Збірна Данії з футболу — Вікіпедія

Данія
Емблема Данія
Асоціація Данський футбольний союз
дан. Dansk Boldspil-Union
Тренер Данія Каспер Г'юлманд
Найбільше виступів Петер Шмейхель (129)
Найкращий бомбардир Поуль Нільсен (52)
Йон-Даль Томассон (52)
Код ФІФА DEN
Місце в рейтингу ФІФА 21 (4 квітня 2024)[1]
Домашня
Виїзна
Запасна
Перший матч
Данія Данія 9:0 Франція Франція
(Лондон, Англія; 19 жовтня 1908)
Найбільша перемога
Данія Данія 17:1 Франція Франція
(Лондон, Англія; 22 жовтня 1908)
Найбільша поразка
Офіційна: Німеччина Німеччина 8:0 Данія Данія
(Бреслау, Німеччина; 16 травня 1937)
Неофіційна: Данія Данія 1:11 Країна Басків Країна Басків
(Данія; 29 серпня 1937)
Чемпіонат світу
Виступів 6 (вперше у 1986)
Найвище досягнення чвертьфінал, 1998
Чемпіонат Європи
Виступів 9 (вперше у 1964)
Найвище досягнення чемпіон, 1992
Спортивні медалі
Олімпійські ігри
Срібло Лондон 1908
Срібло Стокгольм 1912
Срібло Рим 1960
Бронза Лондон 1948
Чемпіонат Європи
Золото Швеція 1992
Бронза Франція 1984
Бронза Європа 2020
Кубок конфедерацій
Золото Саудівська Аравія 1995

Збірна Данії з футболу представляє Данію на міжнародних змаганнях з футболу. Контролюється Данським футбольним союзом. Найвище досягнення на міжнародних турнірах — перемога на чемпіонаті Європи 1992 року.

Станом на 4 квітня 2024 посідає 21-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія[ред. | ред. код]

Аматорські роки[ред. | ред. код]

Данська команда, срібний призер Олімпійських ігор 1912.

Перші три футбольні Олімпійські змагання 1900–1906 рр. мали неофіційний статус, бо в них не брали участі національні команди, а лише 3 — 4 команди з різних країн. Данія не була представлена на іграх в Парижі (1900) та Сент-Луїсі (1904), але потім отримала спеціальне запрошення на ігри 1906 в Афінах, для матчів проти 1 грецького клубу (Афіни) та 2 клубів з Османської імперії — з міст Ізмір та Салоніки. Команда, що представляла Данію складалася з гравців Футбольної Асоціації Копенгагена (KBU). Цій команді вдалося виграти турнір і отримати неофіційні золоті нагороди. Два роки потому на першому офіційному футбольному турнірі на Олімпіаді 1908 в Лондоні Данія виборола срібні медалі. На наступному олімпійському турнірі в Стокгольмі 1912 Данія знову виборола срібні нагороди, за якими була «золота ера» Данського футболу 1914–1920 рр., коли Данія займала першу позицію в футбольному рейтингу за системою Ело. Хоча Данія помітно фігурує в футболі до ери Чемпіонатів світу, міжнародний успіх цієї команди зникатиме починаючи з першого чемпіонату світу. Попри талановитих гравців Данський футбольний союз заявляв команду лише на товариські матчі, та регіональний турнір — Північний Футбольний Чемпіонат упродовж 1920–1948 рр. Коли ж збірну знову заявили до участі в Олімпіаді 48, то команда там завоювала бронзові нагороди. Коли ж команда на іграх 52 дійшла лише до 1/4 фіналу було ухвалено рішення не заявляти її на наступні ігри в Мельбурні. Данія пережила своє відродження на Олімпіаді 60, здобувши срібні медалі. Це мало своє продовження на Євро 64, де команда була четвертою. У травні 1971 данська федерація скасувала правило, за яким за збірну не могли виступати гравці — професіонали, що дало змогу залучати у збірну найсильніших гравців країни.

Данський динаміт (1980–1990)[ред. | ред. код]

В кваліфікації до ЧС-82 Данія фінішувала з 8 очками і не змогла вийти у фінальну частину. В кваліфікації до Євро-1984 Данія перемогла команду Англії на «Вемблі» 1-0, завдяки забитому пенальті Аланом Сімонсеном. Данія кваліфікувалася на цей турнір вперше з 1964 р., і отримала назву «Данський динаміт», таку ж як і офіційний данський гімн Євро-84. На самому чемпіонаті команда дійшла до півфіналу, де поступилася команді Іспанії в серії післяматчевих пенальті. Після виступу на цьому чемпіонаті назва «Данський динаміт» остаточно закріпилася за командою. Першим чемпіонатом світу для збірної Данії став ЧС-86, де команда своїм атакуючим дуетом ЛаудрупЕльк'яєр здивувала світ, розгромивши команду Уругваю 6 — 1 і вийшовши з 1 місця в 1/8 фіналу. В наступному раунді команда Данії програла іспанцям 1 — 5. Чотири м'ячі в цій зустрічі забив Еміліо Бутрагеньйо. Після того як збірна команда Данії не потрапила на ЧС-90 відбулися зміни на тренерському містку, так Зепа Піонтека замінив Ріхард Меллер-Нільсен.

Перемога 1992[ред. | ред. код]

Данія — чемпіони Європи 1992

Першою ціллю нового тренера стала успішна кваліфікація на Євро-92 у Швеції. Данці стартували з перемоги над командою Фарерських островів, проте вже в наступних поєдинках поступилися збірним Північної Ірландії та Югославії. Зважаючи на погані результати та критикуючи нову тактику тренера, вирішили припинити виступи за збірну два найкращі її гравці на той час — брати Міхаель та Браян Лаудруп. Коли ж тренер вирішив усунути від ігор за збірну Яна Мьолбі та Яна Геінтсе, за недотримання дисципліни, преса почали різко критикувати тренера і вимагати його відставки. Попри хвилю критики тренерський штаб разом з гравцями зумів виграти всі наступні п'ять ігор в групі. Проте, це все-таки не дозволило команді перемогти у групі і вони залишилися другими, пропустивши вперед команду Югославії. Здавалося провальний відбір, став в результаті найбільшою вдачею в історії данського футболу. Зважаючи на міжнародні санкції, які застосовувалися проти Югославії через війну, УЄФА, 31 травня 1992 року — за 10 днів до початку ЧЄ-92, оголосило, про зняття зі змагань Югославської команди і її заміну збірною Данії, як такою, що зайняли у відбірній групі 2 місце після Югославії. Команда Данії в цей момент якраз зібралась для того, щоб провести товариську гру з командою СНД.

Спираючись переважно на надійну гру воротаря — Петера Шмейхеля та творчий підхід Браяна Лаудрупа, котрий вдало вернувся у збірну в квітні того ж року, команда Данії створила найбільшу сенсацію в тогочасній історії футболу — стала чемпіоном. На груповому етапі данці розійшлись миром з англійцями 0 — 0, поступились господарям — шведам 0 — 1, та перемогли команду Франції 2 — 1, набрали 3 очки і вийшли у півфінал, де по пенальті перемогли чинних чемпіонів Європи — збірну Голландії. 26 червня 1992 року в Гетеборгзі на стадіоні «Уллеві» команда Данії у фінальному матчі ЧЄ 92 перемогла чинного чемпіона світу, збірну Німеччини з рахунком 2 — 0, і вперше у своїй історії стала чемпіоном Європи.

Воротарі: Петер Шмейхель, Могенс Крог.
Захисники: Йон Сівебек, Кент Нільсен, Ларс Ольсен, Генрік Андерсен, Кім Крістофт, Торбен Піхнік, Клаус Крістіансен, Мортен Бруун.
Півзахисники: Йон Єнсен, Джонні Мельбю, Генрік Ларсен, Кім Вільфорт, Петер Нільсен.
Нападники: Флемінг Поульсен, Ларс Ельструп, Браян Лаудруп, Торбен Франк, Бент Крістенсен.
Тренер: Ріхард Меллер-Нільсен.

Занепад і відродження (1993–2000)[ред. | ред. код]

У серпні 1993, через рік після перемоги на чемпіонаті Європи, Міхаель Лаудруп повернувся в національну команду. Данія почала показувати змішані результати, спочатку проваливши відбір на Чемпіонат світу з футболу 1994, але потім здобувши перемогу у Кубку конфедерацій, перемігши володаря Копа Америка збірну Аргентини у фіналі з рахунком 2-0. На Євро 96, команда кваліфікувалась одразу, як чинний чемпіон. Результатом її виступів стала перемога над командою Туреччини 3-0, нічия 1-1 з Португалією і поразка Хорватії 0-3. Данія посіла 3 місце в групі, і покинула турнір. Після турніру збірну та федерацію футболу було піддано різкій критиці з боку преси, наслідком цього стала відставка головного тренера. Новим тренером було призначено «симпатичного шведа» Бу Йоганссона, який прищепив команді наступальну стратегію, яка вивела команду на ЧС 98. На полях Франції збірна Данії перемогла Саудівську Аравію 1 — 0, розійшлась миром з командою Південної Африки 1 — 1, і програли господарям — майбутнім чемпіонам світу Франції 1 — 2, посіла 2 місце в групі і вийшла у наступний раунд. Показавши свою найкращу гру на чемпіонаті, данці перемогли Нігерію 4 — 1. В чвертьфіналі у напрочуд видовищному матчі команда поступилась збірній Бразилії 2 — 3. На Євро 2000 команда програла всі три матчі у групі і не забила жодного гола. Після цього тренер покинув збірну.

Банда Ольсена (2000–2014)[ред. | ред. код]

Зміни позицій Данії у рейтингу ФІФА Серпень 1993 — Липень 2009

Новий тренер розпочав свою роботу з Данією у липні 2000. Ним став капітан збірної у 80-х Мортен Ольсен, і команду швидко почали називати «Банда Ольсена», посилаючись на комедійний данський фільм про Егона Ольсена і його геніальні кримінальні плани. Під керівництвом нового тренера команда кваліфікувалась на ЧС 2002 та Євро 2004. На чемпіонаті в Японії та Пд. Кореї данці дійшли до 1/16 фіналу де поступились англійцям 0 −3, на Євро в 1/4 фіналу з таким же рахунком команда програла чехам. В кваліфікації до ЧС 2006, команда Данії посіла третє місце в групі 2, пропустивши вперед команди України та Туреччини. Після закінчення кваліфікації Ольсен мав декілька пропозицій від клубів, однак продовжив свій контракт до закнічення до ЧС 2010. Наступну кваліфікацію до до Євро 2008 команда теж провалила. Кваліфікувавшись на ЧС 2010, команда потрапила в одну групу з Японією (поразка 1 — 3), Камеруном (перемога 2 — 1) та Нідерландами (поразка 0 — 2) і не вийшла з групи. Перемігши у відбірній групі Н, збірна Данії вийшла у фінальну частину Євро 2012. На самому чемпіонаті команда грала у групі В, де посіла третє місце.

Поточний склад[ред. | ред. код]

Наступні 26 гравці були оголошені у списку збірної для участі у ЧС-2022.

Матчі та голи вірні станом на 25 вересня 2022 року, після матчу проти Франції.

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1 Каспер Шмейхель 5 листопада 1986 (37 років)(19861105) 86 0 Франція Ніцца
16 Олівер Крістенсен 22 березня 1999 (25 років)(19990322) 1 0 Німеччина Герта
22 Фредерік Реннов 4 серпня 1992 (31 рік)(19920804) 8 0 Німеччина Уніон Берлін
2 Йоахім Андерсен 31 травня 1996 (27 років)(19960531) 19 0 Англія Крістал Пелес
3 Віктор Нельссон 14 жовтня 1998 (25 років)(19981014) 7 0 Туреччина Галатасарай
4 Сімон К'єр () 26 березня 1989 (35 років)(19890326) 121 5 Італія Мілан
5 Йоакім Мегле 20 травня 1997 (26 років)(19970520) 31 9 Італія Аталанта
6 Андреас Крістенсен 10 квітня 1996 (28 років)(19960410) 58 2 Іспанія Барселона
13 Расмус Крістенсен 11 липня 1997 (26 років)(19970711) 10 0 Англія Лідс Юнайтед
17 Єнс Ларсен 21 лютого 1991 (33 роки)(19910221) 49 3 Туреччина Трабзонспор
18 Даніель Васс 31 травня 1989 (34 роки)(19890531) 44 1 Данія Брондбю
26 Александер Ба 9 грудня 1997 (26 років)(19971209) 4 1 Португалія Бенфіка
7 Матіас Єнсен 1 січня 1996 (28 років)(19960101) 20 1 Англія Брентфорд
8 Томас Ділейні 3 вересня 1991 (32 роки)(19910903) 71 7 Іспанія Севілья
10 Крістіан Еріксен 14 лютого 1992 (32 роки)(19920214) 117 39 Англія Манчестер Юнайтед
15 Крістіан Нергор 10 квітня 1994 (30 років)(19940410) 17 1 Англія Брентфорд
23 П'єр-Еміль Гейб'єрг 5 серпня 1995 (28 років)(19950805) 60 5 Англія Тоттенгем Готспур
9 Мартін Брейтвейт 5 червня 1991 (32 роки)(19910605) 62 10 Іспанія Еспаньйол
11 Андреас Сков Ольсен 29 грудня 1999 (24 роки)(19991229) 23 8 Бельгія Брюгге
12 Каспер Дольберг 6 жовтня 1997 (26 років)(19971006) 37 11 Іспанія Севілья
14 Міккель Дамсгор 3 липня 2000 (23 роки)(20000703) 18 4 Англія Брентфорд
19 Йонас Вінд 7 лютого 1999 (25 років)(19990207) 15 5 Німеччина Вольфсбург
20 Юссуф Поульсен 15 червня 1994 (29 років)(19940615) 68 11 Німеччина РБ Лейпциг
21 Андреас Корнеліус 16 березня 1993 (31 рік)(19930316) 41 9 Данія Копенгаген
24 Роберт Сков 20 травня 1996 (27 років)(19960520) 11 5 Німеччина Гоффенгайм 1899
25 Єспер Ліндстрем 29 лютого 2000 (24 роки)(20000229) 6 1 Німеччина Айнтрахт Франкфурт

Виступи на міжнародних турнірах[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу[ред. | ред. код]

Чемпіонати світу з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 не брала участі
Італія 1934
Франція 1938
Бразилія 1950
Швейцарія 1954
Швеція 1958 не кваліфікувалася
Чилі 1962 не брала участі
Англія 1966 не кваліфікувалася
Мексика 1970
ФРН 1974
Аргентина 1978
Іспанія 1982
Мексика 1986 1/8 9 4 3 0 1 10 6
Італія 1990 не кваліфікувалася
США 1994
Франція 1998 1/4 8 5 2 1 2 9 7
ЯпоніяПівденна Корея 2002 1/8 10 4 2 1 1 5 5
Німеччина 2006 не кваліфікувалася
ПАР 2010 груповий етап 24 3 1 0 2 3 6
Бразилія 2014 не кваліфікувалася
Росія 2018 1/8 11 4 1 3 0 3 2
Катар 2022 груповий етап 29 3 0 1 2 1 3
США Канада Мексика 2026 буде визначено
Усього 1/4 6/22 23 9 6 8 31 29

Чемпіонат Європи[ред. | ред. код]

Чемпіонати Європи з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Франція 1960 не кваліфікувалася
Іспанія 1964 4-те місце 4 2 0 0 2 1 6
Італія 1968 не кваліфікувалася
Бельгія 1972 не кваліфікувалася
Югославія 1976 не кваліфікувалася
Італія 1980 не кваліфікувалася
Франція 1984 1/2 фіналу 3 4 2 1 1 9 4
ФРН 1988 груповий етап 7 3 0 0 3 2 7
Швеція 1992 чемпіон 1 5 2 2 1 6 4
Англія 1996 груповий етап 9 3 1 1 1 4 4
Бельгія Нідерланди 2000 груповий етап 16 3 0 0 3 0 8
Португалія 2004 1/4 8 4 1 2 1 4 5
Австрія Швейцарія 2008 не кваліфікувалася
Польща Україна 2012 груповий етап 12 3 1 0 2 4 5
Франція 2016 не кваліфікувалася
Європейський Союз 2020 1/2 фіналу 3-4 6 3 0 3 12 7
Німеччина 2024 буде визначено
Усього 1 титул 9/16 33 10 6 17 42 50

Ліга націй УЄФА[ред. | ред. код]

Ліга націй УЄФА
Рік Ліга Група І В Н П М+ М- П/П Рей
Португалія 2018—19 B 4 4 2 2 0 4 1 15-e
Італія 2020—21 A 2 6 3 1 2 8 7 7-е
Нідерланди 2022—23 A 1 6 4 0 2 9 5 5-e
2024—25 A Буде визначено
Усього 16 9 3 4 21 13

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 4 квітня 2024. Процитовано 4 квітня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]