Музеї Голодомору 1932—1933 років — Вікіпедія

Музеї Голодомору 1932—1933 років — ряд музейних закладів, присвячених трагедії Голодомору.

Активні музеї[ред. | ред. код]

Київ[ред. | ред. код]

Національний музей Голодомору-геноциду[ред. | ред. код]

Докладніше: Національний музей Голодомору-геноциду

Національний музей Голодомору-геноциду — національний музей в Печерському районі міста Києва, присвячений злочину Голодомору-геноциду в Україні. Відкритий у 2009 році[1]. Музей складається з меморіальної частини (свіча пам'яті, скульптура дівчинки з колосками в руках «Гірка пам'ять дитинства» на площі «Жорна долі», янголи при вході до меморіалу та алея «Чорні дошки») та зали пам'яті, що фактично виконують функцію музею.

У залі пам'яті представлені предмети домашнього вжитку селянства 1920—1930-х років, зібрані у селах, що постраждали від Голодомору. 19 томів Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років — найповніший наразі мартиролог, що містить інформацію про майже 900 000 померлих у 1932—1933 роках. Також у Книзі пам'яті містяться численні документальні матеріали, що розповідають про Голодомор 1932—1933 років.

В Залі розташовані моноблоки, які наповнені архівними документами, фотографіями, свідченнями очевидців та картами проєкту «Цифровий атлас Голодомору». В галереї експонуються тимчасові плакатні виставки, а також демонструються документальні фільми про Голодомор.

Експозиція побудована таким чином, що дає можливість гостям музею відчути атмосферу 1930-х років, а хаотично розміщені предмети вжитку відтворюють атмосферу колективізації. При вході та виході зали пам'яті — фотографії першої третини ХХ століття, що закарбували життя покоління, якому судилося перенести Голодомор. Як згадка про «втрачене покоління» — при виході з зали розміщені негативні зображення фото.

Музей включений до Державного Протоколу та Церемоніалу України. В майбутньому планується будівництво другої черги комплексу, що складатиметься з окремої будівлі музею.

Хмельницька область[ред. | ред. код]

Музей пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років у Межибожі[ред. | ред. код]

Докладніше: Музей пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років (Меджибіж)

Музей пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років у Межибожі — перший музей в Україні, присвячений трагедії Голодомору-геноциду українців. Музей входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» в каретному корпусі фортеці. Музей був відкритий 4 жовтня 2008 року і створений Народним художником України Миколою Мазуром[2][3].

Музейна експозиція, що розповідає про трагедію Голодомору 1932—1933 років, містить сотню знарядь селянської праці, реманенту, хатнього начиння, скульптур, образів, а також копії документів 1930-х років, рідкісні світлини тих часів тощо.

Полтавська область[ред. | ред. код]

Миргородський музей пам'яті жертв Голодомору[ред. | ред. код]

Миргородський музей пам'яті жертв Голодомору — це філія Національного музею Голодомору-геноциду, утворена 2009 року громадським діячем та очевидцем Голодомору Олександром Джунем на території дитячого будинку.

Музей у Миргороді є єдиним у світі музеєм жертв Голодомору, що розташований безпосередньо на місці масових убивств голодом неповнолітніх людей. Цей дитячий концтабір існував з 1930 по 1934 роки під виглядом «дитячого притулку»[4].

Харківська область[ред. | ред. код]

Музей пам'яті жертв Голодомору в Черкаській Лозовій[ред. | ред. код]

Музей розташований на території села Черкаська Лозова Дергачівського району біля транспортної розв'язки автомобільної траси «Харків — Москва» та міської окружної дороги (за 1 кілометр від міської смуги).

Відкритий 24 листопада 2018 року. Експонатами музею є понад 60 аутентичних предметів, документів та світлини, що розповідають про три хвилі голодоморів на українських землях: 1921—1923, 1932—1933 та 1946—1947 років. Експонати були зібрані на Харківщині. Поруч знаходиться Меморіал жертвам Голодомору, відкритий 2008 року.

Дніпропетровська область[ред. | ред. код]

Музей спротиву Голодомору[ред. | ред. код]

Докладніше: Музей спротиву Голодомору

В листопаді 2019 року було ініційовано створення окремого тематичного музею пам’яті жертв Голодомору. Серед варіантів розміщення музею була територія індустріального парку на лівому березі Дніпра, місце на 9-му кілометрі Запорізького шосе, біля меморіалу[5], будівля Палацу охорони здоров'я та недобудований Музей ракетно-космічної техніки[6].

Музей спротиву Голодомору було відкрито у 2020 році.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Історія Національного музею Голодомору-геноциду. Національний музей Голодомору-геноциду. 11 вересня 2019. Процитовано 26 листопада 2023.
  2. ↑ Западенко І. Меджибізька фортеця в культурному ландшафті. До 45-річчя музею і 15-річчя Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // Музей і соціум: шляхи взаєморозуміння Матеріали круглого столу до 30-річчя Хмельницького обласного художнього музею 18 травня 2016 року
  3. ↑ У Меджибожі відзначили десяту річницю Музею пам'яті Голодомору 1932–1933 років на Хмельниччині. Національний музей Голодомору-геноциду. 9 жовтня 2018. Процитовано 26 листопада 2023.
  4. ↑ Джунь, Олександр (2014). Чорні роки Миргородщини. Миргород. ISBN 978-966-2060-72-0.
  5. ↑ У Дніпрі ініціюють створення окремого музею пам’яті жертв Голодомору. Радіо Свобода. 13 листопада 2019. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  6. ↑ Музей Голодомору у Дніпрі вирішили назвати «Музеєм спротиву Голодомору». Радіо Свобода. 14 листопада 2019. Процитовано 26 листопада 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музеї_Голодомору_1932—1933_років&oldid=41008630