French
DeutschТеофіла Людвіка Заславська — Вікіпедія
| Теофіла Людвіка Заславська | |
|---|---|
| пол. Teofila Ludwika Zasławska | |
 Теофіла Людвіка Заславська. Автор невідомий. Після 1683 року | |
| Народилася | близько 1650 |
| Померла | 8 грудня 1709 |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | русинка |
| Рід | Заславські і Вишневецькі |
| Батько | Владислав Домінік Заславський-Острозький |
| Мати | Катажина Собеська |
| Брати, сестри | Кароль Станіслав Радзивілл і Олександр Януш Заславський-Острозький |
| У шлюбі з | Дмитро Юрій Вишневецький і Юзеф Кароль Любомирський |
| Діти | Тереса Любомирськаd, Олександр Домінік Любомирський і Маріанна Любомирська |
 | |
Теофіла Людвіка Заславська, княгиня Теофіла Людвіка Заславська гербу Баклай (бл. 1650 — 8 грудня 1709) — 4-та Острозька ординатка. Сестрениця короля Яна ІІІ Собеського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Двічі виходила заміж. Вперше за Дмитра Юрія Вишневецького (1671), вдруге за Юзефа Кароля Любомирського (1683).
Від другого шлюбу мала трьох дітей: Александра Домініка Любомирського, Терезу Любомирську і Маріанну Любомирську.
Шлюб з Димитром Єжи Вишневецьким[ред. | ред. код]
В листопаді 1670 року князь Дмитро Юрій Вишневецький, який хотів одружитись з Теофілією, але тоді мав конфлікт з коронним гетьманом Яном Собеським, вислав Ґабріеля Сільніцького (Сільніцький служив у складі гусарської корогви Д. Ю. Вишневецького поручником після реорганізації війська) до нього з місією про перепросини.[1]
10 травня 1671 Теофіла Людвіка у замковій каплиці Уяздова побралася з Димитром Єжи Вишневецьким. Згідно зі шлюбною угодою, князівна внесла багатий посаг: 150 000 золотих грішми, забезпечених на Локачах і Турійську, та 100 000 золотих у клейнодах. Навзаєм князь Дмитро записав Теофілі Людвіці удвічі більшу суму, забезпечену власними маєтностями. Шлюб виявився нещасливим. Князь іґнорував дружину, знайшов у Люблині коханку на ім'я Конкордія. Недовго так тривало, після смерті Олександра Януша Заславського (†1682) — брата княгині — Теофіла Людвіка обійняла цілу Острозьку ординацію. 28 липня 1682 року в ординатському палаці в Любліні помер чоловік — Дмитро Єжи Вишневецький.
Новий шлюб і чоловіковий спадок[ред. | ред. код]
Побивалася за чоловіком. Яка багата вдова була «ласим шматочком». В листопаді 1682 року королева Марія Казимира Собеська намагалася висватати Заславську для свого брата Анне Луїса д'Арк'єн. Гідним чином поховавши чоловіка в половині 1683 року, Теофіла Людвіка вийшла заміж за старосту сандомирського Юзефа Карла Любомирського. Завдяки цьому шлюбові родина Любомирських вирішила домагатися Острозького майорату на свою користь, а на доважок отримала маєтності котрі заповів Теофілі Людвіці попередній чоловік. В 1688 р. княгиня була засуджена на баніцію, однак зуміла залишити у своїх руках Залізці, отримані Вишневецьким через Люблинський трибунал. У 1694 році втратила решту маєтностей, за винятком Баранува-Сандомирського, яким володіла до смерті.
Життя з Любомирським[ред. | ред. код]
Шлюб з Ю. К. Любомирським видався щасливішим, хоча чоловік — за даними польського дослідника Адама Пшибося в ПСБ — вів розпусний спосіб життя, що в 1696 році призвело до їх розлучення.[2] Незабаром один за одним почали народжуватися діти: Олександр Домінік, Тереза, Маріанна і Ян, який помер немовлям. Княгиня часто навідувалася під ту пору на гостину до вуйка Яна ІІІ Собеського до королівської резиденції у Вілянові. Перебудувала свій замок у Баранові за проектом архітектора Тильмана з Гамерен. Невдовзі Любомирський обійняв посаду маршалка великого коронного, що вивищило шляхетську родину. Проте у 1695 році виник сімейний скандал: Любомирський тоді внадився до коханки на прізвище Коженьовска. Теофіла намагалася позбавити чоловіка власності на підставі нібито його розумової неповноцінності. Відокремлення подружжя відбулося, але обійшлися без розлучення. Юзеф Карл залишився з конкубіною, наражаючись на засудження зі сторони церкви. Теофіла Людвіка натомість присвятила себе вихованню дітей і догляду за маєтностями. У 1701 році видала дочку Терезу за Карла ІІІ Філіпа Вітельсбаха — майбутнього курфюрста Курпфальцу. У 1702 році Теофіла Людвіка вдруге овдовіла. Поховали чоловіка 22 травня 1703 року.
На схилі літ[ред. | ред. код]
В останні роки життя Теофіла Людвіка віддавалася харитативній діяльності, передусім опікуючись школами. Померла під час подорожі з дочкою Маріанною до Вроцлава і Оломоуца. Після її смерті Острозький майорат успадкував син Олександр, після його смерті — зять Павло Карл Санґушко.
Родинні зв'язки[ред. | ред. код]
| Софія Теофіла Даниловичівна | Якуб Собеський | Евфрузина Янушівна Острозька | Олександр Янушович Заславський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Катажина Собеська | Владислав Домінік Заславський-Острозький | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Теофіла Людвіка Заславська | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mirosław Nagielski. Silnicki Gabriel h. Jelita (zm.1681) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997.— t. XXXVII/…, zeszyt …. — S. 493. (пол.)
- ↑ Adam Przyboś. Lubomirski Józef Karol h. Szreniawa (1638–1702)… S. 27
Джерела[ред. | ред. код]
- Czamańska I. Wiśniowieccy. Monografia rodu.— Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. ISBN 978-83-7177-229-0, s. 341—346. (пол.)
- Adam Przyboś. Lubomirski Józef Karol h. Szreniawa (1638—1702) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1973.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XVIII/1, zeszyt 76.— S. 26-27. (пол.)
|
| ||||||||||