Пермський край — Вікіпедія

Пермський край
рос. Пермский край
Прапор Пермського краю	Герб Пермського краю
Країна	Росія
Фед. округ	Приволзький
Адмін. центр	Перм
Глава	Махонін Дмитро Миколайовичd
Дата утворення	1 грудня 2005
Оф. вебсайт	permkrai.ru(рос.)
Географія
Координати	59°14′ пн. ш. 56°08′ сх. д. / 59.233° пн. ш. 56.133° сх. д.
Площа	160 600 км² (24-й)
• внутр. вод	2 %
• найвища точка	Tulymsky Kamen
Часовий пояс	MSK+2 (UTC+5)
Населення
Чисельність	2634123 (01.01.2011) (15-й) (2008)
Густота	16,4 осіб/км²
Оф. мови	російська
Економіка
Економ. район	Уральський
Коди
ISO 3166-2	RU-PER
ЗКАТО	57
Суб'єкта РФ	59, 159, 81, 181, 259
Телефонний	(+7)
Карти
	;
	Пермський край у Вікісховищі

Пе́рмський край (рос. Пермский край) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.

Адміністративний центр — м. Перм.

Межує з Республікою Комі, Кіровською областю, Удмуртією, Башкортостаном, Свердловською областю^[2].

Утворений 1 грудня 2005 року внаслідок об'єднання Пермської області і Комі-Перм'яцького автономного округу відповідно до результатів референдуму, проведеного 7 грудня 2003 року [1] [Архівовано 30 травня 2005 у Wayback Machine.].

Географія[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Пермський край розташований на сході Східноєвропейської рівнини й західному схилі Середнього й Північного Уралу. 99,8 % площі розташоване в Європі, 0,2 % — в Азії.

Максимальна довжина краю:

з півночі на південь — 645 км;
із заходу на схід — 417,5 км.

Крайні точки:

на півночі — гора Пура-Муніт (1094 м) — 61°39' п. ш.;
на півдні — 56°06' п. ш. (біля колишнього села Єльнік Біявашської сільської ради Октябрського району);
на заході — за 1 км від «Висоти 236», на вододілі річок Лепью, Пелєс, Кажим — 51°47' c. д.;
на сході — найвища вершина хребта Хоза-Тумп, гора Рахт-Сорі-Сяхл — 59°29' c. д.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Пермського краю

Клімат Пермського краю — помірно континентальний.

Зима тривала, сніжна. Середня температура січня на північному сході краю −18,5 °C, на південному заході −15 °C. Мінімальна температура (на півночі краю) склала −53 °C^[3].

Рельєф[ред. | ред. код]

Рельєф Пермського краю сформувався при утворенні Уральських гір близько 250 мільйонів років тому й у ході наступного нагромадження осадових порід на кришталевому фундаменті платформи^[4].

У західної частині краю (близько 80 % його території), розташованої на східній окраїні Східно-Європейської рівнини, переважає низинний і рівнинний рельєф.

У східній частині краю (близько 20 % його території), де проходять Уральські гори, рельєф має гірський характер: середньогірний для Північного Уралу й низькогірний для Середнього Уралу. Межа між ними проводиться по підніжжю гори Ослянка (59º п. ш.). Найбільш високі гори розташовані на півночі краю:

Тулимський камінь (1 496 м) — найвища вершина в Пермському краї;
Ішерим (1 331 м);
Молебний камінь (1 240 м);
Ху-Соїк (1 300 м).

Серед гір Середнього Уралу найбільш високі перебувають у хребті Басегі — Середній Басег (993 м).

Річки[ред. | ред. код]

Річки Пермського краю належать до басейну річки Ками, найбільшої лівої притоки Волги. У Пермському краї понад 29 тисяч річок загальною довжиною понад 90 тисяч кілометрів^[5]^[6].

Тільки дві річки в Пермському краї відносяться до великих річок (тобто мають довжину більше 500 км). Це власне Кама (1805 км) і її ліва притока Чусова (592 км).

У Пермському краю 40 річок завдовжки від 100 до 500 км. Найбільші з них:

Силва — 493 км
Вішера — 415 км
Колва — 460 км
Яйва — 403 км
Косьва — 283 км
Коса — 267 км
Весляна — 266 км
Іньва — 257 км
Обва — 247 км

Малі річки (завдовжки менше 100 км) складають переважну більшість річок краю. Деякі з них мають історичне значення, наприклад, річка Єгошиха, в гирлі якої було засновано місто Перм.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Пермський край багатий на різноманітні корисні копалини, що пояснюється складним рельєфом гірської й рівнинної частин краю. Тут добуваються: нафта, газ, кам'яне вугілля, мінеральні солі, золото, алмази, хромітові руди й бурі залізняки, торф, вапняк, дорогоцінні, виробні й лицювальні камені, будівельні матеріали^[7].

Нафта на території Пермського краю була вперше виявлена в 1929 році в районі Верхнечусовських Городків. Дотепер у краї відомо понад 160 родовищ вуглеводневої сировини, з них розробляються: 89 нафтових, 3 газових і 18 газонафтових. Більшість із них — невеликі. Видобуток в основному ведеться в центральних і південних районах. Найбільш освоєні родовища: Полазненське, Краснокамське, Куєдінське, Осинське й Чорнушинське. Північні родовища (у районі Солікамська й Березників розробляються слабко, тому що нафта там залягає на великій глибині під соляними шарами.

Вугілля добувається у краї більше 200 років. У Кизеловському кам'яновугільному басейні добувають кам'яне вугілля, яке довгий час відігравало важливу роль у паливному й енергетичному балансі регіону. Максимальний обсяг видобутку вугілля був досягнутий в 1960 році й становив 12 мільйонів тонн, після цього обсяг видобутку постійно знижувався й розвідка нових родовищ не проводилася.

У Пермському краї розташоване Верхньокамське родовище калійних солей, одне з найбільших у світі. Там добувають хлористі солі натрію, калію й магнію, а також кам'яну сіль. Його площа становить 1 800 км², товщина соленосних шарів досягає 514 м.

Головне Сарановське родовище — єдине в Росії розроблювальне родовище хромітів. Там перебувають великі поклади хромистого залізняку. Також ведеться розробка відомих з початку XVIII століття родовищ заліза й міді. Родовища золота виявлені на Середньому Уралі (Горнозаводський район, басейн річки Койва) і на Північному Уралі (Красновішерський район, басейн річок Вєлс і Улс).

На півночі краю, у Красновішерському районі, добувають алмази. Родовища алмазів були відкриті в Горнозаводському районі в басейні річки Койва, де в 1829 році був знайдений перший в Росії алмаз. Алмази високої якості використовуються в ювелірній промисловості. Також на території краю існують родовища кварцу, цитрину, селеніту, мармуру, уваровіту^[7].

Також у регіоні добуваються вапняк, доломіт, гіпс, глина, ангідрит, кварцові піски й гравій, які знаходять застосування в промисловості й будівництві.

Край багатий різними мінералами, використовуваними у фарбниках:

Волконскоїт — рідкісний глинястий матеріал, використовувані для виробництва захисний-декоративних фарб, емалей і паст, зазвичай зеленого кольору. У краю 25 об'єктів, з них родовища: Божьяковське, Селінське, Крутолозьке, Лапшинське, Єфімятське, Самосадкінське). Найбагатіший волконскоїтом Частінський район.
Сурик. У краю три прояви залізного сурику — Соловінське, Шудьїнське (Єловський район) і Пальтінське.
Охра. У краю 42 прояви, які розташовані в Березовському, Горнозаводському, Єловському, Кишерстському, Косинському, Кочевському, Кунгурському, Суксунському, Уїнському і Чусовському районах, на території Краснокамська і Александровська.

Також в регіоні здобуваються:

вапняк використовується для виробництва будівельного вапна. Балансом запасів карбонатів для випалення нараховується сім родовищ: Гора Матюкова, Південноо-Шарашинське, Шарашинське, Губахінське, Всеволодо-Вільвенське, Велико-Сарсинське і Чикалінське.
доломіт
гіпс і ангідрит, використовуються у виробництві терпких речовин, сухої гіпсової штукатурки, гіпсоволокнистих плит, гіпсових панелей, гіпсокартона. Високим вмістом гіпсу характеризуються поклади Ординського і Уїнського району. Родовища на держбалансі: Чумкасське, Соколіно-Саркаєвське, Єргачинське, Полазненське, Дейковське, Селіщенське, Одіновське і Єгоршини Ями.
У Пермському краю 37 об'єктів керамзитових глин — легкоплавких глинистих порід, що спучуються, є основною сировиною для отримання керамзиту. Вони знаходяться в Гайнському, Кишертському, Кочевському, Красновішерському, Лисьвенському, Октябрському, Солікамському, Суксунському і Чусовському районах, а також на територіях, підлеглих містам Александровську, Кізелу, Губахі. Найбільшими є Санаторське і Костаревське родовища.
Практично у всіх адміністративних районах краю є родовища глин. Найвеличезні — Комаріхинське (Чусовський район), Каменське (Пермський район), Таушинське (Чорнушинський район), Балмашевське (Орджонікідзевський район Пермі), Батурське (Краснокамськ), Калінкинське (Усольський район). Глинисті породи і пісок-отощитель є основою у виробництві цегляно-черепичних виробів.
Родовища пісков-отощителів є Букорське (Чайковський район), Єверзіковське (Лисьвенський район), Мокрінський район Седінського родовища (Кишертський район) і ділянка Нічковського родовища (Красновішерський район).
піщано-гравієві суміші — рихле природне скупчення окатанних уламків гірських порід і мінералів. Вони застосовуються як заповнювач бетону і асфальтобетону. У Пермському краю розробляється 30 родовищ.

Флора[ред. | ред. код]

Переважний тип рослинності в Пермському краї — ліси. Вони покривають 71 % території краю. Переважні породи дерев — ялина і ялиця. Частка листяних порід дерев зростає в напрямку з півночі на південь^[8].

Фауна[ред. | ред. код]

У Пермському краї налічується 62 види ссавців (більше 30 з них мають промислове значення), більше 270 видів птахів, 39 видів риб, 6 видів плазунів і 9 видів земноводних^[9]^[10].

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Велике князівство Пермське

На території Пермського краю в Середньовіччі існувало Велике князівство Пермське, яке захопила і знищила Москва.

Пермський край утворений 1 грудня 2005 року внаслідок об'єднання Пермської області і Комі-Перм'яцького автономного округу відповідно до результатів референдуму, проведеного 7 грудня 2003 року [2] [Архівовано 30 травня 2005 у Wayback Machine.].

Населення[ред. | ред. код]

Зміна чисельності населення по роках:

2004 — 2 791 036 осіб
2005 — 2 769 805 осіб
2006 — 2 748 233 осіб
2007 — 2 730 892 осіб
2008 — 2 718 227 осіб
2010 — 2 635 276 осіб
2015 — 2 637 032 осіб
2017 — 2 632 097 осіб

Національний склад[ред. | ред. код]

Народ	Чисельність, 2002, %
Росіяни	85,2 %
Комі-перм'яки	5,67 %
Татари	4,85 %
Башкири	1,45 %
Удмурти	0,93 %
Українці	0,9 %

Населені пункти[ред. | ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2007

Перм	990,2	Верещагіно	22,6
Березники	167,0	Оса	22,6
Солікамськ	98,2	Кізел	21,6
Чайковский	83,5	Нитва	20,4
Лисьва	69,2	Красновішерськ	17,5
Кунгур	67,9	Александровськ	15,5
Краснокамськ	52,5	Очер	15,1
Чусовий	49,6	Полазна	13,1
Чорнушка	35,9	Горнозаводськ	12,6
Добрянка	35,7	Грем'ячинськ	11,4
Кудимкар	31,2	Яйва	10,5
Губаха	27,9	Октябрський	10,4

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Пермський край включає 48 муніципальних утворень першого рівня — 42 муніципальних района и 6 міських округів.

Муніципальні райони[ред. | ред. код]

Міські округи[ред. | ред. код]

6 муніципальних районів і 1 міський округ утворюють територію з особливим статусом — Комі-Перм'яцький округ:

Економіка[ред. | ред. код]

Пермський край — один з економічно розвинених регіонів Росії. У 2006 році обсяг валового регіонального продукту склав 436 203 млрд руб., середня нарахована заробітна плата — 9516,2 руб.

Основа економіки краю — високорозвинений промисловий комплекс. Ключові галузі промисловості: нафтова, хімічна й нафтохімічна, чорна й кольорова металургія, машинобудування, лісопромисловий комплекс.

У Пермському краї щорічно добувається близько 10 млн тонн нафти. Провідна добувна компанія — ТОВ «ЛУКойл — Перм». Видобуток нафти сконцентрований на півдні (Куєдінський, Кунгурський, Ординський, Осинський, Частинський і Чорнушинський райони) і півночі краю (Красновішерський, Солікамський і Усольський райони).

У Пермі розташовані підприємства з переробці нафти (ТОВ «ЛУКойл — Пермнєфтєоргсінтез»^{[недоступне посилання з липня 2019]}) і газу.

Провідною галуззю хімічної промисловості є виробництво мінеральних добрив, на частку краю припадає 100 % виробництва калійних добрив в Росії. У Пермському краї розташоване найбільше у світі Верхньокамське родовище калійних солей. Видобування руди і виробництво калійних добрив здійснюється в Березниках (ВАТ «Уралкалій») і Солікамські (ВАТ «Сильвініт»). Компанії «Уралкалій» і «Сильвініт» — одні з найбільших у світі виробників і експортерів калійних добрив.

Виробництво азотних добрив розміщене в Пермі (ВАТ «Мінеральні добрива» [Архівовано 17 грудня 2008 у Wayback Machine.]) і Березниках (ВАТ «Азот»).

Підприємства нафтогазохімічної промисловості краю проводять, в основному, первинну переробку сировини. Найбільші підприємства галузі:

ЗАТ «СІБУР-хімпром» [Архівовано 17 грудня 2008 у Wayback Machine.] (Перм);
ВАТ «Метафракс» [Архівовано 3 вересня 2008 у Wayback Machine.] (Губаха);
ВАТ «Уралоргсинтез» (Чайковський).

Крім того, у Пермі розташовані підприємство з виробництва активованого вугілля (ВАТ «Сорбент» [Архівовано 20 грудня 2008 у Wayback Machine.]), прального порошку («Хенкель-Пемос»), хімічних продуктів (ВАТ «Галоген»), фталевого ангідриду (ВАТ «Камтекс-Хімпром»).

У Губахі розташований коксохімічний завод ((ВАТ «Губахінський кокс»).

Чорна металургія представлена Чусовським металургійним заводом, що з 2014 року має не повний металургійний цикл, і підприємствами переробної металургії (найбільше — ВАТ «Лисьвенський металургійний завод» [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.]).

Кольорова металургія базується на переробці руди Верхньокамського родовища калійних солей, що містить магній і рідкі метали. Заводи розташовані в Березниках (титано-магнієвий комбінат корпорації «ВСМПО-Авісма») і Солікамську (ВАТ Солікамський магнієвий завод [Архівовано 26 жовтня 2008 у Wayback Machine.]). У Пермі діє завод з виробництва вторинного алюмінію (ВАТ «Пермські кольорові метали» [Архівовано 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]).

У машинобудуванні важливу роль грає виробництво продукції військового призначення. Найбільший центр машинобудування — Перм; виробляються авіаційні й ракетні двигуни, нафтовидобувне й гірничо-шахтне встаткування, бензомоторні пилки, апаратура зв'язку, суду, кабельна й інша продукція. Найбільші підприємства — ВАТ спеціального машинобудування й металургії «Мотовіліхинські заводи [3] [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]» і Пермський моторобудівний комплекс [Архівовано 26 травня 2011 у Wayback Machine.].

Окремі машинобудівні підприємства розташовані також у містах Лисьві (виробництво турбогенераторів), Кунгурі (виробництво нафтопромислового встаткування), Очері (виробництво бурового встаткування) і Александровську (виробництво гірничо-шахтного встаткування), а також селищах Павловський (Очерський район), Суксун і Сєвєро-Камський (Пермський район). Машинобудівна галузь краю в цілому перебуває в кризовому стані. Серед причин кризи можна виділити низький рівень державного оборонного замовлення, а також спеціалізацію більшості підприємств на виробництві не кінцевої продукції, а комплектуючих і окремих частин, що перешкоджає проведенню самостійної збутової політики. Найбільше успішно розвивається виробництво встаткування для добувних галузей промисловості й залізничного транспорту.

Лісопромисловий комплекс краю базується на використанні найбагатших лісових ресурсів Прикам'я. Лісозаготівельні потужності розташовані переважно на півночі краю. У Пермському краї розташовано чотири целюлозно-паперові комбінати: у Красновішерські, Краснокамські, Пермі й Солікамську (ВАТ «Солікамськбумпром» [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]). На території краю перебуває одне з найбільших підприємств країни, що роблять фанеру — ЗАТ «Пермський фанерний комбінат» (селище Уральське, Нитвенський район).

Найбільший центр харчової промисловості краю — Перм. Діють м'ясокомбінат (ВАТ «Пермський м'ясокомбінат», входить у групу «ПРОДО» [Архівовано 24 жовтня 2008 у Wayback Machine.]), молочний комбінат (ВАТ «Перммолоко» [Архівовано 19 грудня 2008 у Wayback Machine.], належить компанії «Юнімілк» [Архівовано 13 вересня 2008 у Wayback Machine.]), маргариновий, борошномельний, лікеро-горілчаний (ВАТ «Пермалко»), вино-горілочний заводи (ВАТ «Уралалко»), дві кондитерські фабрики, холодокомбінат (ВАТ "Пермський холодокомбінат «Созвездіє»), пивоварене й хлібопекарське виробництво. До інших великих центрів харчової промисловості ставляться Кунгур (переробка м'яса й молока), Краснокамськ (м'ясопереробне й макаронне виробництво), а також Чайковський, Лисьва, Кудимкар, Верещагіно.

Найкрупніша продовольча торгова мережа в краю — мережа магазинів «Сім'я». Найбільше підприємство легкої промисловості — група компаній «Чайковський текстиль [Архівовано 5 жовтня 2008 у Wayback Machine.]».

Державна влада Пермського краю[ред. | ред. код]

Зараз основним документом, що регламентують організацію державної влади Пермського краю, є Статут Пермського краю, прийнятий Законодавчими зборами краю 19 квітня 2007 року [4] [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].

Законодавча (представницька) влада[ред. | ред. код]

Законодавча (представницька) влада в Пермському краї належить Законодавчим зборам, що складаються з 60 депутатів і що обираються строком на п'ять років. У Законодавчих зборах утворено 5 комітетів:

Комітет з бюджетної й податкової політики;
Комітет з економічної політики й природокористування;
Комітет із соціальної політики;
Комітет з державної політики й місцевого самоврядування;
Комітет з політики розвитку територій і суспільної інфраструктури;

Вибори депутатів Законодавчих зборів Пермського краю першого скликання відбулися 3 грудня 2006 року. 7%-й бар'єр перебороли п'ять політичних партій:

Виконавча влада[ред. | ред. код]

Виконавчу владу в Пермському краї здійснюють губернатор і уряд краю. Губернатор (з 1 жовтня 2005 року — Олег Чиркунов) — вища посадова особа Пермського краю.

Відповідно до Указу губернатора Пермського краю від 6 червня 2006 року № 100 «Про тимчасову систему управління Пермським краєм і тимчасову структуру органів виконавчої влади Пермського краю» в редакції від 1 грудня 2006 року затверджена наступна структура органів виконавчої влади Пермського краю: Найвищий виконавський орган державної влади Пермського краю: Уряд Пермського краю.

Інші виконавські органи державної влади Пермського краю:
міністерства:

Міністерство містобудування і розвитку інфраструктури Пермського краю;
Міністерство охорони здоров'я Пермського краю;
Міністерство освіти Пермського краю;
Міністерство суспільної безпеки Пермського краю;
Міністерство промисловості Пермського краю;
Міністерство природних ресурсів Пермського краю;
Міністерство сільського господарства Пермського краю;
Міністерство соціального розвитку Пермського краю;
Міністерство фінансів Пермського краю;
Міністерство культури і молодіжної політики Пермського краю;
Міністерство торгівлі Пермського краю;

агентства:

Агентство у справах архівів Пермського краю;
Агентство з забезпечення діяльності світових суддів Пермського краю;
Агентство зі спорту і фізичній культурі Пермського краю;
Агентство з будівництву і житлово-комунальному господарству Пермського краю;
Агентство з управління майном Пермського краю;
Агентство з управління установами охорони здоров'я Пермського краю;
Агентство з управління соціальними службами Пермського краю;
Дорожнє агентство Пермського краю;
Агентство з зайнятості населення Пермського краю;

інспекції:

Державна житлова інспекція Пермського краю;
Державна інспекція контролю якості життя Пермського краю;
Державна інспекція з довкілля охорони Пермського краю;
Інспекція державного будівельного нагляду Пермського краю;

Регіональна енергетична комісія [Архівовано 12 червня 2008 у Wayback Machine.] Пермського краю;
Адміністрація Комі-Перм'яцького округу Пермського краю;
Комітет запису актів цивільного стану Пермського краю.

Крім того, на базі департаменту планування і департаменту політики була сформована Адміністрація губернатора Пермського краю.

Виноски[ред. | ред. код]

↑ Росстат - оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011. Архів оригіналу за 21.08.2011. Процитовано 14.12.2011.
↑ Географія Пермського краю. Архів оригіналу за 4 лютого 2009. Процитовано 14 вересня 2008.
↑ Клімат Пермського краю. Архів оригіналу за 20 червня 2008. Процитовано 14 вересня 2008.
↑ Рельєф Пермського краю. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 14 вересня 2008.
↑ Пермський регіональний сервер | Водні ресурси. Архів оригіналу за 2 жовтня 2006. Процитовано 14 вересня 2008.
↑ Енциклопедія Пермської області — Водні ресурси Пермської області. Архів оригіналу за 3 лютого 2008. Процитовано 14 вересня 2008.
↑ ^а ^б Корисні копалини. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 14 вересня 2008.
↑ Географія Пермського краю — Рослинність. Архів оригіналу за 20 червня 2008. Процитовано 14 вересня 2008.
↑ Енциклопедія Пермської області — Тваринний світ Пермської області. Архів оригіналу за 3 лютого 2008. Процитовано 14 вересня 2008.
↑ Енциклопедія Пермської області — Ссавці. Архів оригіналу за 3 лютого 2008. Процитовано 14 вересня 2008.
↑ Пермська державна художня галерея. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 22 березня 2022.

Література[ред. | ред. код]

(рос.) Пермская область. Путеводитель. — М. : Издательство «Авангард», 2004. — 144 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пермський край

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Пермський край на сайті «Всесвітня географія» [Архівовано 6 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
З історії гербів міст Пермської області (рос.)
Мапа Пермі. Мапа Пермського краю (рос.)

Державна влада[ред. | ред. код]

	Республіка Комі
Кіровська область Удмуртія		Свердловська область
	Башкортостан

[1] Росстат - оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011. Архів оригіналу за 21.08.2011. Процитовано 14.12.2011.

[PK-Geo-2] Географія Пермського краю. Архів оригіналу за 4 лютого 2009. Процитовано 14 вересня 2008.

[3] Клімат Пермського краю. Архів оригіналу за 20 червня 2008. Процитовано 14 вересня 2008.

[PK-Relief-4] Рельєф Пермського краю. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 14 вересня 2008.

[PRS-5] Пермський регіональний сервер | Водні ресурси. Архів оригіналу за 2 жовтня 2006. Процитовано 14 вересня 2008.

[EPO-1-6] Енциклопедія Пермської області — Водні ресурси Пермської області. Архів оригіналу за 3 лютого 2008. Процитовано 14 вересня 2008.

[PK-Minerals-7] а ^б Корисні копалини. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 14 вересня 2008.

[8] Географія Пермського краю — Рослинність. Архів оригіналу за 20 червня 2008. Процитовано 14 вересня 2008.

[EPO-Fauna-9] Енциклопедія Пермської області — Тваринний світ Пермської області. Архів оригіналу за 3 лютого 2008. Процитовано 14 вересня 2008.

[EPO-Mlek-10] Енциклопедія Пермської області — Ссавці. Архів оригіналу за 3 лютого 2008. Процитовано 14 вересня 2008.

[11] Пермська державна художня галерея. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 22 березня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]