French
DeutschКалинівка (Горлівський район) — Вікіпедія
| село Калинівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Донецька область |
| Район | Горлівський район |
| Громада | Дебальцівська міська громада |
| Облікова картка | Калинівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1753 |
| Населення | 112 |
| Поштовий індекс | 84583 |
| Телефонний код | +380 6274 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°20′43″ пн. ш. 38°18′31″ сх. д. / 48.34528° пн. ш. 38.30861° сх. д.Координати: 48°20′43″ пн. ш. 38°18′31″ сх. д. / 48.34528° пн. ш. 38.30861° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 198 м |
| Відстань до обласного центру | 54,5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 84583, Донецька обл., Горлівський р-н |
| Карта | |
  Калинівка | |
 Калинівка | |
| Мапа | |
 | |
Кали́нівка — село Дебальцівської міської громади Горлівського району Донецької області, Україна.
Географія[ред. | ред. код]
Географічні координати: 48°20' пн. ш. 38°18' сх. д. Часовий пояс — UTC+2.
Село розташоване на відстані 48 км від Бахмута. Найближча залізнична станція — Дебальцеве, за 8 км. Через Калинівку протікає річка Карапулька.
Історія[ред. | ред. код]
Перше осіле населення на території нинішнього села з'явилося в 1753 році. На чолі переселенців був Шевич і Депрерадовіч, першими поселенцями були серби, угорці, румуни, поляки, росіяни, українці, усі православні.
У 1767 році в селі була побудована маленька церква Іоанна Хрестителя з хмизу. 19 вересня 1782 році була закладена нова церква, 30 березня 1785 будівництво було закінчено.[1]
На початку 1970-х років у Калинівці діяли центральна садиба радгоспу «Комуна», початкова школа, бібліотека і клуб[2].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення селища становило 112 осіб, з них 59,82 % зазначили рідною українську мову, а 40,18 % — російську[3].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено шахти глибиною 10-15 м, де в епоху бронзи займалися видобутком руди[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Феодосий Макаревский: Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. Стр 700—703
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область, 1970, с. 187.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 17 лютого 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
- Феодосий Макаревский: Материалы для историко-статистического описанияЕкатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. — Екатеринослав, типография Я. М. Чаусского, 1880.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка[недоступне посилання з липня 2019] на сайті ВРУ
| ||||||||
| ||||||||||||||
 | Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |