French
DeutschНоволуганське — Вікіпедія
| Селище Новолуганське | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Донецька область | ||||
| Район | Бахмутський район | ||||
| Громада | Світлодарська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ: | |||||
| Облікова картка | Новолуганське | ||||
| Основні дані | |||||
| Площа | 2 км² | ||||
| Населення | ▼ 3000 (01.01.2014) | ||||
| Густота | 1500 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 84573 | ||||
| Телефонний код | +380 6274 | ||||
| Географічні координати | 48°25′54″ пн. ш. 38°10′29″ сх. д.H G O | ||||
| Висота над рівнем моря | 205 м | ||||
| Водойма | р. Лугань
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | — | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 84573, Донецька обл., Бахмутський р-н, с-ще Новолуганське, вул. Первомайська[джерело?], 38 | ||||
| Карта | |||||
  Новолуганське | |||||
 Новолуганське | |||||
 | |||||
|
| |||||
Новолуга́нське — селище Світлодарської міської громади Бахмутського району Донецької області, Україна. Населення 3830 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Селище розташоване за 30 км від районного центру — міста Бахмута, на західному березі водосховища Водобуд.
Історія[ред. | ред. код]
Засноване в 1930 році із створенням тут радгоспу імені 1 Травня[1].
На початку 1970-х років у Новолуганському діяли центральна садиба радгоспу імені 1 Травня, восьмирічна школа, будинок культури на 300 місць, бібліотека, дитячі ясла[1].
Під час війни на сході України 24 липня 2014 року на блокпост зенітно-артилерійського взводу під Новолуганським здійснено напад, обстріл вівся з гранатометів. Тоді загинули троє вояків — старший солдат 93-ї бригади Ігор Берестенко, Олександр Григорович, солдат Олександр Караченцев[2].
Під час бойових дій на Світлодарській дузі 23 грудня 2016 року внаслідок наступу селище було зайняте українськими військовими — перед тим воно тривалий час перебувало в «сірій зоні»[3][4]. Вночі з 17 на 18 січня 2017 року ДРГ повстанцы намагалася прорватися в Новолуганське, бійці 46-го окремого батальйону спецпризначення «Донбас Україна» відбили атаку[5]. 18 грудня 2017 року повстанцы обстріляли Новолуганське з «Градів», поранень зазнали 8 осіб[6].
У серпні 2019 року поблизу селища було відремонтовано пошкоджену ділянку газопроводу. Роботи проведено за сприяння української сторони Спільного центру з контролю та координації та Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ[7].
14 лютого 2021 року в результаті підриву на п'яти мін поблизу новолуганського загибли, Войтенко Олександр Володимирович, Олексієнко В'ячеслав Сергійович, Мироненко Дмитро Олегович.
Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році за місто велися бої. 17 червня російська армія захопила Доломітне та підійшла до Новолуганського. У ніч на 27 липня Новолуганське було захоплено російськими військами у наслідок відступу ЗСУ.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року, населення селища становило 3830 осіб, з них 32,61 % зазначили рідною українську мову, 66,01 % — російську, а 1,38 % — іншу[8].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У селищному парку встановлено пам'ятник 32 радянським воїнам, які загинули під час визволення Новолуганського у період Другої світової війни. Також на території населеного пункту були розкопані курганні поховання доби міді-бронзи та 2 сарматські поховання[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область, 1970, с. 189.
- ↑ Берестенко Ігор Петрович. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
- ↑ ВСУ зайшли у Новолуганське в районі Світлодарської дуги. ICTV.Факти. 23 грудня 2016. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016.
- ↑ Жебрівський повідомив за що ідуть бої в районі Світлодарської дуги. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 25 грудня 2016.
- ↑ Бойовики намагалися відбити Новолуганське. Архів оригіналу за 20 січня 2017. Процитовано 18 січня 2017.
- ↑ Кількість поранених у Новолуганському зросла. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
- ↑ У Новолуганському відновили пошкоджений газопровід. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 січня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
 | Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
