Старий Мерчик — Вікіпедія

Селище Старий Мерчик
Герб Старого Мерчика	Прапор Старого Мерчика
	Одна з вулиць селищаОдна з вулиць селища
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Богодухівський район
Громада	Валківська міська громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка	Старий Мерчик
Основні дані
Засновано	1680
Статус	із 2024 року
Площа	44,75 км²
Населення	▼ 1827 (01.01.2017)
Густота	39,7 осіб/км²;
Поштовий індекс	63011
Телефонний код	+380 5753
Географічні координати	49°58′55″ пн. ш. 35°44′49″ сх. д. / 49.98194° пн. ш. 35.74694° сх. д.Координати: 49°58′55″ пн. ш. 35°44′49″ сх. д. / 49.98194° пн. ш. 35.74694° сх. д.
Висота над рівнем моря	161 м
Водойма	р. Мокрий Мерчик ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Мерчик
До станції:	3 км
	До райцентру:
- автошляхами:	24 км
	До обл. центру:
- фізична:	38 км
- залізницею:	40 км
- автошляхами:	39,9 км
Селищна влада
Адреса	63002, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Валки, вул. Харківська, буд. 16
Голова селищної ради	Бреславець Володимир Володимирович
Карта
	Старий Мерчик
	Старий Мерчик Старий Мерчик
	Старий Мерчик у Вікісховищі

Стари́й Ме́рчик — селище в Україні, у Валківській міській громаді Богодухівського району Харківської області. Розташоване майже за 40 км на захід від Харкова. 1772 мешканців (2013 рік, 5200 станом на 1966). Відстань до центру громади становить 24 км і проходить автошляхом E40, який збігається із М03 та згодом переходить у Т 2106.

У селищі є меблева фабрика, цегельня, історичний музей (заснований у середині XVII століття), палац Григорія Шидловського XVIII століття — пам'ятка української садибної архітектури.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Старий Мерчик знаходиться на обох берегах річки Мокрий Мерчик, і витягнулося уздовж річки майже на 9 км, вище за течією примикає до села Гурине, нижче за течією — до сіл Добропілля і Новий Мерчик.

На річці велике водосховище. Селище перетинають балки Капустяна та Кам'яна, по яких протікають пересихаючі струмки.

За 3 км проходить залізниця, лінія Люботин — Суми, найближчі станції Мерчик і Просторе. Поруч із селом садові ділянки. За 3 км проходить автомобільна дорога М03 (E40).

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Старий Мерчик відокремився від села Всесвятського, яке було засноване в 1665 р. Всесвятське розділилося на села Старий Мерчик, Добропілля і Новий Мерчик. Населення села відноситься до перших поселенців Слобідської України. Заселялося вихідцями з Правобережної України і Гетьманщини.

1680 — збудована перша дерев'яна церква Всіх Святих.

1938 — зміна статусу на селище міського типу. За даними на 1864 рік у власницькому селі, центрі Старомерчанської волості Валківського повіту, мешкала 1431 особа (709 чоловічої статі та 722 — жіночої), налічувалось 315 дворових господарств, існували православна церква, богодільня, селітровий та цегельний заводи^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2798 осіб (1376 чоловічої статі та 1422 — жіночої), з яких всі — православної віри^[3].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 3717 осіб^[4].

19 жовтня 1941 року радянські війська з боями відходять зі Старого Мерчика^[5].

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Валківської міської громади.^[6]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Валківського району, селище увійшло до складу Богодухівського району^[7].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Ємельяненко Сава Дмитрович (1899—1967) — народний комісар харчової промисловості Української РСР. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — серпні 1946 р. Член ЦК КП(б)У в серпні 1946 — січні 1949 р.
Єременко Анатолій Петрович (1906—1970) — член ЦК КПУ в 1966—1970 р. Депутат Верховної Ради УРСР 2—7-го скликань.
Нетеса Іван Федорович (1862-1933) — відомий кобзар.
Ташуєв Сергій Абуєзидович (нар. 1959) — російський футбольний тренер.
Трофименко Олександр Іванович (1907—?) — слюсар Харківського турбогенераторного заводу імені Кірова Харківської області. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Історичний музей.
Церква Всіх Святих. Перша дерев'яна церква Всіх Святих була заснована в 1680 році. У 1778 році власник села Шидловський Григорій Романович замінив постарілий храм новим кам'яним. У радянський час закритий, храм було повернуто церкві в 1994 році.
Гідрологічний заказник місцевого значення «Мерчицький». Площа 37,0 га.
Старомерчицький парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Площа 69,0 га. Розташований в селищі Старий Мерчик. Заснований у другій половині 18 ст. Парк ландшафтного типу. У парку ростуть дерево-чагарникові породи місцевого походження (дуб, клен, липа, сосна). На території парку розміщено декілька пам'яток архітектури 18 ст.
Палацово-парковий комплекс «Старомерчанський» (Садиба Шидловських) — ансамбль будівель 1770-1780-х рр. в стилі раннього класицизму, арх. П. Ярославський. Збереглися головний будинок, флігелі, залишки гроту, винний льох. Після 1994 року церква була відреставрована.

Палац (фотогалерея)[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Пошта
Селищна рада
Школа
Вид з Олександрівського водосховища
Мерчицький заказник
Половецька баба біля одного з курганів, розташованих на південь від смт. Старий Мерчик
Половецький жертовник
Половецька кам'яна баба з жертовником
Церква Всіх Святих

Див. також[ред. | ред. код]

Новий Мерчик

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-250. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Бойові дії під Харковом (рос.)
↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Джерела[ред. | ред. код]

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Історія міст та сіл УРСР (рос.)
Облікова картка смт Старий Мерчик^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Прогноз погоди в смт Старий Мерчик

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-250. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[4] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[5] Бойові дії під Харковом (рос.)

[6] Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.

[7] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]