Степан Книш — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Книш.
Слуга Божий
о. Степан Книш
Книш Степан Миколайович
Народився 30 липня 1898(1898-07-30)
Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер після 1 травня 1944
Саратовська область, СРСР
Країна  ЗУНР
 Польська Республіка
Національність українець
Місце проживання Нивиці
Діяльність священник, педагог
Alma mater Львівська духовна семінарія
Посада адміністратор парафії с. Нивиці
Військове звання підхорунжий УГА
Термін 1936-1940
Попередник о. Петро Казанівський
Наступник о. Богдан М. Горбачевський
Конфесія Українська греко-католицька церква
Рід Книші
Батько Микола
Мати Пелагія
У шлюбі з Стефанія Скоморовська
Діти Богдан, Роман, Дарія

Степан Книш (30 липня 1898, Тернопіль — після 1 травня 1944[1], Саратовська область) — український греко-католицький священник, освітній діяч, жертва радянських репресій. Слуга Божий.

Життєпис[ред. | ред. код]

Степан Книш народився 30 липня 1898 року в м. Тернопіль у міщанській сім'ї Миколи Книша і його дружини Пелагії. Початкову освіту (4 класи) здобув у школі вправ при Тернопільській чоловічій учительській семінарії у 1905–1909 роках і продовжив навчання у Тернопільській українській гімназії, яку після декількох перерв закінчив у 1918 році. Іспит зрілості склав 23 травня 1919 року в Станиславові[2].

Із постанням Західноукраїнської Народної Республіки вступив у ряди Української галицької армії. Служив спочатку при відділі постачання в Тернополі і Станиславові, а коли УГА перейшла через Збруч опинився на фронті. Був поранений під Старокостянтиновом, а після одужання, у ранзі підхорунжого призначений до стаційної команди в Проскурові, Жмеринці та Роздільній. У травня 1920 року УГА була роззброєна поляками і Степан Книш опинився у військовому таборі для інтернованих у Тухолі, звідки звільнений у березні 1921 року[2]. Восени 1921 року вступив до Львівської духовної семінарії, де навчався впродовж 1921–1925 років[3].

30 серпня 1926 року в с. Топорів повінчався з дочкою священника Стефанією Скоморовською[2] і 8 травня 1927 року митрополитом Андреєм Шептицьким в соборі Святого Юра у Львові був висвячений у священничий сан[3]. Працював на парафіях Бродівщини в с. Станіславчик (адміністратор 1927–1932) і Висоцьке (адміністратор 1932–1936)[4], а з 1936 року був адміністратором парафії в селі Нивиці із прилученими селами Пустельники і Майдан Старий на Радехівщині[5]. Всюди, де о. Степан Книш був на парафіях, гідно виконував свої душпастирські обов'язки, піклувався про духовність своїх вірних, дбав про розвиток читальні «Просвіти», громадсько-політичної свідомості селян. Постійно робив датки на «Рідну школу», Товариство охорони воєнних могил, Українського крайового товариства опіки дітей та інших національних інституцій[3].

25 травня 1940 року о. Степан Книш був заарештований НКВС і ув'язнений спочатку в ізоляторі районного відділу НКВС у Лопатині, а потім переведений у тюрму № 2 (на Замарстинові) у Львові. Особливою нарадою при НКВС СРСР 29 березня 1941 року засуджений до 8 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Покарання відбував у Саратовській області[3]. Останній лист до родини написав 1 травня 1944 року зі шпиталю в селі Богаєвка Ворошиловського району (нині Саратовський район) Саратовської області. Про дату і місце смерті о. Степана Книша нічого не відомо.

Беатифікаційний процес[ред. | ред. код]

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Степана Книша до лику блаженних[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Головин Б. Книш Степан Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 99. — ISBN 966-528-199-2.
  2. ↑ а б в ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 461: Особова справа священика Книша Степана, арк. 6 — Перебіг життя.
  3. ↑ а б в г Гуцал, Петро (31.08.2018). Слуга Божий Степан Книш. www.svoboda.te.ua (укр.) . Процитовано 11.04.2020.
  4. ↑ Knyš Stefan // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 196. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. ↑ Nyvyci // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 1 : Адміністрація і парохії. — С. 514. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  6. ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Процитовано 11 квітня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Головин Б. Книш Степан Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 99. — ISBN 966-528-199-2.
  • Гуцал П. Блаженний отець Степан Книш // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята / упор. О. Г. Бажан, Є. О. Гасай, П. З. Гуцал. — Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2018. — С. 60—62.
  • Книш Степан Миколайович // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята / упор. О. Г. Бажан, Є. О. Гасай, П. З. Гуцал. — Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2018. — С. 85.
  • Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
  • Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Степан_Книш&oldid=39109172