Моїсеєнко Олександр Олександрович — Вікіпедія

Олександр Моїсеєнко
Моїсеєнко Олександр Олександрович
Моїсеєнко Олександр Олександрович
Країна Україна Україна
Народження 17 травня 1980(1980-05-17) (43 роки)
Сєвероморськ, Мурманська область, Російська РФСР, СРСР
Титул гросмейстер (2000)
Рейтинг ФІДЕ 2575 (№ 282 у рейтингу ФІДЕ у червні 2023 року)
Піковий
рейтинг 		2726  — 22-місце (вересень 2011р.)
Нагороди та відзнаки
орден «За заслуги» III ступеня

Олекса́ндр Олекса́ндрович Моїсе́єнко (17 травня 1980(19800517), Сєвероморськ) — міжнародний гросмейстер, чемпіон Європи 2013 року[1] та срібний призер чемпіонату Європи 2003 року в особистих першостях.
У складі збірної команди України: переможець всесвітньої шахової Олімпіади 2004 та 2010 років, срібний призер командного чемпіонату світу 2015 року, бронзовий призер шахової олімпіади 2012 року та бронзовий призер командних чемпіонатів світу 2011 та 2013 рр.
За вагомий особистий внесок А. Моїсеєнко нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
У 2009 році Олександр Моїсеєнко виграв клубний чемпіонат Європи у складі команди Ekonmist.

Його рейтинг станом на червень 2023 року — 2575 (282-ге місце у світі, 18-те в Україні).

Станом на 27.05.2023 року Олександр Моїсеєнко значиться у списку осіб, які не повернулися в Україну, порушивши взяті зобов'язання щодо термінів повернення на територію України після закінчення спортивного заходу[2].

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1980 р. у м. Сєвероморськ Мурманської області Російська РФСР. У Харкові — з 1989 року (батько — харків'янин). У шахи грає з 6 років. Перший тренер — Володимир Віскін. Кандидат у майстри — в 12 років. Учасник і призер шести чемпіонатів України серед юнаків. Тричі грав у юнацьких чемпіонатах Європи — в Румунії, Словаччині'96 (2—5 місця), Австрії'98 (2-е місце). Учасник збірної команди України на Всесвітніх дитячих шахових олімпіадах в Іспанії та Соціалістичній Федеративній Республіці Югославії. Тричі виступав у клубному чемпіонаті України за команди юракадемії'97, '99 і «Школу гросмейстерів» '98 — скрізь друге місце. Міжнародний майстер з 1998 року.

Перші досягнення[ред. | ред. код]

  • Лютий 1999 р. 1-й міжнародний шаховий турнір на Кубок ректора національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. VIII категорія ФІДЕ. Ело — 2435. 1-е місце — 9 з 11.
  • Серпень. Міжнародний турнір в Орлі. VIII категорія. Ело — 2437. 1-е місце — 8 з 11.
  • Жовтень. Міжнародний турнір в Алушті. VIII категорія. Ело — 2432. 1-е місце — 10 з 13.
  • У листопаді. Міжнародний турнір «Кубань'99». XI категорія. Ело — 2507. 1-е місце — 7,5 з 11.

У всіх виграних турнірах Моїсеєнко або виконував або перевиконував гросмейстерську норму. Не зіпсував цю картину і виступ у відкритому чемпіонаті України (вересень, Алушта). Поділ — 1—5 місця (третє місце за додатковими показниками). За підсумками 2000 року Олександр, якому лише в травні виповнилось 20 років, вперше потрапив в світовий «десятку» шахістів — юніорів, зайнявши в ній шостий рядок (у 1998 р. Він був 21-м).

Кар'єра[ред. | ред. код]

2013[ред. | ред. код]

У травні 2013 року Олександр Моїсеєнко став чемпіоном Європи, набравши 8 очок в 11 партіях (+7-1=2).[3][4]

У липні-серпні 2013 року на турнірі XIX категорії, що проходив в місті Біль, Олександр Моїсеєнко посів друге місце поступившись на тай-брейку французу Максиму Ваш'є-Лаграву.[5][6]

У серпні 2013 року на кубку світу ФІДЕ поступився в третьому колі Борису Гельфанду з рахунком ½ на 1½ очка.[7]

На командному чемпіонаті Європи, що проходив в листопаді в Варшаві, Олександр набравши 5½ очок з 8 можливих (+4=3-1), показав другий результат на четвертій дошці (турнірний перфоменс склав 2745 очка), що дозволило збірній України зайняти скромне 9 місце серед 38 країн.[8]

У грудні 2013 року Моїсеєнко у складі збірної України став бронзовим призером командного чемпіонату світу, що проходив в турецькому курортному місті Анталія.[9][10] Результат Олександра 4 очка з 7 можливих (+1=6-0) та п'яте місце на третій дошці (турнірний перформенс 2673 очка).[11][12]

2014[ред. | ред. код]

У лютому 2014 року Олександр Моїсеєнко з результатом 7 очок з 9 можливих (+5-0=4) розділив 1-2 місця на турнірі Moscow Open 2014.[13][14]

У березні 2014 року Олександр з результатом 7 очок з 11 можливих (+5-2=4) посів 31 місце на 15-му чемпіонаті Європи, що проходив в Єревані.[15]

У червні 2014 року в Дубаї Олександр Моїсеєнко з результатом 8½ очок з 15 можливих (+6-4=5), посів 35 місце на чемпіонаті світу з рапіду[16][17][18] , та з результатом 10½ з 21 можливого очка (+8-8=5) посів 59 місце на чемпіонаті світу з бліцу.[19][20][21]

У серпні 2014 року виступаючи на резервній дошці в Шаховій олімпіаді, що проходила в Тромсе, Моїсеєнко набрав 7 очок з 9 можливих (+5-0=4), а збірна України посіла 6 місце серед 177 країн. Результат показаний на резервній дошці (турнірний перфоменс склав 2650 очка), забезпечив Олександру 2-е особисте місце серед резервних шахістів.[22][23]

У листопаді 2014 року набравши 6 очок з 11 можливих (+2-1=8) посів 5-е місце на чемпіонаті України, що проходив у Львові.[24][25]

У грудні 2014 року з результатом 6 очок з 9 можливих (+4-1=4), Олександр посів 16 місце на турнірі «Qatar Masters Open 2014»[26][27], а також посів 13 місце на чемпіонаті Європи зі швидких шахів (+7-1=3) та 26 місце на чемпіонаті Європи з бліцу, що проходили у Вроцлаві.[28][29]

2015[ред. | ред. код]

У березні 2015 року з результатом 7½ очок з 11 можливих (+4-0=7) посівши 12 місце на чемпіонаті Європи, зумів кваліфікуватися на Кубок світу із шахів 2015 року.[30][31]

У квітня 2015 року у складі збірної України Моїсеєнко став срібним призером командного чемпіонату світу, що проходив в вірменському курортному містечку Цахкадзор.[32] Крім того, набравши 66,7 % від числа можливих очок, Олександр посів третє місце серед шахістів, які виступали на четвертій та резервній шахівницях.[33]

У липні 2015 року з результатом 7 очок з 11 можливих (+3-0=8) посів 13 місце на опен-турнірі, що проходив у м. Біль.[34]

У вересні 2015 року на кубка світу ФІДЕ, що проходив у Баку, Олександр поступився у першому колі на тай-брейку китайському шахісту Лу Шанлей з рахунком 1½ на 2½ очка.[35]

У жовтні 2015 року на чемпіонаті світу зі швидких та блискавичних шахів, що проходив у Берліні, посів:
 — 37 місце на турнірі зі швидких шахів, набравши 9 з 15 очок (+7-4=4)[36],
 — 73 місце на турнірі з блискавичних шахів, набравши 11 з 21 очка (+7-6=8).[37]

У грудні, набравши 5 очок з 9 можливих (+3-2=4), посів лише 50 місце на опен-турнірі «Qatar Masters Open 2015»[38].

2016[ред. | ред. код]

У березні 2016 року з результатом 5½ очок з 9 можливих (+5-3=1) Олександр посів 20 місце на 15-му турнірі «Аерофлот опен»[39].

У жовтні 2016 року розділив 2-3-ті місця за підсумками опена-турніру з класичних шахів «Corsica Maestriті» (+5-1=3) та дійшов до чвертьфіналу турніру зі швидких шахів, де поступився Теймуру Раджабову[40][41].

У листопаді 2016 року Арещенко у складі команди «Ашдод» посів 4 місце на клубному чемпіонаті Європи, що проходив у місті Новий Сад (Сербія). Його результат 5 з 6 можливих очок (+4-0=2) став найкращим (разом з Антоном Коробовим) на п'ятій шахівниці[42][43].

У грудні 2016 року з результатом 7 очок з 11 можливих (+4-1=6) став бронзовим призером 85-го чемпіонату України[44][45].

2018[ред. | ред. код]

У грудні 2018 року посів 4-те місце у чемпіонаті України з шахів, що проходив у Києві. Набравши 5 очок з 9 можливих (+3-2=4), Кузубов на ½ очка відстав від переможця турніру Антона Коробова, при цьому набравши однакову кількість очок з Кузубовим та Пономарьовим, поступився їм за додатковими показниками[46].

2019—2020[ред. | ред. код]

У січні 2019 року з результатом 9 з 11 очок (+8-1=2) посів 2-ге місце на турнірі зі швидких шахів «28-й Меморіал Пауля Кереса»[47][48].

У жовтні-листопаді 2019 року у складі збірної України завоював срібні нагороди на командному чемпіонаті Європи, що проходив у Батумі[49][50].

У грудні 2019 року з результатом 4½ очок з 9 можливих (+2-2=5) Моїсеєнко посів 4-те місце у чемпіонаті України, що проходив у Луцьку[51].

У січні 2020 року Моїсеєнко посів 2-ге місце на турнірі зі швидких шахів «Меморіал Пауля Кереса», його результат — 8½ очок з 11 можливих (+7-1=3)[52].

Результати виступів у чемпіонатах України[ред. | ред. код]

Олександр Моїсеєнко зіграв у 14-ти фінальних турнірах чемпіонатів України, набравши загалом 76 очок зі 123 можливих (+42-22=68)[53].

Рік Місто Турнір + − = Результат Місце
1996 Ялта 65-й чемпіонат України 4 4 3 5½ з 11 42-54
1998 Алушта 67-й чемпіонат України 4 1 4 6 з 9 12
1999 Алушта 68-й чемпіонат України 4 0 5 6½ з 9 Bronze
2001 Орджонікідзе 70-й чемпіонат України 1 2 6 4 з 9 18-22
2004 Харків 73-й чемпіонат України 5 1 4 7 з 10 Bronze
2006 Полтава 75-й чемпіонат України 0 1 1 ½ з 2 1/16
2011 Київ 80-й чемпіонат України 4 1 6 7 з 11 4
2012 Київ 81-й чемпіонат України 4 4 3 5½ з 11 7
2013 Київ 82-й чемпіонат України 3 1 7 6½ з 11 4
2014 Львів 83-й чемпіонат України 2 1 8 6 з 11 5
2016 Рівне 85-й чемпіонат України 4 1 6 7 з 11 Bronze
2018 Київ 87-й чемпіонат України 3 2 4 5 з 9 4
2019 Луцьк 88-й чемпіонат України 2 2 5 4½ з 9 4
2021 Харків 90-й чемпіонат України 2 1 6 5 з 9 4

Статистика виступів у складі збірної України[ред. | ред. код]

За період 2002—2019 роки Олександр Моїсеєнко зіграв за збірну України у 17-ти турнірах, зокрема: шахова олімпіада — 6 разів[54], командний чемпіонат світу — 5 разів[55], командний чемпіонат Європи — 6 разів[56].
Олександр дворазовий переможець шахових олімпіад 2004 та 2010 років, багаторазовий призер шахових олімпіад, командних чемпіонатів світу та Європи. Також в його активі шість індивідуальних нагород (одна золота, дві срібні та три бронзові).
Загалом у складі збірної України Олександр Моїсеєнко зіграв 116 партій (4-й показник), у яких набрав 75½ очок (+50=51-15), що становить 65,1 % від числа можливих очок.

Рік Турнір Місто Збірна Шахівниця Рейтинг + = − Результат % очок Турнірний
рейтинг		 Командне
місце		 Особисте
місце
2002 шахова олімпіада Блед Україна 2 резерв 2570 5 4 0 7 з 9 77,8 2682 14 10
2003 чемпіонат Європи Пловдив Україна 2 2618 3 4 1 5 з 8 62,5 2671 5 6
2004 шахова олімпіада Кальвія Україна 4 2653 3 4 1 5 з 8 73,1 2665 Gold
2005 чемпіонат світу Беер-Шева Україна 1 резерв 2663 1 1 1 1½ з 3 50,0 2687 4
чемпіонат Європи Гетеборг Україна 3 2664 5 2 1 6 з 8 75,0 2687 5 Bronze
2006 шахова олімпіада Турин Україна 1 резерв 2662 4 0 2 4 з 6 66,7 2628 8
2007 чемпіонат Європи Іракліон Україна 4 2646 1 1 2 1½ з 4 37,5 2305 5
2010 шахова олімпіада Ханти-Мансійськ Україна резерв 2658 2 1 1 2½ з 4 62,5 2561 Gold
2011 чемпіонат світу Нінбо Україна 4 2715 4 4 0 6 з 8 75,0 2818 Bronze Gold
чемпіонат Європи Порто Каррас Україна 4 2715 2 3 2 3½ з 7 50,0 2613 15 11
2012 шахова олімпіада Стамбул Україна резерв 2706 4 2 1 5 з 7 71,4 2663 Bronze
2013 чемпіонат Європи Варшава Україна 4 2709 4 3 1 5½ з 8 68,7 2745 9 Silver
чемпіонат світу Анталія Україна 3 2709 1 6 0 4 з 7 57,1 2673 Bronze 6
2014 шахова олімпіада Тромсе Україна резерв 2707 5 4 0 7 з 9 77,8 2714 6 Silver
2015 чемпіонат світу Цагкадзор Україна резерв 2697 2 4 0 4 з 6 66,7 2774 Silver Bronze
2017 чемпіонат світу Ханти-Мансійськ Україна 4 2677 3 5 0 5½ з 8 68,8 2735 6 Bronze
2019 чемпіонат Європи Батумі Україна 4 2635 1 3 2 2½ з 6 41,7 2536 Silver

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Моїсеєнко Олександр Олександрович

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Підсумкові результати чемпіонату Європи із шахів 2013 року. Архів оригіналу за 5 липня 2013. Процитовано 18 травня 2013.
  2. ↑ Спортсмени, які не повернулись із-за кордону. Архів оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 28 травня 2023.
  3. ↑ Українець Моісеєнко став чемпіоном Європи з шахів. Архів оригіналу за 13 вересня 2014. Процитовано 5 серпня 2013.
  4. ↑ Moiseenko wins European Championship, Beliavsky among qualifiers World Cup. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 5 серпня 2013.
  5. ↑ Biel R10: Tiebreak with four players!. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 5 серпня 2013.
  6. ↑ Біль.2013. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 5 серпня 2013.
  7. ↑ World Cup 3.2: Aronian out, Grischuk equalises
  8. ↑ Results and standings — Open. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 4 грудня 2013.
  9. ↑ Україна — бронзовий призер командного чемпіонату світу з шахів. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 10 грудня 2013.
  10. ↑ World Team 09: Russia takes gold; China silver. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 10 грудня 2013.
  11. ↑ FIDE World Team Chess Championship 2013. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
  12. ↑ 9th World Team Chess Championship: Antalya 2013. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
  13. ↑ Moscow-Open 2014 A. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 10 лютого 2014.
  14. ↑ Александр Моисеенко и Максим Матлаков разделили победу на этапе Кубка России Moscow Open 2014. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 10 лютого 2014.
  15. ↑ European Individual Ch. 2014. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 20 березня 2014.
  16. ↑ Pairing & Results | Rapid Games Round 15. Архів оригіналу за 18 вересня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.
  17. ↑ World Rapid: Miraculous Carlsen. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 11 вересня 2014.
  18. ↑ FIDE World Rapid Championship 2014 Dubai — UAE 16-18 June 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.
  19. ↑ World Blitz: Triple Crown Achieved!. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 11 вересня 2014.
  20. ↑ Pairing & Results | Blitz Games Round 21. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.
  21. ↑ FIDE World Blitz Championship 2014 DUBAI — UAE 19-20 June 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.
  22. ↑ 41st Olympiad Tromso 2014 Open. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.
  23. ↑ Tromso Final. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 11 вересня 2014.
  24. ↑ Ukraine Men's Final −2014. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 25 листопада 2014.
  25. ↑ Юрій Кузубов і Анна Музичук — чемпіони України з шахів!. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
  26. ↑ Standings after the round 9. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 5 грудня 2014.
  27. ↑ Yu Yangyi wins Qatar Masters Open 2014. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 5 грудня 2014.
  28. ↑ European Rapid Chess Championship 2014. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 25 грудня 2014.
  29. ↑ European Blitz Chess Championship 2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 25 грудня 2014.
  30. ↑ Evgeny Najer is 2015 European Champion. Архів оригіналу за 14 березня 2015. Процитовано 11 березня 2015.
  31. ↑ Результати чемпіонату Європи 2015 року. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11 березня 2015.
  32. ↑ World Team: China takes gold, Ukraine silver. Архів оригіналу за 1 травня 2015. Процитовано 29 квітня 2015.
  33. ↑ The best player per board: according percent. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 29 квітня 2015.
  34. ↑ How Sutovsky won the Biel Masters 2015. Архів оригіналу за 28 серпня 2015. Процитовано 8 вересня 2015.
  35. ↑ Baku 1.TB — One Armageddon, One big Surprise. Архів оригіналу за 24 жовтня 2015. Процитовано 18 жовтня 2015.
  36. ↑ FIDE World Rapid Championship 2015. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 6 листопада 2015.
  37. ↑ FIDE World Blitz Championship 2015 [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
  38. ↑ Standings after the round 9. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 3 січня 2016.
  39. ↑ Aeroflot Open 2016 A. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  40. ↑ Corsican Circuit 2016 — Open Corsica Maestri
  41. ↑ Corsica Masters: MVL beats Anand in final. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  42. ↑ «Алкалоид» — сильнейший среди клубов [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  43. ↑ European Club Cup 2016 Open Section [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
  44. ↑ Підсумки чемпіонату України 2016. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
  45. ↑ Ukrainian Chess Championship 2016. Архів оригіналу за 16 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
  46. ↑ Чемпіонати України з шахів: складний фініш чоловіків та домінування кращих у жінок. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 23 грудня 2018.
  47. ↑ 28.kiirturniir «Meenutades Paul Kerest». Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 13 січня 2020.
  48. ↑ XXVIII rahvusvahelise kiirmaleturniiri «Meenutades Paul Kerest» võitis suurmeister Vladimir Onischuk Ukrainast!. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  49. ↑ Чоловіча збірна України з шахів стала срібним призером командного ЧЄ. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
  50. ↑ 22th European Team Chess Championship: Batumi 2019. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
  51. ↑ 88-й чемпіонат України серед чоловіків. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
  52. ↑ XXIX rahvusvaheline kiirmaleturniir «MEENUTADES PAUL KEREST». Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  53. ↑ Статистика виступів учасників фіналу чемпіонату України з шахів серед чоловіків 2018 року. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 23 грудня 2018.
  54. ↑ MEN'S CHESS OLYMPIADS (Moiseenko, Olexandr). Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  55. ↑ WORLD MEN'S TEAM CHESS CHAMPIONSHIP (Moiseenko, Olexandr). Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
  56. ↑ EUROPEAN MEN'S TEAM CHESS CHAMPIONSHIP (Moiseenko, Olexandr). Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
Гросмейстери України
Нині виступають
Валерій Авескулов • Юрій Айрапетян • Едуард Андрєєв • Олександр Арещенко • Олександр Багратіоні • Володимир Баклан • Андрій Баришполець • Віталій Бернадський • Олександр Бортник • Михайло Бродський • Володимир Ветошко • Андрій Вовк • Юрій Вовк • Владислав Боровиков • Андрій Волокитін • Спартак Височин • Ельдар Гасанов • Олександр Голощапов • Михайло Голубєв • Петро Голубка • Орест Грицак • Володимир Гуревич • Геннадій Гутман • Юрій Дроздовський • В'ячеслав Ейнгорн • Павло Ельянов • Володимир Єременко • Захар Єфименко • Наталія Жукова • Ярослав Зінченко • Андрій Зонтах • Олександр Зубарєв • Олександр Зубов • Василь Іванчук • Ігор Коваленко • Олександр Ковчан • Михайло Казаков • Дмитро Комаров • Дмитро Кононенко • Антон Коробов • Мартин Кравців • Юрій Криворучко • Сергій Кривошея • Юрій Круппа • Юрій Кузубов • Андрій Максименко • Дмитро Максимов • Віктор Матвіїшен • Геннадій Матюшин • Євген Мірошниченко • Еміль Мірзоєв • Любомир Михалець • Олександр Моісеєнко • Анна Музичук • Марія Музичук • Валерій Невєров • Ілля Нижник • Сергій Овсеевич • Михайло Олексієнко • Артем Омеля • Володимир Онищук • Максим Павлов • Георгій Пілавов • Руслан Погорєлов • Руслан Пономарьов • Володимир Роговський • Олег Романишин • Станіслав Савченко • Ігор Самуненков  • Володимир Сергєєв • Віталій Сивук • Василь Сікула  • Михайло Сіманцев • Ігор Смирнов • Юрій Солодовніченко • Олександр Сулипа • Андрій Сумец • Костянтин Тарлєв • Георгій Тимошенко • Володимир Тукмаков • Адам Тухаєв • Анна Ушеніна • Сергій Федорчук • Назар Фірман • Борис Харченко • Євген Шарапов • Вадим Шишкін • Олександр Шнейдер • Юрій Шкуро • Євген Штембуляк
Раніше виступали
Померли
Станіслав  Богданович  (1993—2020)  • Геннадій Кузьмін  (1946—2020)  • Костянтин Лернер  (1950—2011)  • Володимир Маланюк  (1957—2017)  • Вадим Малахатько  (1977—2023)  • Олександр Мороз  (1961—2009)  • Олександр Носенко  (1968—2017)  • Володимир Савон  (1940—2005)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Моїсеєнко_Олександр_Олександрович&oldid=41384068