Провулок Ляпунових — Вікіпедія

Провулок Ляпунових
 Україна
Населений пункт Одеса
Приморський район
Загальні відомості
Координати 46°29′34″ пн. ш. 30°43′41″ сх. д. / 46.49277777780577736° пн. ш. 30.72805555558377932° сх. д. / 46.49277777780577736; 30.72805555558377932Координати: 46°29′34″ пн. ш. 30°43′41″ сх. д. / 46.49277777780577736° пн. ш. 30.72805555558377932° сх. д. / 46.49277777780577736; 30.72805555558377932
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2460059  ·R
Мапа
Мапа
CMNS: Провулок Ляпунових у Вікісховищі

Провулок Ляпунових — коротка (285 м) вулиця в історичній частині Одеси, від Софіївської вулиці до вулиці Пастера.

Історія[ред. | ред. код]

Провулок утворився шляхом створення проїзду по ділянці Караводіна з боку Софиївської вулиці. Проїзд не був наскрізним, тобто знаходився у межах ділянки Кароводіна, південним кінцем провулок упирався у ділянку з будівлею відділення міської лікарні. У 1890-х роках на ділянках проданих Караводіним іншим лицям з'явилися житлові будинки, деякі з них мали 3-4 поверхи. Нумерація відрізнялася, від той, що існує з початку ХХ ст. — адже будинку з сучасним номером 9 розташована таблиця з надписом "будинок № 10 М. І. Шварцштейна". У 1900 році розглядалось питання взяття містом на баланс даного провулку[1]. Стара лікарняна будівля, яка заважала з'єднання провулку з вулицею Пастера, була знесена в 1902 році, а у 1904 році був закінчений благоустрій, який відбувався під керівництвом архітектора Д. Вайсера[2] (були влаштовані тротуари, мостові і навіть газове освітлення - чавунний кронштейн газового ліхтаря зберігся на фасаді б. № 7 (Шайкевич)) була безоплатно передана місту.

Офіційно провулок був переданий на баланс міста в 1904 році.

Багаторазово змінював свою назву, адже тривалий час провулок був у приватній власності. З 1876 року він згадується у якості Софіївського провулку, по прилеглій вулиці Софіївській. Потім, на нетривалий час одночасно використовувались різні назви: Новий, Малий, Караводіна, Скульптурний, з 1904 - знову Софіївський.

В одному з будинків на початку вулиці була організована радіо-телеграфна майстерня, перетворена в 1919 році в радіозавод, на якому співпрацювали майбутні академіки Л. Мандельштам і Н. Д. Папалексі [3].

З 1938 по 1959 рік провулок носить назву Бібліотечний, (з перервою, що почалася в 1941 році, в період румунської окупації, і по 1947 рік: провулок - Софіївський).

Сучасну назву отримав 1959 році в честь видатного математика О. М. Ляпунова (1857-1918), свої останні роки жив по сусідству - в б. 10 по Софіївській вулиці.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Провулок Ляпунова, 3
  • Будинок №1 - Будинок Л. А. Караводіна (кінець XIX століття)
  • Будинок №2 - Прибутковий будинок С. Швендер (1890, архітектор Мазира)
  • Будинок № 3 - Будинок скульптора Едуардса (1893, проект інженера Чіховіча)
  • Будинок № 4 - Будинок лікаря-хірурга А. В. Чаушанского. Перед війною жив поет Орест Номікос [4]
  • Будинок № 5 - Будинок Ф. Бергау
  • Будинок № 6 - Будинок П. Фейрера
  • Будинок № 7 - Прибутковий будинок Г. Шайкевича
  • Будинок № 8 - Будинок І. Ськроцкого
  • Будинок № 9 - Прибутковий будинок Шварцштейна (кінець XIX століття, архітектор М. Толвінський)
  • Будинок № 12 - Прибутковий будинок П. Н. Козінца

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Софіївська, б. 8 / Ляпунова, б. 1

Найбільшим землевласником на вулиці був відставний корнет Л. Караводін [5].

В кінці червня 1885 в Одесу приїхав Михайло Врубель, він відновив знайомство з Б. Едуардсом, разом з яким колись відвідував школу малювання. Едуардс разом з К. Костанді намагався в той період реформувати Одеську художню школу і вирішив залучити до цієї роботи і Врубеля. Він поселив живописця у власному будинку (пров. Ляпунова, 1) і благав залишитися в Одесі назавжди [6].

В б. 1 з 1898 по 1941 рік жив композитор П. Молчанов. В цьому ж будинку пройшли дитячі-юнацькі роки майбутнього Героя Радянського Союзу Георгія Шило.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Домитеева, В. М. Врубель. — М.: Молодая Гвардия, 2014. — 480 с. — (Жизнь замечательных людей, вып. 1458). — ISBN 978-5-235-03676-5.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]