Абетка Шоу — Вікіпедія

Абетка Шоу
Слова «Абетка Шоу», написані цією ж абеткою
Вид
Мовианглійська, есперанто
ТворецьРональд Кінґслі Рід
Період
десь з 1960
Напрямзліва направо
U+10450 — U+1047F

Абетка Шоу — абетка, розроблена для простого фонетичного правопису англійської мови на противагу звичній латинській[1]. Створена в 1960-х роках чотирма ентузіастами згідно з заповітом ірландського драматурга Бернарда Шоу, який указав основні вимоги для нової абетки:

  1. Мати щонайменше 40 букв.
  2. Бути якомога фонетичнішою, тобто букви мусять мати однозначну двосторонню відповідність до фонем.
  3. Відрізнятися від латиниці, аби уникнути враження, що новий правопис — це просто «неправильне написання».

Історія

[ред. | ред. код]

Бернард Шоу був активним критиком англійського правопису, вважаючи його нераціональним щодо витрат часу на письмо та кількості знаків[2]. З 1926 по 1939 роки Шоу працював у Консультативному комітеті Бі-Бі-Сі з розмовної англійської мови, до якого входило кілька представників фонетичного письма. Він також знав Генрі Світа, творця поточного скоропису, хоча сам Шоу роками писав свої літературні твори скорописом Пітмена. Однак Шоу зрозумів, що скоропис погано підходить для видання друкованих текстів. Тому Шоу виступав за фонетичну реформу з запровадженням нової абетки[3].

Свої ідеї щодо нової абетки Бернард Шоу описав у заповіті в червні 1950 року. Згідно з заповітом, політик і педагог Джеймс Пітман повинен був заснувати нову абетку. Після смерті Шоу в листопаді 1950 року та деякої судової суперечки, Пітман оголосив всесвітній конкурс на розробку такої абетки[4]. Він відбувся в 1958 році, всього було подано 467 заявок, які змагалися за приз у 500 фунтів стерлінгів[2].

Конкурс на дизайн нової абетки виграли чотири людини, у тому числі Рональд Кінґслі Рід, який протягом кількох років активно листувався з Шоу щодо деталей абетки. Тоді Ріду було призначено об'єднати чотири проєкти для створення абетки[4].

Заповіт Шоу також передбачав, що його п'єса «Андрокл і лев» повинна бути надрукована абеткою-переможницею. Заповіт виконали, окрім цього було надруковано ще й інші тексти[2]. З 1963 по 1965 видавався журнал «Shaw-script», наповнюваний ентузіастами[5]. В 2012 році вийшло видання збірки творів Едґара По абеткою Шоу (з паралельним текстом латинкою)[6]. В 2013 абеткою видано «Алісу в країні див» Льюїса Керрола[7]. Проте, абетка Шоу ніколи не складала конкуренції звичайному латинському письму[2]. Наприкінці 1990-х Джон Веслі Старлінг розробив адаптацію абетки Шоу для есперанто. Був виданий принаймні один буклет із транслітерованими зразками текстів[8].

Букви

[ред. | ред. код]

Абетка має три види букв: високі, глибокі і короткі[9]. Короткі букви: голосні, плавні і носові; високі букви (крім Yea 𐑘 і Hung 𐑙) є глухими приголосними. Висока буква, обернена на 180° чи перевернута догори вниз, в якої «висока» частина опинилась під базовою лінією, стає глибокою буквою, котра позначає відповідний дзвінкий приголосний (крім Haha 𐑣). Отже, абетка певною мірою є ознаковою.

Високі і глибокі літери
Рисунок
Символ

Unicode

𐑐 𐑚 𐑑 𐑛 𐑒 𐑜 𐑓 𐑝 𐑔 𐑞
Вимова /p/ /b/ /t/ /d/ /k/ /ɡ/ /f/ /v/ /θ/ /ð/
Назва peep bib tot dead kick gag fee vow thigh they
 
 
𐑕 𐑟 𐑖 𐑠 𐑗 𐑡 𐑘 𐑢 𐑙 𐑣
/s/ /z/ /ʃ/ /ʒ/ /tʃ/ /dʒ/ /j/ /w/ /ŋ/ /h/
so zoo sure measure church judge yea woe hung ha-ha

Короткі літери
𐑤 𐑮 𐑥 𐑯 𐑦 𐑰 𐑧 𐑱 𐑨 𐑲
/l/ /ɹ/ /m/ /n/ /ɪ/ /iː/ /ɛ/ /eɪ/ / /aɪ/
loll roar mime nun if eat egg age ash ice
 
𐑩 𐑳 𐑪 𐑴 𐑫 𐑵 𐑬 𐑶 𐑭 𐑷
/ə/ /ʌ/ /ɒ/ /oʊ/ /ʊ/ /uː/ /aʊ/ /ɔɪ/ /ɑː/ /ɔː/
ado up on oak wool ooze out oil ah awe

Лігатури
𐑸 𐑹 𐑺 𐑻 𐑼 𐑽 𐑾 𐑿
/ɑːɹ/ /ɔːɹ~ɔəɹ/ /ɛəɹ/ /ɜːɹ/ /ɚ/ /ɪəɹ/ /i.ə/ /juː/
are or air err array ear ian yew

Немає окремих великих чи малих букв; для позначення власних назв використовується інтерпункт (·), що ставиться перед назвою. Усі інші розділові знаки такі ж, як у звичному правописі[9].

Кожен знак потребує лише одного руху для написання на папері. Інструмент для писання потрібно піднімати щонайбільше один раз при написанні кожного знаку, це дає змогу писати швидше.

Правопис в п'єсі «Андрокл і лев» відповідає англійській літературній вимові, за винятком чіткої вказівки на вокалічне «r» за допомогою лігатур. Більшість діалектичних варіацій англійської вимови можна отримати безпосередньо з цього написання.

Немає можливості позначати наголос; однак у більшості випадків достатньо редукції ненаголошеної голосної для розрізнень слів за наголосом. Наприклад, іменник convict /ˈkɒnvɪkt/ і дієслово convict /kənˈvɪkt/ можуть записані 𐑒𐑪𐑯𐑝𐑦𐑒𐑑 і 𐑒𐑩𐑯𐑝𐑦𐑒𐑑 відповідно.

Декотрі частовживані слова можуть бути скорочені до однієї букви: the 𐑞, of 𐑝, and 𐑯, to 𐑑, і часто for 𐑓.

Абетка додана до Unicode у квітні 2003 року з випуском версії 4.0.

Шрифти

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історії про заповіти вчених, письменників та бізнесменів, які надихають і дивують. chas.news (ua) . Процитовано 19 серпня 2024.
  2. а б в г Shavian / Shaw Alphabet. www.omniglot.com. Процитовано 5 серпня 2024.
  3. Shaw Bernard (1937). Miraculous Birth Of Language.
  4. а б George Bernard Shaw (1962). Androcles And The Lion [Shaw Alphabet Edition].
  5. Shaw-script : a quarterly in the Shavian alphabet - Catalogue | National Library of Australia. catalogue.nla.gov.au (англ.). Процитовано 5 серпня 2024.
  6. Browne, Tim (28 грудня 2012). Poe Meets Shaw: The Condensed Shaw Alphabet Edition of Edgar Allan Poe (англ.). Lulu.com. ISBN 978-0-9918193-1-7.
  7. Carroll, Lewis (2013). Alice's Adventures in Wonderland: An Edition Printed in the Shaw Alphabet (англ.). Evertype. ISBN 978-1-78201-036-4.
  8. La Ŝava Alfabeto. esperanto.us. Процитовано 5 серпня 2024.
  9. а б Kingsley Read, Shaw-Script: the Journal in a New English Alphabet Cover letter, 1963, page 1.

Посилання

[ред. | ред. код]