Фісан Галина Андріївна — Вікіпедія

Фісан Галина Андріївна
Народження	1 квітня 1923(1923-04-01) (101 рік) Сімферополь, РСФРР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Харківський художній інститут (1949)
Діяльність	сценографка, мистецтвознавиця
Вчитель	Овчаренко Дмитро Павлович і Шавикін Дмитро Миколайович
Працівник	Харківський художній музей
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
У шлюбі з	Братченко Леонід Сергійович

Галина Андріївна Фісан (нар. 1 квітня 1923, Сімферополь) — українська художниця театру і мистецтвознавець; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1960 року^[1]. Дружина художника Леоніда Братченка^[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 1 квітня 1923 року^[a] в місті Сімферополі (нині Україна). Протягом 1942—1944 років навчалася у Тбіліській академії мистецтв; у 1944—1949 роках — у Харківському художньому інституті у Дмитра Овчаренка, Дмитра Шавикіна.

Протягом 1949—1953 років працювала заступником директора з наукової роботи у Харківському художньому музеї; у 1953—1960 роках — головним художником Харківського обласного драматичного театру; з 1960 року знову на посаді заступника директора з наукової роботи в Харківському художньому музеї^[1]. Була членом КПРС.

Мешкала у Харкові в будинку на вулиці Отакара Яроша, № 27, квартира № 51 та в будинку на вулиці Тобольській, № 43 а, квартира № 10^[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала в галузі театрально-декораційного мистецтва і мистецтвознавства. Оформила близько 50 вистав^[1], зокрема:

• «Вій» за Миколою Гоголем (1950; Харківський театр музичної комедії);
• «Любов Ярова» Костянтина Треньова (1955, Харківський драматичний театр);
• «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Михайла Старицького (1957, Харківський драматичний театр);
• «Діти Ванюшина» Сергія Найдьонова (1959, Севастопольський драматичний театр імені Анатолія Луначарського);
• «Франческа да Риміні» (1962), «Іоланта» (1969) Петра Чайковського (1962)^[3];
• «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні (1964, Харківський театр опери та балету);
• «Лісова пісня» Михайла Скорульського (1980)^[3].

Брала участь у виставках з 1949 року, республіканських — з 1954 року. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1983, 1993 роках; селі Пархомівці — у 1997 році^[1].

Як мистецтвознавець займалася дослідженням творчості українських митців дореволюційної та сучасної доби. Автор путівників, каталогів, буклетів, наукових статей, зокрема:

• альбом «Дмитро Овчаренко» (Київ, 1972);
• каталоги та буклети виставок Василя Мироненка (Харків, 1977), Порфирія Мартиновича (Харків, 1981), Володимира Петрова (Харків, 1982), Миколи Роботягова (Харків, 1986), Георгія Нарбута (Харків, 1990)^[1].

Підсумком її науково-дослідницької музейної діяльності стала монографія «Харьковские вернисажи», видана у 2004 році. До неї увійшли вже вищезазначені її роботи, а також дослідження, пов'язані з історією формування та атрибуції зібрання Харківського художнього музею: «Твори Рєпіна в Харківському художньому музеї», «Історія харківської художньої колекції», «Сторінки історії Харківського художнього музею. 1944—1970 роки»^[2].

Виноски[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Фісан Галина Андріївна // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 481—482.;