French
Deutsch2-й Куликовський провулок — Вікіпедія
| 2-й Куликовський провулок Одеса | |
|---|---|
 Найбільш значний особняк у провулку | |
| Місцевість | Куликове поле |
| Район | Приморський |
| Назва на честь | Куликова поля |
| Колишні назви | |
| радянського періоду (українською) | 2-й Жовтневий провулок |
| радянського періоду (російською) | 2-й Октябрьский переулок |
| Загальні відомості | |
| Координати початку | 46°28′41″ пн. ш. 30°44′24″ сх. д. / 46.478049° пн. ш. 30.740021° сх. д. |
| Координати | 46°27′50″ пн. ш. 30°44′33″ сх. д. / 46.463762° пн. ш. 30.742456° сх. д.Координати: 46°27′50″ пн. ш. 30°44′33″ сх. д. / 46.463762° пн. ш. 30.742456° сх. д. |
| Координати кінця | 46°28′41″ пн. ш. 30°44′24″ сх. д. / 46.478049° пн. ш. 30.740021° сх. д. |
| Транспорт | |
| Рух | двобічний |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | Особняк під № 4 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r5805225 |
| Мапа | |
 | |
 2-й Куликовський провулок у Вікісховищі | |
2-й Куликовський провулок — один з провулків Одеси, розташований на південь історичного центру у місцевості Куликове поле. Починається від Пироговської вулиці і Куликового поля і закінчується Семінарської вулиці. Нині південну частинку провулки перетинає багатопповерхова житлова будівля.
Історія[ред. | ред. код]
У ІІ-й половині ХІХ століття на місці забудови вулиці була розташована одна велика ділянка. За планами міста 1870-х років вона належала Десмету, а на початку ХХ століття - Штапельбергу. На межі ХІХ - ХХ століть ділянка була розподілена на частини для продажу різним особам, але тривалий час у адресних книгах та картах були відсутні відомості про прокладені по ділянці провулки[1]. У 1907 році провулок вперше згадується у якості Коганівського провулка, по імені власника однієї з наново утворених ділянок Когана-Беренштейна[2] На картах 1910-х на місці колишньої ділянці Штапельберга вказується два провулки - 2-й Куліковський провулок та розташований паралельно для нього ближче до залізничного вокзалу Воказальний провулок (нині не існує). У той же час в адресних книгах також згадується 2-й Куліковский провулок з вказанням ділянок по провулку.
Провулок отримав назву по аналогії з сусіднім Куліковським провулком утвореним з саду Тіволі (нині провулок Валентина Катаєва), який у свою чергу отримав назву по розташуванню поряд з Куликовем полем.
У 1937 році провулок отримав назву 2-й Жовтневий провулок, але вже у 1950 році була знову повернена попередня назва[3].
З 1960-х років навколишня місцевість набуває змін. З півдня вихід до Семінарської вулиці у 1960-х - 1970-х роках зачиняє п'ятиповерховий житловий будинок, по західному боку провулку у межах 1960-х - 1980-х було споруджено триповерховий та дев'ятиповерховий житлові будинки.
Історичні будівлі[ред. | ред. код]
- № 2а - будівля невідомого призначення, що існувала вже у 1930-х роках[4]
- № 2 - Особняк. Виявлена пам'ятка архітектури[5].
- № 6 - Особняк, поч. ХХ ст.
- № 7 - Особняк, поч. ХХ ст.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фельдберг В. К. Вся Одесса [адресная и справочная книга]. — Одесса: Типография Акционерного Южно-Русского об-ва печатного дела, 1899
- ↑ Лисянский Л. А. Вся Одесса, 1908 [адресная и справочная книга]. — Одесса, 1908. Стовп. 103
- ↑ Майстровой Я. Я. История Одессы в названиях улиц: топонимический справочник. — Одесса: ПЛАСКЕ, 2012. — 438 с., илл. — ISBN 978-966-8692-56-7, С. 185—186
- ↑ Знімок Luftwaffe 1944 р.
- ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини, розташованих на території м. Одеси (станом на вересень 2009 р.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 11 лютого 2019.