Зовнішня політика України — Вікіпедія

Україна
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій України
Правова система Конституція Законодавство Права людини
Глава держави Президент Володимир Зеленський Офіс Президента Керівник ОП Андрій Єрмак РНБОУ Секретар РНБОУ Олексій Данілов Державне управління справами
Виконавча влада Кабінет Міністрів Голова уряду Денис Шмигаль Місцева державна адміністрація Рада міністрів АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Місцеве самоврядування Місцеві ради: ВР АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Міські Сільські Селищні Військово-цивільна адміністрація Обласна військова адміністрація
Законодавча влада Верховна Рада Голова парламенту Руслан Стефанчук Поточне скликання ВР Комітети ВР Коаліції Народний депутат України
Правосуддя Конституційний Суд Верховний Суд Антикорупційний Суд Вища рада правосуддя Прокуратура
Вибори та референдуми Центральна виборча комісія Вибори в Україні: Парламентські: 1990 (УРСР XII / I) 1994 (II) 1998 (III) 2002 (IV) 2006 (V) 2007 (VI) 2012 (VII) 2014 (VIII) 2019 (IX) Президентські: 1991 1994 1999 2004 2010 2014 2019 Місцеві: 1990 Крим 1994 1994 1998 2002 2006 2010 2014 2015 2020 Референдуми: 1991 2000 Політичні партії
Територіальний устрій Адміністративний поділ АР Крим Київ Севастополь Області Райони Міста Міські райони Громади Селища міського типу Села Селища
Міжнародні відносини Зовнішня політика Міжнародні організації Україна в ООН Інтеграція до ЄС НАТО Міністерство закордонних справ Міністр Дмитро Кулеба Посольства: іноземні власні Візові вимоги
Категорія • Інші країни
п о р

Зо́внішня полі́тика Украї́ни — стратегічний підхід української держави до відносин з іноземними державами, співпраці з міжнародними організаціями, просування своїх національних інтересів та захисту прав своїх громадян та української діаспори за кордоном.

Стратегічна мета зовнішньої політики України — європейська та євроатлантична інтеграція, формування відносин стратегічного партнерства з Європейським Союзом, Сполученими Штатами Америки, активна діяльність в ООН та інших міжнародних організаціях, забезпечення ефективної участі країни у світовій економіці з максимальним захистом національних інтересів, перетворення України на потужну регіональну державу.

У зовнішній політиці Україна керується низкою ключових пріоритетів.

Україна проводить активну багатосторонню політику в рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій. Участь в ООН спрямована перш за все на просування інтересів України у процесі прийняття найважливіших для усієї світової спільноти рішень. Діяльність у рамках ОБСЄ залишатиметься важливим чинником доповнення та розширення регіональної та загальної стабільності і безпеки в Європі.

Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги дипломатичних та консульських установ України є захист громадян України за кордоном та прав української діаспори.

Історія[ред. | ред. код]

Період визвольних змагань (1917-22)[ред. | ред. код]

УНР та/або Українська Держава мали визнання та/або підтримували дипломатичні відносини з низкою країн того часу:

• Французька республіка^[1].
• Велика Британія^[2].
•  Німецька імперія
•  Австро-Угорщина
• Польська республіка
• Болгарське царство
• Османська імперія
•  Аргентина
• Святий Престол
• Азербайджанська Демократична Республіка
• Грецьке королівство
• Грузинська Демократична Республіка
•  Данія
• Королівство Іспанія
• Королівство Італія
• Норвегія
• Персія
•  Фінляндія
•  Швейцарія
•  Швеція
•  Естонія
•  Латвія
•  Литва
• Румунське королівство
• Білоруська Народна Республіка^[3][4].

Українська Держава мала визнання та дипломатичні відносини також з Російською Радянською Республікою та Білою армією Росії.

Період УРСР[ред. | ред. код]

Україна (як УРСР) була серед країн-засновниць Організації Об’єднаних Націй 1947 року. УРСР підписала низку міжнародних договорів, деякі з яких діють досі (наприклад, Конвенція про режим судноплавства на Дунаї). Втім міжнародна діяльність УРСР (зокрема голосування в ООН) була повністю визначена позицією СРСР.

Період нейтралітету (1990-2014)[ред. | ред. код]

У своїй Декларації про суверенітет, 1990, Україна заявила, що вона «має намір стати постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох без'ядерних принципів» (стаття 9).

Нейтралітет був потім додатково закріплений в Конституції України 1996 року, заснованої на Декларації незалежності від 24 серпня 1991 року, що містить основні принципи не коаліції і майбутнього нейтралітету.

Така політика неприєднання держави була ще раз підтверджена законом в 2010 році.

Налагодження зовнішньої політики (1991-1994)[ред. | ред. код]

Багатовекторна зовнішня політика (1994-2004)[ред. | ред. код]

Прозахідна зовнішня політика (2005-2010)[ред. | ред. код]

Проросійська зовнішня політика (2010-2014)[ред. | ред. код]

Курс на інтеграцію з ЄС та НАТО[ред. | ред. код]

23 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла в цілому Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості^[5], відповідно до якого позаблоковий статус України було скасовано.

Україна прагне приєднатися до Європейського Союзу та військового блоку НАТО, що закріплено в 102-ій статті Конституції України.^[6]

Період повномасштабної війни з Росією[ред. | ред. код]

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, мало суттєвий вплив на зовнішню політику України.

Активізація відносин

• Україна розширила співпрацю з ЄС, Великою Британією, США, Японією, Південною Кореєю та іншими країнами Західного світу. При цьому особливо велику роль грає військова допомога США, Великої Британії, Німеччини, Чехії та Данії.^[7]
• В контексті блокування українських чорноморських портів Росією, виросло значення відносин із сусідами (особливо з Польщею та Румунією), завдяким яким є можливою безпечна транспортна комунікація зі світом. Також сусідні країни першими прийняли велику кількість українських біженців.
• Зросла роль дипломатичної підтримки всередині ЄС та НАТО з боку Польщі та Балтійських країн (Естонії, Латвії та Литви).^[8]
• Україна отримала стасус кандидата на вступ у ЄС спільно з Молдовою. Також поглибилася безпекова співпраця з цією країною (зокрема в контексті російської загрози з Придністров'я).^[9]

Погіршення відносин

• Україна розірвала відносини з Росією, Сирією та Північною Кореєю (останні дві визнали анексію українських територій Росією).
• Відносини з Білоруссю, з території якої російські війська атакували Київ, а також запускали ракети по території України, заморожено.^[10]
• Відносини з Іраном, який постачає Росії озброєння, суттєво погіршилися.^[11]
• Відносини з Китаєм також погіршилися.^[12]
• Відносини з Угорщиною погіршилися в контексті її співпраці з Росією, а також в контексті блокування нею рішень щодо України всередині ЄС та НАТО.^[13] Аналогічно погіршилися відносини з Грузією.^[14]

Зростання важливості відносин

• Зросла роль відносин із Туреччиною.^[15]
• Україна активізувала діалог з країнами Близького Сходу, Африки та Індією.
• Після атаки ХАМАСу на Ізраїль в жовтні 2023 року Україна висловила підтримку народу Ізраїлю. Ситуація в Ізраїлі може безпосередньо впливати на поставки американського озброєння в Україну, оскільки США є союзником і Ізраїля, і України. Крім того, низка політиків і аналітиків говорять про зв'язок ХАМАС із Росією.^[16]

Основні напрямки[ред. | ред. код]

ЄС і європейська інтеграція[ред. | ред. код]

Європейська інтеграція — ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до Європейського Союзу та створення необхідних передумов для вступу до ЄС у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України було забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СОТ, яке відбулося 16 травня 2008 року. У 2006 р. Україні запропоновано перейти до першої стадії інтеграції з ЄС — створення зони вільної торгівлі (цього нема навіть в СНД) після вступу до СОТ.

На даний час стан діалогу про співробітництво України з Європейським Союзом базується на впровадженні в українську економіку спеціально розробленої Стратегії інтеграції до ЄС та поступового виконання Плану дій європейської політики. Дані заходи в основному передбачають реформування більшості економічних і соціальних напрямів з метою наближення до загальноєвропейських.

Вже зараз відбувається активна співпраця Україною та Європейським Союзом в багатьох стратегічно важливих галузях, таких як зовнішня торгівля (складає близько 33 % вітчизняного зовнішнього товарообороту), сфера безпеки, фінансові інституції, напрям космічних досліджень та інші. ^[17]

28 лютого 2022 року, невдовзі після російського вторгнення, Україна подала заявку на членство в Європейському Союзі. Президент України Володимир Зеленський попросив негайного вступу за «новою особливою процедурою», а президенти восьми держав ЄС закликали прискорити процес вступу. 28 лютого 2022 року президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Україна належить до Європейського Союзу, і блок хоче, щоб Україна приєдналася, але для цього знадобиться час. 1 березня 2022 року Європейський парламент рекомендував зробити Україну офіційним кандидатом на членство, а 10 березня 2022 року Рада Європейського Союзу звернулася до Європейської Комісії з проханням дати висновок щодо заявки. 8 квітня 2022 року фон дер Ляєн особисто передала Зеленському законодавчу анкету. 17 квітня 2022 року Україна завершила роботу над першою частиною опитувальника, а 9 травня — над другою.

Європейський парламент 23 червня 2022 ухвалив резолюцію із закликом невідкладно надати статус кандидата на членство в Європейському Союзі для України. 23 червня 2022 року Європейська Рада надала Україні статус кандидата на вступ до Європейського Союзу.

НАТО[ред. | ред. код]

Відносини Україна — НАТО — захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів (з 2005 р. — в межах так званого інтенсифікованого діалогу^[18]).

30 липня 2014 року Американський сенат ухвалив у цілому законопроєкт, що надає Україні, Грузії та Молдові статус країн — союзників США поза НАТО. Тепер, у разі прямої військової агресії проти перерахованих країн, США можуть ввести свої війська в ці держави для захисту їх від зовнішньої агресії.^[19]

Сполучені Штати Америки[ред. | ред. код]

За станом на 1 травня 2009 р. між Україною та США було 120 підписаних і готових до підписання угод та інших спільних документів^[20].

В липні 2014 року в Сенат США був внесений документ про визнання України союзником США (разом з Грузією та Молдовою)^[21].

Росія[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР 1991 року двосторонні відносини держав-наступниць зазнали напруженості та ворожості. На початку 1990-х років у політиці України домінували прагнення забезпечити суверенітет і незалежність, але згодом почалася протилежна політика, яка збалансувала співпрацю з ЄС, СНД та іншими потужними державами^[22].

Після перемоги Євромайдану та усунення від влади президента України Віктора Януковича Росія скористалася нестабільністю в Україні, окупувавши Крим та почавши війну на Донбасі. З 2014 року конфлікт забрав життя понад 13 000 людей. Російська агресія спричинила санкції Заходу проти Росії^[23]. Війна з Росією спричинила українську економічну кризу 2014—2015 років. Курс гривні обвалився у понад 3 рази, за підсумками 2015 року рівень споживчої інфляції становив 43 %^[24].

24 лютого 2022 року Росія розпочала повномастшабне вторгнення в Україну, відтоді між країнами немає дипломатичних відносин. Росія окуповує значну територію на Півдні та Сході України.

Інші напрямки[ред. | ред. код]

Найближчі країни[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

Туреччина[ред. | ред. код]

Південний Кавказ[ред. | ред. код]

Східна і Південна Азія[ред. | ред. код]

Китай[ред. | ред. код]

Індія[ред. | ред. код]

Близький Схід і Центральна Азія[ред. | ред. код]

Україна послідовно виступає за врегулювання конфліктів на Близькому Сході на основі норм міжнародного права та займає послідовну позицію в рамках міжнародних організацій щодо мирного вирішення існуючих суперечностей та першочерговості забезпечення гуманітарних потреб населення.^[25]

Українська дипломатія здійснює проактивну економічну політику, спрямовану на розширення існуючих та пошук нових ринків експорту, його диверсифікацію (IT-cфера, високі технології, авіакосмічна галузь, відновлювана енергетика, аграрна продукція тощо), скасування обмежень на імпорт української продукції. Україна є одним з гарантів продовольчої безпеки багатьох держав регіону.^[25]

Африка[ред. | ред. код]

Українські сили брали участь у низці миротворчих місій ООН в країнах Африки. Україна є одним з гарантів продовольчої безпеки багатьох держав регіону.^[25]

Впродовж останніх років країни Африки значно посилили свою політичну вагу у міжнародних відносинах. Розвиток співробітництва між Україною та країнами Африки на нинішньому етапі спрямований на активізацію політичного діалогу, взаємодії в міжнародних організаціях, пошук нових ринків для експорту української продукції, його диверсифікації (високі технології, авіакосмічна галузь, відновлювана енергетика, аграрна та промислова продукція тощо), нарощування гуманітарної компоненти.^[25]

В 2022-23 роках міністр закордонних справ України провів перші в історії України турне країнами Африки.

Південна і Центральна Америка[ред. | ред. код]

Третій територіальний департамент забезпечує формування, координацію, політико-дипломатичний та інформаційно-аналітичний супровід реалізації політики України щодо країн Північної, Центральної, Південної Америки та Карибського басейну.^[26]

Індо-Тихоокеанський регіон[ред. | ред. код]

Четвертий територіальний департамент забезпечує формування, координацію зовнішньо-політичної діяльності, захист національних інтересів, політико-дипломатичний та інформаційно-аналітичний супровід реалізації політики України щодо країн Індо-Тихоокеанського регіону.^[27]

Торгівля[ред. | ред. код]

Важливим пріоритетом для забезпечення стратегічних інтересів України є економічна експансія як на традиційних, так і нових ринках для українських товарів та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці.

2008 року Україна стала членом СОТ.

Див. також[ред. | ред. код]

• Міжнародні відносини України
• Міжнародні угоди в історії України
• Внутрішня політика України

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Л. В. Губерський. Ініціативи Міжнародні України // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• М. А. Кулінич. Конституційні основи зовнішньої політики України // Українська дипломатична енциклопедія
• В. І. Головченко. «Основні напрями зовнішньої політики України»// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

п о р Міжнародні відносини України Двосторонні Європа Австрія Азербайджан Албанія Андорра Бельгія Білорусь Болгарія Боснія i Герцеговина Ватикан Вірменія Велика Британія Греція Грузія Данія Естонія Ірландія Ісландія Іспанія Італія Кіпр Косово Латвія Литва Ліхтенштейн Люксембург Північна Македонія Мальта Молдова (Придністров'я) Нідерланди Німеччина Норвегія Польща Португалія Росія Румунія Сан-Марино Сербія Словаччина Словенія Туреччина Угорщина Фінляндія Франція Хорватія Чехія Чорногорія Швейцарія Швеція Азія Афганістан Бангладеш Бахрейн Бруней Бутан В'єтнам Ємен Ізраїль Індія Індонезія Ірак Іран Йорданія Казахстан Камбоджа Катар Киргизстан Китай Корея Південна Корея Північна Кувейт Лаос Ліван Малайзія Мальдіви Монголія М'янма Непал ОАЕ Оман Пакистан Палестина Саудівська Аравія Сирія Сінгапур Східний Тимор Таджикистан Таїланд Тайвань Туркменістан Узбекистан Філіппіни Шрі-Ланка Японія Африка Алжир Ангола Бенін Ботсвана Буркіна-Фасо Бурунді Габон Гамбія Гана Гвінея Гвінея-Бісау Джибуті Екваторіальна Гвінея Еритрея Есватіні Ефіопія Єгипет Замбія Західна Сахара Зімбабве Кабо-Верде Камерун Кенія Коморські Острови ДР Конго Республіка Конго Кот-д'Івуар Лесото Ліберія Лівія Маврикій Мавританія Мадагаскар Малаві Малі Марокко Мозамбік Намібія Нігер Нігерія Південна Африка Південний Судан Руанда Сан-Томе і Принсіпі Сейшельські Острови Сенегал Сомалі Судан Сьєрра-Леоне Танзанія Того Туніс Уганда ЦАР Чад Північна Америка Антигуа і Барбуда Багами Барбадос Беліз Гаїті Гватемала Гондурас Гренада Домініка Домініканська Республіка Канада Коста-Рика Куба Мексика Нікарагуа Панама Сальвадор Сент-Люсія Сент-Кіттс і Невіс США Тринідад і Тобаго Ямайка Південна Америка Аргентина Болівія Бразилія Венесуела Гаяна Еквадор Колумбія Парагвай Перу Суринам Уругвай Чилі Океанія Австралія Вануату Кірибаті Маршаллові Острови Мікронезія Науру Нова Зеландія Палау Папуа Нова Гвінея Самоа Соломонові Острови Тонга Тувалу Фіджі Багатосторонні Європейський Союз Міжнародна фінансова корпорація МВФ НАТО Рада Україна — НАТО ООН ЮНЕСКО Світовий банк Світова організація торгівлі Співдружність Незалежних Держав Членство України в міжнародних організаціях Регіональні Африка Історичні Австро-Угорщина Бранденбург-Пруссія Дон Крим Кубань Північний Кавказ Югославія Див. також: Дипломатичні місії України

п о р  Україна в темах Географія Рельєф Геологічна будова Корисні копалини Карпати Кримські гори Чорне море Азовське море Річки Озера Клімат Ґрунти Вулкани Природоохоронні території Національні природні парки Устрій Територія Адміністративно-територіальний устрій Області Райони Територіальні громади Столиця Міста Смт Історія Доісторична Україна Грецькі міста-держави Східні слов'яни Київська Русь і окремі князівства Галицьке Волинське Галицько-Волинське князівство Київське Новгород-Сіверське Переяславське Чернігівське Монгольська навала Велике князівство Литовське Запорозька Січ Гетьманщина УНР ЗУНР УСРР/УРСР Гуцульська Республіка Карпатська Україна УПА Сучасність Проголошення незалежності Помаранчева революція Революція гідності Російсько-українська війна Символи Герб Прапор Гімн Офіційні символи глави держави Нагороди Ukraine NOW Сміливість Державний лад Конституція Конституційний процес Конституційний Суд Президент Парламент Уряд Судова система Партії Вибори Політика Внутрішня Зовнішня Міжнародні відносини Оборона Збройні сили Сухопутні війська Військово-морські сили Повітряні сили Сили спеціальних операцій Десантно-штурмові війська Розвідка Національна гвардія Воєнний стан в Україні Безпека Рада національної безпеки і оборони Прокуратура (Антикорупційна прокуратура) Державне бюро розслідувань Національне антикорупційне бюро Поліція історія Бюро економічної безпеки Служба безпеки Зовнішня розвідка Прикордонна служба Державна охорона Економіка Господарство (історія економіки) Валюта Банківська система Національний банк Банки Бюджет Економічні райони Сільське господарство Промисловість Електроенергетика Зовнішня торгівля Транспорт і зв'язок Автошляхи Аеропорти Водний транспорт Газотранспортна система Залізниця Міський транспорт Порти Пошта історія Радіо Телебачення Мобільний зв'язок Інтернет Соціум Населення Склад населення Мови Релігія Медицина (Здоров'я, Трансплантологія) Спорт Права ЛГБТ Злочинність (Корупція) Жінки Перші леді Фемінізм Освіта В бізнесі В армії На війні Аборти Насильство Знання Освіта Середня Вища Наука Техніка Культура Література Музика Україна на Євробаченні Опера Архітектура Образотворче мистецтво Кіно Театр Відеоігри Танці Кухня Мода Свята Туризм Сім чудес Світова спадщина Замки Монастирі Палаци Храми Музеї Портал:Україна Україна

Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Нормативний контроль Freebase: /m/0qsb8wk

Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.