Гельмут Лент — Вікіпедія

Гельмут Лент
Helmut Lent
Народження	13 червня 1918; Пійрехне, біля Ландсберг
Смерть	7 жовтня 1944 (26 років); Падерборн, Вестфалія
Країна	Німецька імперія ; Третій Рейх; Німеччина
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Люфтваффе
Рід військ	винищувальна авіація
Роки служби	1935–1945
Звання	оберст (посмертно)
Формування	ZG 76, NJG 1, NJG 2, NJG 3
Командування	IV./NJG 1, II./NJG 2, NJG 3
Війни / битви	Друга світова війна Польська кампанія (1939); Французька кампанія (1940); Операція «Везерюбунг»; Стратегічна повітряна оборона Рейху;
	Гельмут Лент у Вікісховищі

Гельмут Лент (нім. Helmut Lent; нар. 13 червня 1918, Пійрехне — пом. 7 жовтня 1944, Падерборн) — німецький льотчик-ас нічної винищувальної авіації, оберст люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям‎, мечами і діамантами.

Біографія[ред. | ред. код]

Син протестантського священика. 6 квітня 1936 року вступив у військову авіаційну школу в Берліні-Гатові. В липні 1938 року зарахований в 9-у ескадрилью 132-ї винищувальної ескадри. Під час Польської кампанії літав на важкому винищувачі Bf.110 у складі 76-ї штурмової винищувальної ескадри. Свою першу перемогу здобув 2 вересня 1939 року, збивши у районі Лодзі польський винищувач. З 7 жовтня 1940 року — командир 4-ї ескадрильї 1-ї ескадри нічних винищувачів. З 1 листопада 1941 року — командир 2-ї групи 2-ї ескадри нічних винищувачів. Першим з нічних винищувачів досягнув рубежу 50 перемог. З 1 серпня 1943 року — командир 3-ї ескадри нічних винищувачів. Був тричі поранений. 7 жовтня 1944 року його літак зазнав аварії під час посадки на аеродром у Падеборні. Лент помер від наслідків отриманих при аварії тяжких поранень.

Всього за час боїв здійснив 507 бойових вильотів (в тому числі 396 вночі) і збив 113 літаків (з них 61 чотиримоторний бомбардувальник), в тому числі 102 вночі. За кількістю нічних перемог Лент став другим асом після Гайнца-Вольфганга Шнауфера.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагрудний знак пілота (15 листопада 1937)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Залізний хрест
- 2-го класу (21 вересня 1939)
- 1-го класу (11 травня 1940)
Нарвікський щит (30 січня 1941)
Почесний Кубок Люфтваффе (26 червня 1941)
Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (14 липня 1941)
- в сріблі (22 грудня 1943)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами
- лицарський хрест (30 серпня 1941) — за 8 денних і 14 нічних перемог.
- дубове листя (№ 98; 6 червня 1942) — за 35 нічних перемог.
- мечі (№ 32; серпня 1943) — за 66 нічних перемог.
- діаманти (№ 15; 31 липня 1944) — за 100 нічних перемог.
Німецький хрест в золоті (9 квітня 1942)
Авіаційна планка денного винищувача в золоті
Авіаційна планка нічного винищувача в золоті з підвіскою «300»
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
6 разів відзначений у Вермахтберіхт

Військова кар'єра

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688

Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
Hinchliffe, Peter (2003). «The Lent Papers» Helmut Lent. Cerberus Publishing Limited. ISBN 1-84145-105-3.
Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.(нім.)
Schaulen, Fritjof (2004). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe II Ihlefeld — Primozic. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-21-1.(нім.)
Scutts, Jerry (1998). German Night Fighter Aces of World War 2. Osprey Publishing. ISBN 1-85532-696-5.(англ.)
Spick, Mike (1996). Luftwaffe Fighter Aces. New York: Ivy Books. ISBN 0-8041-1696-2.(англ.)
Weal, John (1999). Messerschmitt Bf 110 Zerstörer Aces World War Two. London: Osprey. ISBN 1-85532-753-8.(нім.)
Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross with Diamonds Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-644-5.(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гельмут Лент

Гельмут Лент (Helmut Lent). на wunderwaffe.narod.ru. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 1 червня 2012.(рос.)
Гельмут Лент: биография. на people.su/ua. Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 1 червня 2012.(укр.)
Лент Гельмут. на airwar.ru. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 1 червня 2012.(рос.)
Helmut Lent. Aces of the Luftwaffe. Архів оригіналу за 5 березня 2012.
Helmut Lent. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 18 квітня 2012. Процитовано 1 червня 2012.(нім.)
Helmut Lent @ Eichenlaubträger

Відео[ред. | ред. код]

Helmut Lent [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: майор Йохан Шлак	командир 3-ї нічної винищувальної ескадри 1 серпня 1943 — 7 жовтня 1944	Наступник: оберст Гюнтер Радуш

Німеччина Авіація Друга світова війна Військова справа