Єврейська автономна область — Вікіпедія

Єврейська автономна область
рос. Еврейская автономная область ; ייִדישע אװטאָנאָמע געגנט;
Прапор Єврейської автономної області	Герб Єврейської автономної області
Країна	Росія
Фед. округ	Далекосхідний
Адмін. центр	Біробіджан
Глава	Гольдштейн Ростислав Ернстович
Дата утворення	7 травня 1934
Оф. вебсайт	eao.ru(рос.)
Географія
Координати	48°28′42″ пн. ш. 132°08′21″ сх. д. / 48.47861100002777590° пн. ш. 132.13916700002775428° сх. д.
Площа	36 300 км² (64-а)
Часовий пояс	MSK+7 (UTC+10)
Населення
Чисельність	177 256 (82-а) (2010)
Густота	4.88 осіб/км²
Оф. мови	російська і їдиш
Економіка
Економ. район	Далекосхідний
Коди
ISO 3166-2	RU-YEV
ЗКАТО	99
Суб'єкта РФ	79
Телефонний	(+7)426
Карти
	;
	Єврейська автономна область у Вікісховищі

Євре́йська автоно́мна о́бласть (рос. Евре́йская автоно́мная о́бласть; їд. ייִדישע אװטאָנאָמע געגנט‎ — їдише автономе ґеґнт)^[2] — автономна область Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.

Адміністративний центр — м. Біробіджан.

Межує на півдні з Китаєм (по річці Амур), на заході — з Амурською областю, на сході — з Хабаровським краєм.

Утворено 28 березня 1928.

Географічне положення[ред. | ред. код]

За своїми природними і кліматичними умовами область належить до одного зі сприятливих куточків Далекого Сходу Росії. Її територію представлено двома типами рельєфу — гірським і рівнинним. Гірські області — південна частина великої Хінгано-Буреїнської гірської системи, що займає приблизно половину всієї площі. Рівнинна частина, що простирається на півдні й сході, представляє західну окраїну Середньо-Амурської низовини.

Клімат помірний, мусонний. Зима мало сніжна й холодна (середні температури -25…-40 °C), літо тепле й вологе. Значний вплив на клімат робить рельєф місцевості. Протягом року на рівнині випадає 450—500 мм опадів, причому близько 75 відсотків опадів випадає в період із травня по вересень.

Головне багатство області — родючі землі, різноманітні корисні копалини, річки Амур, Біра, Біджан і їхні притоки з різноманітною іхтіофауною, великі ліси. З 2,2 млн га лісових угідь 170 тис. га зайнято кедровими лісами, 223 тис. га — ялиново-ялицевими, 145 тис. га — листяними. Запас деревини становить 167 млн м³.

З південного заходу, півдня й південного сходу протягом 584 км територія області омивається водами однієї з найбільших річок Євразії — Амуру. Ширина русла в західних межах області (біля села Пашково) — 1,5 км, у східних — 2,5 км. Амур покритий льодом 5 місяців — з кінця листопада до двадцятих чисел квітня. Узимку товщина льоду досягає 2 м, що дозволяє здійснювати по річці вантажні й пасажирські перевезення. Навігація триває в середньому 180 днів. До басейну Амуру належить ряд великих (завдовжки більше 10 км) і 1146 малих (завдовжки менш 10 км) річок. Це Біра, Біджан, Біракан, Ін, Урмі, Ікура й інші. Загальна довжина річкової мережі становить 8231 км. Верхів'я річок Біра й Біджан служать нерестовищем для далекосхідної кети.

Флора області налічує сотні найменувань рослин, у тому числі більше 200 медоносних, близько 300 видів лікарських, тайга багата ягодами, грибами й горіхом. Різноманітний тваринний світ: тут водяться бурий і гімалайський ведмеді, непальська куниця, лисиця, норка, соболь, кабан, лось, ізюбр, фазан, різні породи качок. Фауна ссавців нараховує 59 видів.

У водоймах області живе 73 види риб, у тому числі білий і чорний амур, верхогляд, желтощек, калуга, кета, ленок, амурський лящ, осетер, короп, минь, таймень, товстолоб, харіус, щука й інші. Сім видів, що перебувають під особливою охороною, занесені в Червону книгу Росії. Для відтворення далекосхідної популяції лососевих риб в області діє два риборозплідні заводи потужністю закладки 64,5 млн ікринок на рік.

П'ять державних природних комплексних заповідників займають 225 тис. га, що становить 7% території області.

Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, значна тривалість вегетаційного періоду, висока річна сума позитивних температур і достаток опадів у теплий період року дозволяють вирощувати багато сільськогосподарських культур — зернові й зернобобові (у тому числі сою), овочі, картоплю, баштанні. Важливими галузями сільськогосподарського виробництва є м'ясне й молочне тваринництво, птахівництво.

Земельні ресурси області становлять 36 266 км². Є 391,1 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі близько 136,1 тис. га орних земель. При проведенні меліоративних робіт площа ріллі може бути збільшена в 3-4 рази.

Історія[ред. | ред. код]

28 березня 1928 Президія ЦВК СРСР ухвалює постанову «Про закріплення за КОМЗЄТом для потреб суцільного заселення працюючими євреями вільних земель у приамурській смузі Далекосхідного краю». 20 серпня 1930 ЦВК РРФСР приймає постанову «Про утворення в складі Далекосхідного краю Біро-Біджанського національного району».

Після перетворення всіх інших автономних областей РРФСР/РФ у республіки на початку 1990-х років Єврейська АО залишилася єдиною автономною областю РФ. Від інших національних автономій у складі Росії (а раніше й усього СРСР) Єврейська АО відрізняється унікальною історією; вона створена на початку 1930-х років як національно-територіальне утворення для переселенців, що прибули туди вже в роки Радянської влади, на території, що ніколи раніше не була місцем компактного проживання цього народу. Євреї-переселенці, що прибули в Приамур'я в 1930-і роки, і їхні нащадки ніколи не становили більшості населення АО, а після масштабної еміграції в Ізраїль в 1990-і роки стали дуже невеликою меншістю. Однак назва й статус автономної області, що підтримується неповторним символічно-культурним колоритом і історичною долею, зберігається.

1-і секретарі Єврейського обласного комітету ВКП(б)/КПРС[ред. | ред. код]

1934—1937 — Хавкін Матвій Павлович
1937—1937 — Риськін Арон Борисович
1937—1941 — Сухарєв Гірш Нохимович
1941—1943 — Савік Павло Степанович
1943—1949 — Бахмутський Олександр Наумович
1949—1952 — Симонов Павло Васильович
1952—1955 — Шитиков Олексій Павлович
1955—1957 — Бенькович Лев Єфремович
1957—1959 — Патлай Інокентій Якимович
1959—1962 — Чорний Олексій Клементійович
1962—1970 — Подгаєв Григорій Юхимович
1970—1987 — Шапіро Лев Борисович
1987—1990 — Корсунський Борис Леонідович
1990—1991 — Капеїстов Анатолій Володимирович

Голови виконавчого комітету Єврейської обласної ради[ред. | ред. код]

1934—1936 — Ліберберг Йосип Ізраїльович
1936—1937 — Каттель Михайло Абрамович
1937—1938 — Геллер Мирон Борисович, в.о.
1938—1939 — Біглер Микола Соломонович, в.о.
1939—1940 — Усик Єгор Дмитрович, в.о.
1940—1941 — Захаров Петро Матвійович
1941—1947 — Зільберштейн Михайло Нафтулович
1947—1949 — Левітін Михайло Євелевич
1949—1955 — Бенькович Лев Єфремович
1955—1960 — Клименко Пилип Трохимович
1961—1962 — Подгаєв Григорій Юхимович
1962—1971 — Оковитов Андрій Іванович
1971—1985 — Дувакін Сергій Тимофійович
1985—1991 — Кауфман Марк Матвійович

Населення[ред. | ред. код]

Населення області — 188,7 тис. осіб (на 1 січня 2005); ЄАО — один із найменше населених суб'єктів РФ. За даними Всеросійського перепису населення 2002 та 2012 року національний склад області такий:

Народ	Чисельність, 2002. (* [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite])	2012. (* [Архівовано 1 травня 2020 у Wayback Machine.])
Росіяни	171 697 (89,94 %)	160 185 (92,7 %)
Українці	8 483 (4,44 %)	4 871 (2,8 %)
Євреї	2 327 (1,22 %)	1 628 (1,0 %)
Татари	1 196 (0,63 %)	879 (0.5 %)

До 1917 територія ЄАО перебувала у складі Амурської області та була переважно заселена амурськими козаками, а також українськими та російськими селянами.

Від 1928 цей терен, що входив до складу Далекосхіднього краю, починає інтенсивно колонізуватися єврейськими переселенцями з західної частини СССР (зокрема і з України) та інших країн світу.

У 1970-1990-х відбувалася інтенсивна репатріація єврейського населення до Ізраїлю.

Українці[ред. | ред. код]

За переписом 1926 в тодішньому Біробіджанському районі мешкало 2252 українців (6,9 %).

У 1989 році Біробіджанським відділенням Фонду культури СССР було проведено свято української культури «Ласкаво просимо на свято», в рамках якого було влаштовано виставки української літератури, народної творчості та української національної кухні. У святі взяв участь український поет Станіслав Тельнюк.

У 1990 в ЄАО побували українські літератори — поети Л. Горлач, А. Мищенко, письменник А. Деко.

На початку 1990-х у Біробіджані робилися спроби організації українського громадського життя — створено клуб української культури «Світанок» (голова — Ніна Бредова), гуртки української пісні та вишивки, проводилися дні української культури тощо. Представники ЄАО брали участь у V Українському Далекосхідному з'їзді (1993).

У селі Тельмана діяла незареєстрована парафія Української Православної Церкви — Київського Патріархату, організована ієреєм о. В. Бубнюком (1999—2001). У с. Камишовка Смидовицького району діє український фольклорний ансамбль «Камишинка».

Нині українське населення області неухильно скорочується через смертність старшого покоління та тотальну русифікацію молодшого, а також через від'їзд уродженців України до батьківщини.

Релігія[ред. | ред. код]

На 1 жовтня 2004 р. в області зареєстровано 34 релігійні юдейські організації, а також 17 організацій євангельських християн-баптистів та інші. У дні святкування 70-річчя Єврейської автономної області відбулося відкриття Головної синагоги, побудованої за всіма канонами юдаїзму.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Міський округ:

Місто Біробіджан

Райони:

Населені пункти[ред. | ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 2 тисяч
2007

Біробіджан	74,7	Приамурський	3,9
Облуч'є	10,8	Бабстово	3,8 (2003)
Ніколаєвка	7,7	Біра	3,7
Ленінське	7,0 (2003)	Птичник	3,0 (2003)
Смідович	5,4	Біракан	2,5
Амурзет	5,4 (2003)	Ізвестковий	2,0
Теплоозьорськ	5,0

Мінеральні ресурси[ред. | ред. код]

На території ЄАО виявлені й розвідані родовища більше 20 видів корисних копалин, у тому числі великі родовища заліза, марганцю, олова, золота, графіту, брусита, магнезитів, цеолітів, будматеріалів, є цілющі мінеральні джерела. По насиченості родовищ і рудопроявлений, концентрації корисних копалин область є однієї з найбагатших територій Росії. Однак потенціал її природних ресурсів до кінця не вивчений і не розвіданий. До того ж переважна частина продукції мінерально-сировинного комплексу вивозиться,переробних підприємств украй мало. Найперспективніші поклади корисних копалин можуть і повинні привернути увагу вітчизняних і закордонних інвесторів. Це дозволило б повніше використовувати мінерально-сировинну базу ЄАО.