Як я тепер кохаю — Вікіпедія

Як я тепер кохаю
How I Live Now
Жанр Постапокаліпсис
кінодрама
Режисер Кевін Макдональд
Продюсер John Battsekd
Сценарист Джеремі Брок
Тоні Грісоні
На основі Як я тепер живу
Мег Розофф
У головних
ролях
Сірша Ронан
Том Голланд
Оператор Franz Lustigd
Композитор Джон Хопкінс
Кінокомпанія Cowboy Films
Film4
Дистриб'ютор Magnolia Pictures
Momentum Pictures
Madman Entertainment
Тривалість 101 хв.
Мова англійська
Країна Велика Британія
Рік 2013
Дата виходу вересень (TIFF)
4 жовтня (Велика Британія)
28 листопада (Австралія)
Касові збори $52 471
IMDb ID 1894476
magpictures.com/howilivenow
CMNS: Як я тепер кохаю у Вікісховищі

«Як я тепер кохаю» (точний переклад з англійської — «Як я тепер живу»; англ. How I Live Now) — британський постапокаліптично-драматичний фільм 2013 року, екранізація однойменного роману 2004 року автора Мег Розофф. Режисер — Кевін Макдональд, сценаристи — Тоні Грісоні, Джеремі Брок і Пенелопа Скіннер. У фільмі знімалися: Сірша Ронан, Том Голланд, Джордж МакКей, Корі Джонсон і Сабріна Діккенс. Показаний 2013 року на Міжнародному кінофестивалі у Торонто.

Сюжет[ред. | ред. код]

15-річна Дейзі (Сірша Ронан), стервозна, але вольова американська дівчинка-підліток, приїжджає на літо до Англії до своєї тітки Пенн і кузенам — Едмонду (Джордж МакКей), Айзеку (Том Голланд) і Пайпер (Гарлі Берд). Спершу Дейзі неохоче контактує з ними, але з часом вона закохується в свого старшого кузена Едмонда.

Через кілька днів після її приїзду, тітка відлітає до Женеви для участі в конференції щодо загострення політичної ситуації в світі і загрози Третьої світової війни. В її відсутність невідомий ворог підриває ядерну бомбу в Лондоні, убивши тисячі чоловік і викликавши радіоактивні опади. Незабаром після цього співробітник консульства США в Единбурзі приїжджає в будинок тітки Пенн і повідомляє Дейзі, що Сполучені Штати відкликають своїх громадян із Сполученого Королівства, та віддає їй зворотний квиток. Він радить її кузенам залишатися вдома і чекати евакуації. Після сексу з Едмондом Дейзі вирішує, що б не трапилося, залишитися з ним, спалює свій квиток.

Але наступного дня до них вривається британська армія, яка змушує евакуюватися. Едмонда й Айзека призивають до армії, Дейзі і Пайпер відвозять на громадські роботи.

Ролі[ред. | ред. код]

Виробництво[ред. | ред. код]

Екранізація[ред. | ред. код]

Знімання почали в червні 2012 року на основі декількох нагород роману «Як я тепер живу». Знімання відбувалося в Англії та Уельсі.

Реліз[ред. | ред. код]

25 липня 2013 року Magnolia Pictures придбала права для розповсюдження картини на території США. Фільм вийшов 4 жовтня в Сполученому Королівстві та встановлений для випуску 28 листопада в Австралії.

Критика[ред. | ред. код]

Рейтинг фільму на сайті IMDb — 6,5/10[1].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Фільм знятий за мотивами роману Мег Рософф «Як я тепер живу» (How I Live Now, 2004).
  • Перш ніж Джордж Маккей отримав роль Едмонда, на його місце встигли спробуватися лише близько десяти осіб, кожен з яких прослуховувався в парі з Сіршою Ронан.
  • Для своєї ролі Сірша Ронан не фарбувала волосся. Вона носила перуку.
  • Режисер Кевін Макдональд спочатку збирався набрати для фільму маловідомих акторів і на роль Дейзі шукав 16-річну американську дівчину. Але у результаті роль дісталася 19-річній ірландці Сірші Ронан, яка на прослуховуванні так прочитала сцену, яка їй дісталася, що вся комісія плакала.
  • Людина, в яку стріляє Дейзі (Сірша Ронан), є реальним батьком актриси Полом Ронаном.

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Премія Номінація Номінанти
Премія Лондонського гуртка кінокритиків Найкращий молодий британський виконавець Сірша Ронан
Премія Лондонського гуртка кінокритиків Найкращий молодий британський виконавець Джордж МакКей
BIFA Найкраща жіноча роль Сірша Ронан

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]