Позитивна, в цілому, тенденція зростання обсягів двосторонньої торгівлі не є стабільною. Зокрема, у зв'язку з наслідками світової фінансової та економічної кризи обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами між Україною та Королівством Нідерланди за 9 місяців 2009 року скоротився майже удвічі (на 46 % , 900 млн. дол. США) порівняно із відповідним періодом 2008 року і склав 1,45 млрд. дол. США[8].

Прикрим є те, що найбільшу питому вагу в структурі експорту товарів з України до Нідерландів мають сировинні товари (продукція рослинного походження, неблагородні метали, жири та масла), на промислову продукцію припадає лише трохи більше десятої частини (засоби водного транспорту, машини та устаткування). У той же час, найбільша частка у загальному обсязі імпорту товарів з Нідерландів до України припадає на готові вироби − продукцію хімічної промисловості, машини та устаткування, продукцію харчової промисловості, пластмаси та каучук, засоби транспорту, продукцію рослинництва.

Розвиток двосторонніх торговельних відносин поєднується з масштабним інвестуванням Нідерландів в економіку нашої держави. Нідерланди посідають третє місце за обсягами іноземних інвестицій в Україну після Кіпру (8063,7 млн дол. США) та Німеччини (6530,9 млн дол. США). Станом на 1 жовтня 2009 р. прямі іноземні інвестиції з Нідерландів в економіку України склали 3,8 млрд дол. США[8].

Станом на липень 2009 року найбільшу питому вагу у загальному обсязі інвестицій з Нідерландів в економіці Україні займають інвестиції у промисловість, будівництво, фінансову діяльність, торгівлю, ремонт автомобілів тощо.

Нідерланди посідають третє місце серед європейських країн за обсягами технічної допомоги Україні. В нашій країні реалізуються дві голландські програми технічної допомоги: MATRA (сприяння переходу до громадянського суспільства в країнах Центральної та Східної Європи) та PSOM (підтримка країн Центральної та Східної Європи при переході до ринково орієнтованої економіки) зі щорічними бюджетами понад 5 млн дол. США та близько 48 млн євро. відповідно[4].

Більшу частину бюджету нідерландської програми технічної допомоги для України складають проекти в сільськогосподарській галузі. Результатом здійснення проектів програми PSOM стало створення спільних підприємств за участю нідерландських компаній у таких важливих галузях, як сільське господарство, транспорт, промисловість та подальше надходження інвестицій.

Співпраця у галузі науки й освіти[ред. | ред. код]

Важливою складовою двосторонніх відносини є двостороннє співробітництво . Воно розвивається шляхом виконання окремих науково-дослідних проектів, обміну студентами для навчання за окремими спеціальностями та стажуванням викладачів у вищих навчальних закладах обох країн, а також участі українських фахівців у міжнародних конференціях та семінарах на території Нідерландів. Активно розвивається спортивне та молодіжне співробітництво, а також співпраця між музеями обох країн.

Не останню роль у розбудові двосторонніх взаємин відіграє співпраця в інформаційній, культурній та гуманітарній сферах. Спільно з громадськими організаціями Нідерландів проводяться різноманітні інформаційні заходи, культурно-мистецькі фестивалі, «Дні України» в окремих містах Нідерландів [8].

Співпраця в гуманітарній сфері[ред. | ред. код]

Активно, проте однобічно, розвивається співробітництво в гуманітарній сфері. Співпраця з різними нідерландськими лікувальними закладами дає можливість проводити навчальні програми для українських спеціалістів, здебільшого у таких сферах, як боротьба з ВІЛ/СНІД, соціальна адаптація дітей з певними вадами. Нідерландські фонди «СНОЕ» та фонд допомоги дітям «Breath» у 2009 році завершили будівництво двох дитячих будинків на Закарпатті, а також реалізували щорічні дитячі літні програми «The Dutch host-families» та «Holiday Plan» для закарпатських дітей-сиріт.

За обсягами надання гуманітарної допомоги Україні Нідерланди є третьою країною у світі після США та Німеччини. Уряд Нідерландів, благодійні організації, приватні фірми та окремі громадяни країни регулярно направляють в Україну гуманітарну допомогу, надають сприяння в організації відпочинку та лікування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, співпраця між Україною і Нідерландами розвивається достатньо динамічно, ця невелика, навіть за європейськими мірками, держава відіграє суттєву роль у закордонних інвестиціях в українську економіку, зовнішній торгівлі та гуманітарній сфері нашої держави. У той же час приклад Нідерландів наочно демонструє проблеми взаємовідносин України з розвиненими постіндустріальними державами Західної Європи. Україна має значне від'ємне сальдо у двосторонній торгівлі. Гуманітарні зв'язки значною мірою зводяться до гуманітарної допомоги Україні з боку Нідерландів[9].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Посольство Нідерландів в Києві
    Посольство Нідерландів в Києві
  • Посольство України в Гаазі
    Посольство України в Гаазі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Попенко Я. В. Діяльність дипломатичного представництва Директорії УНР в Бельгії та Нідерландах у 1919—1921 роках / Я. В. Попенко // Наукові праці історичного факультету Запорізького держ. ун-ту. — Запоріжжя. — 2005. — Вип. ХІХ. — С. 188—197 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2016. Процитовано 18 квітня 2020.
  2. ↑ Україна та Нідерланди. Політичні відносини. Посольство України в Королівстві Нідерланди. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 12 березня 2016.
  3. ↑ Кривонос Р. А. Українсько-нідерландська співпраця як складова реалізації євроінтеграційних прагнень України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 111. Частина I (у двох частинах).– К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин, 2012. — С. 51.
  4. ↑ а б в г д Україна – Нідерланди. Архів оригіналу за 14 червня 2012.
  5. ↑ а б Міжнародні договори України з Нідерландами.
  6. ↑ Перелік чинних міжнародних угод між Україною та Королівством Нідерланди. Архів оригіналу за 4 квітня 2017.
  7. ↑ Програма спільних дій на 2004-2006 рр. між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Нідерландів.
  8. ↑ а б в Відносини з країнами Західної Європи, Північної Європи та Балтії. Архів оригіналу за 3 квітня 2017.
  9. ↑ Кривонос Р.А. Особливості українсько-нідерландських політичних відносин на початку ХХІ ст. // Актуальні проблеми всесвітньої історії : аксіологічні засади державотворення [Текст] : матеріали Міжнародної наукової конференції 21 листопада 2012 р. Київ, Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України» / За зааг. ред. д.і.н., проф. Кудряченка А.І. – К.: ПП: «Фоліант», 2012. – С.71 – 73.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кривонос Р. А. Українсько-нідерландська співпраця як складова реалізації євроінтеграційних прагнень України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 111. Частина I (у двох частинах).– К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин, 2012. — С. 50–60.
  • Кривонос Р. А. Особливості українсько-нідерландських політичних відносин на початку ХХІ ст. // Актуальні проблеми всесвітньої історії: аксіологічні засади державотворення [Текст]: матеріали Міжнародної наукової конференції 21 листопада 2012 р. Київ, Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України» / За зааг. ред. д.і.н., проф. Кудряченка А. І. — К.: ПП: «Фоліант», 2012. — С.71 — 73.
  • Кривонос Р. А. Кудряченко А. І. Стан і перспективи співпраці України з країнами Бенілюксу // Україна в Європі: контекст міжнародних відносин: колективна монографія / За ред. А. І. Кудряченка. — К.: Фенікс, 2011. — С. 419—439.

Див. також[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Українсько-нідерландські_відносини&oldid=38859689