French
DeutschЧемпіонат Європи з футболу 2020 — Вікіпедія
| Чемпіонат Європи з футболу 2020 | |
|---|---|
 | |
| Команд | 55 (кваліфікація) (у фінальній частині: 24) |
| Господар(і) турніру |  Європа |
| Місця проведення | 11 стадіонів (в 11 містах) |
| Час проведення | 11 червня — 11 липня 2021 (фінальна частина) березень – листопад 2019 (кваліфікація) |
Чемпіон  |  Італія (вдруге) |
2-е місце  |  Англія |
| Зіграно матчів | 51 |
| Забито м’ячів | 142 (2,78 за матч) |
| Кількість глядачів | 1 099 278 (21 554 у середньому) |
| Найкращий бомбардир |  Патрік Шик Кріштіану Роналду(по 5 голів) |
| Найкращий гравець |  Джанлуїджі Доннарумма |
← 2016 2024 → | |
Чемпіонат Європи з футболу 2020 року, або скорочено Євро-2020[1] — 16-й чемпіонат Європи з футболу, який відбувався від 11 червня до 11 липня 2021 року. Планували провести турнір у червні—липні 2020 року, однак через пандемію COVID-19 у Європі змагання відтермінували на рік. Попри це, вирішили зберегти оригінальну назву чемпіонату «Євро-2020».[2][1]
Турнір відбувся в 11 різних містах 11-ти країн Європи[⇨]. Португалія захищала свій титул, але поступилася в 1/8 фіналу збірній Бельгії.[3] Уперше в історії турніру застосовується система VAR.[4]
У фіналі, що відбувся 11 липня 2021 року на стадіоні «Вемблі» в Лондоні, який приймав його вдруге після Євро-1996, перемогу здобула збірна Італії над збірною Англії в серії післяматчевих пенальті з рахунком 3:2, основний та додатковий час завершився внічию 1:1.
Кандидати[ред. | ред. код]
Виявляли бажання приймати Євро-2020:
Болгарія і 
Румунія[5]. Ці країни раніше не брали участь у боротьбі за прийняття Євро.
Чехія і 
Словаччина[6]. Чехія раніше намагалася подати спільну заявку з Австрією на Євро-2008, але в останній момент поступилася місцем Швейцарії. Словаччина раніше не брала участь у боротьбі за прийняття Євро.
Шотландія, 
Ірландія та 
Уельс. Ірландія і Шотландія раніше безрезультатно намагалися прийняти Євро-2008. Уельс уперше бере участь у боротьбі за прийняття Євро.
Боснія і Герцеговина, 
Хорватія і 
Сербія[7] . Боснія і Герцеговина й Хорватія як незалежні країни невдало боролися за Євро-2008, а Хорватія з Угорщиною безрезультатно боролися за Євро-2012. Сербія і Хорватія з урахуванням досягнень Югославії вже проводили подібний турнір у 1976 році (матчі проходили в Белграді й Загребі).
Албанія і 
Греція. Греція спільно з Туреччиною безрезультатно намагалася прийняти Євро-2008.- Скандинавія:
Данія, 
Норвегія, 
Фінляндія, 
Швеція. Раніше вони спільно намагалися прийняти Євро-2008, але їхню заявку не прийняли. Безуспішною була й спроба прийняти Євро-2016. 
Нідерланди[8]. Раніше приймали чемпіонат Європи-2000 (разом із Бельгією). Також із Бельгією невдало боролися за чемпіонат світу 2018.
Іспанія та 
Португалія. Іспанія приймала першість Європи в 1964 році, Португалія також приймала чемпіонат Європи у 2004 році. Після невдалої заявки на чемпіонат світу 2018 можуть спробувати прийняти першість, проте ходять непідтверджені чутки, що Іспанія сама готова прийняти чемпіонат Європи.
Бельгія. Приймала чемпіонат Європи 1972 року самостійно й чемпіонат Європи 2000 року нарівні з Нідерландами, також боролася спільно з ними за чемпіонат світу 2018 року.
Угорщина[9]. Невдало боролася за Євро-2008 і Євро-2012.
Туреччина[10]. Раніше спільно з Грецією намагалася отримати Євро-2008, а потім невдало боролася окремо за Євро-2012 і Євро-2016.
Італія і 
Словенія[11]. Італія двічі приймала першість Європи: у 1968 і 1980 роках. Словенія навіть у складі Югославії не приймала матчі Євро-1976. Ці країни вели переговори з Хорватією.
Грузія та 
Азербайджан[12].
.svg){kind=small}
Експериментальний пан'європейський формат[ред. | ред. код]
30 червня 2012 року на пресконференції напередодні фіналу Євро-2012 президент УЄФА Мішель Платіні запропонував провести Євро-2020 не в одній чи кількох країнах-господарках, а у «12 або 13 містах» по всій Європі.[13] УЄФА вже використовує подібну систему для елітного раунду Юнацьких чемпіонатів Європи (U-17), де кожна із семи груп проводить матчі в іншій країні.
6 грудня 2012 року УЄФА оголосила, що Євро-2020 відбудеться у різних містах Європи, таким чином буде відзначено 60-річчя існування турніру.[14][15] Вибір міст, які прийматимуть матчі, не означає автоматичну кваліфікацію на турнір для цих країн.
Кваліфікація[ред. | ред. код]
Автоматичної кваліфікації країни-організатора не було — усі 55 національних збірних УЄФА, у тому числі 11 національних команд, чиї країни проводять матчі, брали участь у відборі за 24 місця у фінальному турнірі.[16][17] Оскільки міста, що приймають турнір, були призначені УЄФА у вересні 2014 року, перед відбірковими матчами Євро-2020, деякі національні збірні з країн, у чиїх містах проводяться матчі турніру, не пройшли кваліфікацію на фінальний турнір.
Основний кваліфікаційний процес почався в березні 2019 року, а не відразу у вересні 2018 року після чемпіонату світу з футболу 2018 року, як це відбувалось раніше, і завершився в листопаді 2019 року. Формат залишився здебільшого тим же, хоча в основному процесі відбору були визначені тільки 20 з 24 місць у фінального турніру. Після прийому Косово в УЄФА у травні 2016 року оголосили, що 55 членів розподілять на 10 груп після завершення групового етапу Ліги націй УЄФА 2018—2019, і кошики при жеребкуванні будуть формуватися на основі загального рейтингу Ліги націй. Сформували п'ять груп з п'яти команд і п'ять груп із шести команд з обов'язковою умовою, що учасники фіналу чотирьох Ліги націй УЄФА 2018—2019 будуть відправлені до груп з п'ятьма командами (для того, щоб вони могли брати участь у фіналі чотирьох в червні 2019 року). Дві кращі команди в кожній групі отримали прямі путівки на фінальний турнір Євро-2020. Відбіркові матчі були зіграні в березні, червні, вересні, жовтні та листопаді 2019 року.[18]
Зі створенням Ліги націй УЄФА, починаючи з 2018 року,[19][18][20][21] Ліга націй УЄФА 2018—2019 пов'язана з кваліфікацією Євро-2020, надаючи командам ще один шанс отримати кваліфікацію на турнір. Чотири команди з кожної ліги, які не кваліфікувалися на фінальний турнір, змагалися в плей-оф їхньої ліги, що відбувся в березні 2020 року. Кожен шлях складався з одноматчевих півфіналів і одноматчевого фіналу. Переможці чотирьох шляхів плей-оф приєдналися до 20 команд, які вже пройшли кваліфікацію на Євро-2020.[21]
Кваліфіковані команди[ред. | ред. код]
- ↑ Курсивом вказано країну-господар.
- ↑ Жирним вказана перемога на цьому турнірі. Курсивом вказано участь на турнірі як країна-господар на цьому турнірі.
- ↑ З 1960 по 1988 Росія виступала як СРСР і в 1992 як СНД.
- ↑ З 1960 по 1980 Чехія виступала як Чехословаччина.
- ↑ З 1972 по 1988 Німеччина виступала як ФРН.
Арени чемпіонату[ред. | ред. код]
Стадіони були обрані та оголошені УЄФА 19 вересня 2014 року.[22] Однак 7 грудня 2017 року виконавчий комітет УЄФА відхилив Брюссель як місто-господар через затримки в будівництві стадіону. Чотири матчі (три на груповому етапі та один матч 1/8 фіналу), що були заплановані на стадіоні в Брюсселі, перенесли в Лондон. Тому стадіон Вемблі загалом прийме сім матчів, оскільки Лондон вже був обраний для проведення півфінальних матчів та фіналу турніру.[23] 7 грудня 2017 року оголосили, що матч-відкриття відбудеться на Олімпійському стадіоні в Римі. УЄФА вирішило, що збірна Італії братиме участь у цьому матчі, якщо вона кваліфікується на турнір.[23][24]
6 з 11-ти обраних країн (Азербайджан, Данія, Угорщина, Росія, Румунія та Шотландія) ніколи до цього не приймали матчі чемпіонатів Європи. З 11-ти обраних стадіонів тільки 2 приймали матчі Євро: Олімпійський стадіон в Римі (1968 та 1980) та Йоган Кройф Арена (2000). Старий Вемблі приймав Євро-1996, хоча новий стадіон збудований на тому ж місці, але вони співвідносяться як різні стадіони.
 Лондон |  Мюнхен | Рим | ||
|---|---|---|---|---|
| Вемблі | Альянц Арена | Олімпійський стадіон | ||
| Місткість: 90 000 | Місткість: 70 000 | Місткість: 70 634 | ||
 | .jpg) |  | ||
 Санкт-Петербург |  Баку |  Бухарест | ||
| Газпром-Арена | Олімпійський стадіон | Національний стадіон | ||
| Місткість: 68 134 | Місткість: 68 700 | Місткість: 55 600 | ||
.jpg) |  | .jpg) | ||
 Амстердам |  Севілья |  Будапешт |  Глазго |  Копенгаген |
| Йоган Кройф Арена | Олімпійський стадіон | Пушкаш Арена | Гемпден-Парк | Паркен |
| Місткість: 54 990 | Місткість: 60 000 | Місткість: 67 215 | Місткість: 51 866 | Місткість: 38 065 |
 |  |  | _aerial_view_cropped.jpg) |  |
Ліміти глядачів на трибунах[ред. | ред. код]
| Місто | Стадіон | Звичайна місткість | Дозволена місткість |
|---|---|---|---|
| Амстердам | Йоган Кройф Арена | 54 990 | щонайменше 33,3 % (приблизно 16 000), можливе подальше збільшення[25] |
| Баку | Олімпійський стадіон | 68 700 | 50 % (приблизно 34 350), заборона для іноземних громадян, команди яких не беруть участь в конкретному матчі[26] |
| Бухарест | Національний стадіон | 55 600 | щонайменше 25 % (приблизно 13 000), можливе подальше збільшення[27] |
| Будапешт | Пушкаш Арена | 67 215 | повна місткість, за умови, що глядачі відповідають суворим вимогам для входу на стадіон |
| Копенгаген | Паркен | 38 065 | 40 % (приблизно 15 900) на матч проти Фінляндії, 67 % (приблизно 25 000) для інших матчів.[28] |
| Глазго | Гемпден-Парк | 51 866 | 25 % (приблизно 12 000)[29] |
| Лондон | Вемблі | 90 000 | 25 % (приблизно 22 500) для групового етапу та першого матчу 1/8 фіналу, 50 % (приблизно 45 000) для другого матчу 1/8 фіналу, 67 % (приблизно 60 000) для півфіналів та фіналу.[30] |
| Мюнхен | Альянц Арена | 70 000 | 20 % (14 000)[31] |
| Рим | Олімпійський стадіон | 70 634 | щонайменше 25 % (приблизно 17 659), можливе подальше збільшення[32] |
| Санкт-Петербург | Газпром-Арена | 68 134 | щонайменше 50 % (приблизно 34 067), можливе подальше збільшення |
| Севілья | Олімпійський стадіон | 60 000 | 30 % (приблизно 18 000) |
Склади команд[ред. | ред. код]
Заявка кожної команди складається з 26 гравців, включно з трьома воротарями. Заявки мали бути опубліковані до 1 червня 2021.
М'яч[ред. | ред. код]
Uniforia — офіційний м'яч фінального турніру чемпіонату Європи з футболу 2020, розроблений компанією Adidas. 6 листопада 2019 року м'яч було представлено як офіційний м'яч першості.[33]
Арбітри[ред. | ред. код]
21 квітня 2021 року УЄФА оголосила 19 суддівських бригад на турнір.[34] Сюди входять аргентинський арбітр Фернандо Рапалліні та його помічники, які стали першими південноамериканськими суддями обраними на чемпіонат Європи в рамках програми обміну арбітрами УЄФА з КОНМЕБОЛ. Група іспанських арбітрів була обрана аналогічним чином для Копа Америки 2021 року.[35]
| Країна | Арбітр | Асистенти[36] |
|---|---|---|
 Німеччина | Фелікс Брих | Марк Бош Штефан Лупп |
 Туреччина | Джюнейт Чакир | Бахаттін Дуран Тарік Енгюн |
 Іспанія | Карлос дель Серро Гранде | Хуан Карлос Юсте Хіменес Роберто Алонсо Фернандес |
 Швеція | Андреас Екберг | Мехмет Кулум Штефан Халльберг |
 Ізраїль | Орел Грінфельд | Рой Хассан Ідан Ярконі |
 Румунія | Овідіу Гацеган | Раду Гингуляк Себастьян Георге |
 Росія | Сергій Карасьов | Ігор Демешко Максим Гаврилін |
| Румунія | Іштван Ковач | Васіле Марінеску Овідіу Артене |
 Нідерланди | Бйорн Кейперс | Сандер ван Рокел Ервін Зейнстра |
| Нідерланди | Данні Маккелі | Гессель Стеегстра Ян Де Фріс |
| Іспанія | Антоніо Матео Лаос | Пау Себріан Девіс Роберто Діас Перес дель Паломар |
 Англія | Майкл Олівер | Стюарт Берт Саймон Беннетт |
 Італія | Даніеле Орсато | Алессандро Галлатіні Фабіано Преті |
 Аргентина | Фернандо Рапалліні | Хуан Пабло Белатті Дієго Бонфа |
| Німеччина | Даніель Зіберт | Ян Зайдель Рафаель Фольтин |
 Португалія | Артур Соареш Діаш | Руй Тавареш Паулу Суареш |
| Англія | Ентоні Тейлор | Гарі Бесвік Адам Нанн |
 Франція | Клеман Тюрпен | Ніколя Дано Сиріл Гренгор |
 Словенія | Славко Винчич | Томаж Кланчник Андраж Ковачич |
Також були обрані відеоасистенти та резервні судді.[34] Стефані Фраппар стала першою жінкою-арбітром чемпіонатів Європи.[35]
| Країна | Арбітр VAR | Асистент арбітра VAR |
|---|---|---|
| Англія | Стюарт Аттвелл Кріс Кавана | Лі Беттс |
| Франція | Жером Брізар Франсуа Летексьє | Бенджамін Паже |
| Німеччина | Бастіан Данкерт Крістіан Дінгерт Марко Фріц | Крістіан Гіттельманн |
| Італія | Марко Ді Белло Массіміліано Ірраті Паоло Валері | Філіппо Мелі |
| Нідерланди | Кевін Блом Пол ван Букел | |
 Польща | Павел Гіль | |
| Португалія | Жуан Піньєйру | |
| Іспанія | Алехандро Ернандес Ернандес Хуан Мартінес Мунуера Хосе Марія Санчес Мартінес | Іньїго Прієто Лопес де Серайн |
| Країна | Четвертий суддя | Резервний асистент арбітра |
|---|---|---|
 Болгарія | Георгі Кабаков | Мартін Маргарітов |
| Франція | Стефані Фраппар | Мікаель Бешебру |
| Італія | Давіде Масса | Стефано Алассіо |
| Польща | Бартош Франковський | Марцин Бонек |
 Сербія | Срджан Йованович | Урош Стойкович |
 Швейцарія | Сандро Шерер | Стефан де Альмейда |
Груповий етап[ред. | ред. код]
Переможці груп, другі місця та чотири найкращі треті місця виходять в 1/8 фіналу.
Початок матчу вказано за київським часом (UTC+3) (якщо місцевий час відрізняється, то він вказаний у круглих дужках).
Визначення місць команд[ред. | ред. код]
Якщо дві або більше команди в одній групі рівні за очками, то застосовуються наступні критерії:[37]
- Більша кількість очок, що були здобуті в матчах лише між цими командами;
- Краща різниця голів в матчах лише між цими командами;
- Більша кількість забитих голів в матчах лише між цими командами;
- Якщо критерії 1-3 застосовані та команди досі рівні за показниками, критерії 1-3 перезастосовуються тільки для матчів між двома командами у випадку, якщо за попередніми критеріями 1-3 можна відсіяти всі інші команди (третю або третю та четверту).[note 1] Якщо ця процедура не призводить до ухвалення рішення, застосовуються критерії від 5 до 10;
- Краща різниця голів в усіх матчах групи;
- Більша кількість забитих голів в усіх матчах групи;
- Більша кількість перемог в усіх матчах групи;
- Показник фейр-плей в усіх матчах групи (1 бал за жовту картку, 3 бали за червону картку як наслідок двох жовтих, 3 бали за пряму червону картку, 4 бали за жовту картку, за якою послідувала пряма червона картка);
- Якщо в останньому турі групового етапу дві команди з однаковими показниками грають між собою, то їх рейтинг визначається серією пенальті (цей критерій не застосовуються, якщо понад дві команди рівні за очками;
- Місце в загальному рейтингу кваліфікаційного раунду.
- ↑ Якщо дві або більше команди рівні в очках, застосовуються критерії від 1 до 4. Після застосування цих критеріїв вони можуть визначити позицію деяких із залучених команд, але не всіх. Наприклад, якщо існує тристоронній зв'язок між командами, застосування перших чотирьох критеріїв може лише зламати зв'язок однієї з команд, залишивши при цьому ще дві команди. У цьому випадку процедура відстеження відновлюється від початку до тих команд, які все ще пов'язані.
Група A[ред. | ред. код]
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Італія (H) | 3 | 3 | 0 | 0 | 7 | 0 | +7 | 9 | Вихід в 1/8 фіналу |
| 2 |  Уельс | 3 | 1 | 1 | 1 | 3 | 2 | +1 | 4[a] | |
| 3 |  Швейцарія | 3 | 1 | 1 | 1 | 4 | 5 | −1 | 4[a] | |
| 4 |  Туреччина | 3 | 0 | 0 | 3 | 1 | 8 | −7 | 0 |
Група B[ред. | ред. код]
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  Бельгія | 3 | 3 | 0 | 0 | 7 | 1 | +6 | 9 | Вихід в 1/8 фіналу |
| 2 |  Данія (H) | 3 | 1 | 0 | 2 | 5 | 4 | +1 | 3[a] | |
| 3 |  Фінляндія | 3 | 1 | 0 | 2 | 1 | 3 | −2 | 3[a] | |
| 4 |  Росія (H) | 3 | 1 | 0 | 2 | 2 | 7 | −5 | 3[a] |
Група C[ред. | ред. код]
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  Нідерланди (H) | 3 | 3 | 0 | 0 | 8 | 2 | +6 | 9 | Вихід в 1/8 фіналу |
| 2 |  Австрія | 3 | 2 | 0 | 1 | 4 | 3 | +1 | 6 | |
| 3 |  Україна | 3 | 1 | 0 | 2 | 4 | 5 | −1 | 3 | |
| 4 |  Північна Македонія | 3 | 0 | 0 | 3 | 2 | 8 | −6 | 0 |
Група D[ред. | ред. код]
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Англія (H) | 3 | 2 | 1 | 0 | 2 | 0 | +2 | 7 | Вихід в 1/8 фіналу |
| 2 |  Хорватія | 3 | 1 | 1 | 1 | 4 | 3 | +1 | 4[a] | |
| 3 |  Чехія | 3 | 1 | 1 | 1 | 3 | 2 | +1 | 4[a] | |
| 4 |  Шотландія (H) | 3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 5 | −4 | 1 |
Група E[ред. | ред. код]
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  Швеція | 3 | 2 | 1 | 0 | 4 | 2 | +2 | 7 | Вихід в 1/8 фіналу |
| 2 |  Іспанія (H) | 3 | 1 | 2 | 0 | 6 | 1 | +5 | 5 | |
| 3 |  Словаччина | 3 | 1 | 0 | 2 | 2 | 7 | −5 | 3 | |
| 4 |  Польща | 3 | 0 | 1 | 2 | 4 | 6 | −2 | 1 |
Група F[ред. | ред. код]
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  Франція | 3 | 1 | 2 | 0 | 4 | 3 | +1 | 5 | Вихід в 1/8 фіналу |
| 2 |  Німеччина (H) | 3 | 1 | 1 | 1 | 6 | 5 | +1 | 4[a] | |
| 3 |  Португалія | 3 | 1 | 1 | 1 | 7 | 6 | +1 | 4[a] | |
| 4 |  Угорщина (H) | 3 | 0 | 2 | 1 | 3 | 6 | −3 | 2 |
Рейтинг третіх команд[ред. | ред. код]
| Поз | Груп | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | F | Португалія | 3 | 1 | 1 | 1 | 7 | 6 | +1 | 4 | Вихід в 1/8 фіналу |
| 2 | D | Чехія | 3 | 1 | 1 | 1 | 3 | 2 | +1 | 4 | |
| 3 | A | Швейцарія | 3 | 1 | 1 | 1 | 4 | 5 | −1 | 4 | |
| 4 | C | Україна | 3 | 1 | 0 | 2 | 4 | 5 | −1 | 3 | |
| 5 | B | Фінляндія | 3 | 1 | 0 | 2 | 1 | 3 | −2 | 3 | |
| 6 | E | Словаччина | 3 | 1 | 0 | 2 | 2 | 7 | −5 | 3 |
Правила розподілу місць у групі: 1) Очки; 2) Різниця голів; 3) Забиті голи; 4) Кількість перемог; 5) Показник фейр-плей; 6) Загальний рейтинг кваліфікаційного раунду.
Плей-оф[ред. | ред. код]
На стадії плей-оф, якщо після 90 хвилин рахунок у матчі залишається рівним, команди грають додатковий час (2 тайми по 15 хвилин), під час якого команди можуть зробити шосту заміну.[74] Якщо після закінчення додаткового часу жодна з команд не забила більше м'ячів, переможець визначається у серії післяматчевих пенальті.[75]
Як і в усіх попередніх турнірах, починаючи з Євро-1984, матч за 3 місце не проводиться.
Час вказано в EEST (київський час; UTC+3). Місцевий час, якщо відрізняється, вказано в дужках.
Турнірна сітка[ред. | ред. код]
| 1/8 фіналу | 1/4 фіналу | 1/2 фіналу | Фінал | |||||||||||
| 27 червня 2021 – Севілья | ||||||||||||||
| Бельгія | 1 | |||||||||||||
| 2 липня 2021 – Мюнхен | ||||||||||||||
| Португалія | 0 | |||||||||||||
| Бельгія | 1 | |||||||||||||
| 26 червня 2021 – Лондон | ||||||||||||||