Коваленко Ігор Вікторович — Вікіпедія

Ігор Вікторович Коваленко

2013 рік
Країна Україна Україна
Латвія Латвія(від 2013)[1]
Народження 29 грудня 1988(1988-12-29) (35 років)
Новомосковськ, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Титул Міжнародний майстер (2008), Гросмейстер (2011)
Рейтинг ФІДЕ 2630 (квітень 2018)
Піковий
рейтинг 		2702 (серпень 2015)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коваленко.

Ігор Вікторович Коваленко (нар. 29 грудня 1988, Новомосковськ) — український шахіст, представник Латвії від 2013 року[2], гросмейстер від 2011 року.

Шахова кар'єра[ред. | ред. код]

2006 року поділив 3-тє місце у фіналі чемпіонату України серед юніорів до 18 років. 2007 року переміг (разом з Дмитром Максимовим) на турнірі за круговою системою в Дніпропетровську[3], а також посів 1-ше місце в Орлі. 2008 року переміг на двох турнірах, які відбулися в Алушті і Липецьку. Гросмейстерські норми виконав у Алушті (2009 — 1-ше місце), Ростові-на-Дону (2010, меморіал Ігоря Бондаревського — 1-ше місце) і Москві (2011, турнір Moscow Open E — поділив 2-ге місце позаду Володимира Бєлоуса, разом із, зокрема, Сергієм Тівяковим і Юй Яньї). 2011 року поділив 2-ге місце (позаду Дмитра Кокарєва, разом з Денисом Хісматулліним) в Іжевську. 2012 року виграв титул командного чемпіона України[4], поділив 1-ше місце в Калузі (разом з Миколою Кабановим і Олексієм Гогановим) на меморіалі Лева Полугаєвського в Самарі і посів 2-ге місце (позаду Антона Шомоєва) в Іжевську. 2013 року одноосібно переміг на меморіалі Лева Полугаєвського в Самарі[5], а також поділив 1-ше місце у Воронежі (разом з Юрієм Кузубовим та Олегом Корнєєвим) і Казані (разом з Андрієм Харловим та Дмитром Кряквіним). 2014 року досягнув низки успіхів — переміг на меморіалі Пауля Кереса в Таллінні (швидкі шахи)[6], відкритих турнірах у Залакароші[7], Чешме[8] та Лієпаї[9], а також на зональному турнірі (відбіркового циклу чемпіонату світу), також у Лієпаї[10].

Двічі вигравав чемпіонат Латвії (2013[11], 2014[12]).

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 2014 року, досягнувши 2650 очок займав тоді 2-ге місце (позаду Олексія Широва) серед латвійських шахістів[13].

У квітні 2022 у ході повномасштабного вторгнення в Україну, Коваленко призупинив шахову діяльність та натомість долучився до Збройних Сил України[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Transfers in 2013. Архів оригіналу за 3 Лютого 2013. Процитовано 26 Квітня 2018.
  2. ↑ FIDE Transfers in 2013. Архів оригіналу за 3 Лютого 2013. Процитовано 26 Квітня 2018.
  3. ↑ Мемориал А. В. Синицина 2007. Архів оригіналу за 17 Серпня 2017. Процитовано 26 Квітня 2018.
  4. ↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 19 Січня 2016. Процитовано 26 Квітня 2018.
  5. ↑ Igor Kovalenko dominates at the Polugaevsky Memorial. Архів оригіналу за 27 Квітня 2018. Процитовано 26 Квітня 2018.
  6. ↑ Igor Kovalenko Wins Paul Keres Memorial. Архів оригіналу за 27 Квітня 2018. Процитовано 26 Квітня 2018.
  7. ↑ Igor Kovalenko wins the 33rd Zalakaros Chess Festival. Архів оригіналу за 27 Квітня 2018. Процитовано 26 Квітня 2018.
  8. ↑ GM Igor Kovalenko with another trophy — Cesme Open 2014. Архів оригіналу за 28 Квітня 2018. Процитовано 26 Квітня 2018.
  9. ↑ GM Igor Kovalenko storms through Liepajas Rokade-2014. Архів оригіналу за 27 Квітня 2018. Процитовано 26 Квітня 2018.
  10. ↑ GM Igor Kovalenko impressive in Baltic Zonal Chess Tournament. Архів оригіналу за 28 Квітня 2018. Процитовано 26 Квітня 2018.
  11. ↑ Igor Kovalenko and Laura Rogule are 2013 Latvian champions. Архів оригіналу за 27 Квітня 2018. Процитовано 26 Квітня 2018.
  12. ↑ Igor Kovalenko and Katrina Skinke are new Latvian champions. Архів оригіналу за 27 Квітня 2018. Процитовано 26 Квітня 2018.
  13. ↑ Rating Progress Chart: Kovalenko, Igor. Архів оригіналу за 27 Квітня 2018. Процитовано 26 Квітня 2018.
  14. ↑ Lazareva, Inna. Holding Russia in check, Ukrainians look to capture chess glory at Jerusalem tourney. www.timesofisrael.com (амер.). Процитовано 16 вересня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Гросмейстери України
Нині виступають
Валерій Авескулов • Юрій Айрапетян • Едуард Андрєєв • Олександр Арещенко • Олександр Багратіоні • Володимир Баклан • Андрій Баришполець • Віталій Бернадський • Олександр Бортник • Михайло Бродський • Володимир Ветошко • Андрій Вовк • Юрій Вовк • Владислав Боровиков • Андрій Волокитін • Спартак Височин • Ельдар Гасанов • Олександр Голощапов • Михайло Голубєв • Петро Голубка • Орест Грицак • Володимир Гуревич • Геннадій Гутман • Юрій Дроздовський • В'ячеслав Ейнгорн • Павло Ельянов • Володимир Єременко • Захар Єфименко • Наталія Жукова • Ярослав Зінченко • Андрій Зонтах • Олександр Зубарєв • Олександр Зубов • Василь Іванчук • Ігор Коваленко • Олександр Ковчан • Михайло Казаков • Дмитро Комаров • Дмитро Кононенко • Антон Коробов • Мартин Кравців • Юрій Криворучко • Сергій Кривошея • Юрій Круппа • Юрій Кузубов • Андрій Максименко • Дмитро Максимов • Віктор Матвіїшен • Геннадій Матюшин • Євген Мірошниченко • Еміль Мірзоєв • Любомир Михалець • Олександр Моісеєнко • Анна Музичук • Марія Музичук • Валерій Невєров • Ілля Нижник • Сергій Овсеевич • Михайло Олексієнко • Артем Омеля • Володимир Онищук • Максим Павлов • Георгій Пілавов • Руслан Погорєлов • Руслан Пономарьов • Володимир Роговський • Олег Романишин • Станіслав Савченко • Ігор Самуненков  • Володимир Сергєєв • Віталій Сивук • Василь Сікула  • Михайло Сіманцев • Ігор Смирнов • Юрій Солодовніченко • Олександр Сулипа • Андрій Сумец • Костянтин Тарлєв • Георгій Тимошенко • Володимир Тукмаков • Адам Тухаєв • Анна Ушеніна • Сергій Федорчук • Назар Фірман • Борис Харченко • Євген Шарапов • Вадим Шишкін • Олександр Шнейдер • Юрій Шкуро • Євген Штембуляк
Раніше виступали
Померли
Станіслав  Богданович  (1993—2020)  • Геннадій Кузьмін  (1946—2020)  • Костянтин Лернер  (1950—2011)  • Володимир Маланюк  (1957—2017)  • Вадим Малахатько  (1977—2023)  • Олександр Мороз  (1961—2009)  • Олександр Носенко  (1968—2017)  • Володимир Савон  (1940—2005)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коваленко_Ігор_Вікторович&oldid=40515717