Пропаганда під час Другої світової війни — Вікіпедія

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті.

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (травень 2020)

Під час Другої світової війни необхідність мобілізувати збройні сили і населення для ведення важкої війни, а також впливати на ворожу армію і населення зайнятих ворожих територій, обернулася розквітом в воюючих країнах різних пропагандистських технологій, які стали невід'ємною частиною самої війни. У хід йшли не тільки плакати і листівки, а й звукозаписи, радіопрограми, прямі пропагандистські аудіотрансляції на ворожі окопи, створення колабораціоністичних організацій.

Рівень обробки цільових груп з часом виявився дуже високим. Наприклад, за свідченнями очевидців, значна частина населення Німеччини навіть на початку весни 1945 року була впевнена в прийдешній перемозі, тоді як насправді результат війни вже був визначеним. Поразка Німеччини була неминучою.

З огляду на специфіку умов, в яких створювалися агітаційні матеріали, немає нічого дивного в тому, що більшість з них сучасній людині здаються занадто жорстокими, деякі занадто натуралістичними або ж, навпаки, карикатурними.

Радянська пропаганда[ред. | ред. код]

З 1933 по 1941рр. образ нациської Німеччини зазнав трансформації кілька разів: 1933 — серпень 1939рр. — образ Німеччини як ворога при поділі нацистської держави і німецького народу; серпень 1939 — травень-червень 1941р. — зняття антинацистських акцентів; травень 1941— 22 червня 1941р.— повернення в пропаганду образу нацистської Німеччини як ворога в передвоєнних умовах.

Цією діяльністю займалося Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б) і Відділ роботи з військами противника Головного політичного управління РСЧА^[1].

Періодична преса була провідною формою радянської пропаганди. Сформований радянською пропагандою образ ворога в особі Німеччини, нацистської верхівки і нацизму — став важливим фактором моральнополітичної підготовки СРСР до війни. Істотною складовою радянської пропаганди стало різке неприйняття расизму , нацизму , антисемітизму і шовінізму як прояв загальнолюдської складової ціннісних акцентів.

У воєнні роки до створення пропагандистських плакатів було залучено багато радянських художників з різних республік (Іраклій Толідзе). У кожному регіоні випускалися агітаційні матеріали з урахуванням специфіки менталітету і типу наданої фронтовикам допомоги.

Спрямована на власне населення і армію[ред. | ред. код]

Пропаганда була зворотним боком силового впливу воюючої держави, зайнятого одночасно озброєним протистоянням на фронті і забезпеченням ефективної роботи тилу. З початком війни жителі втягнутих в неї країн зіткнулися з небезпекою втрати здоров'я і життя, різким зниженням рівня споживання, руйнуванням звичного соціального середовища. Пропагандистська робота була покликана знизити рівень соціального стресу, сприяти підвищенню бойового духу в армії і продуктивності праці в тилу. Майже всі матеріали подібного роду можна умовно розділити на дві категорії— зображують «своїх» і ворогів.

«Свої» в пропагандистських матеріалах постають сильними, впевненими в собі людьми. Як правило, широко використовуються зображення державних символів, політичних лідерів, популярних історичних персонажів (частіше пов'язаних з військовою історією). Сама війна в таких матеріалах постає справедливою, зумовленою необхідністю вирішення важливого загальнонаціонального завдання (наприклад, «порятунку європейської цивілізації від більшовизму» або «захисту соціалістичної Батьківщини від німецько-фашистських загарбників»). Народ постає як єдина і незламна сила. В пропагандистських матеріалах перебування на фронті не зв'язується з небезпекою.

Військові успіхи широко використовувалися з пропагандисткою метою. У повідомленнях Радінформбюро щодня докладно розповідалося про вдалі дії радянських підрозділів, перераховувалися чи не всі населені пункти, відбиті у ворога. Велика увага приділялася опису втрат противника, практикувався переказ показань полонених-«очевидців» про низький бойовий дух ворога.

Видавався «Блокнот агітатора»— масовий журнал Головного політичного управління Радянської Армії і ВМФ в допомогу армійським і флотським агітаторам. Публікував матеріали про подвиги радянських людей на фронті і в тилу. Виходив із серпня 1942, два рази на місяць. У роки Другої світової війни «Блокнот агітатора» видавався російською, азербайджанською, вірменською, грузинською, казахською, узбецькою, татарською мовами. Основні завдання: роз'яснення політики КПРС і Радянського уряду з питань будівництва Збройних Сил, пропаганда революційних, бойових і трудових традицій радянського народу і його Збройних Сил, роз'яснення вимог військової присяги і статутів, узагальнення досвіду армійських і флотських агітаторів^[2]. .

В СРСР в період війни в пропагандистських цілях стала використовуватися історична спадщина добільшовицької Росії, перш за все військова. В армії була відтворена гвардія, в зміненому вигляді повернулися георгіївські нагороди і символи, кадетські корпуси. Починаючи з 1943 року радянські військовослужбовці стали носити погони, були введені нові нагороди на честь історичних російських полководців і флотоводців— Олександра Невського, А. В. Суворова, М. І. Кутузова, Ф. Ф. Ушакова, П. С. Нахімова. У великій кількості стали видаватися брошури про героїчне минуле російського народу. У той же час в пропаганді зверталися і до часів Громадянської війни, підкреслювалися подвиги червоноармійців і проводилися паралелі між Громадянською війною і війною проти загарбників.

Були спроби використовувати з пропагандисткою метою Церкву. У 1943 році після великої перерви було дозволено обрання нового Московського патріарха. Про патріотичну позицію Церкви широко повідомлялося у пресі. Зокрема, широку популярність здобув факт створення на кошти віруючих танкової колони «Дмитро Донський».

Вороги в пропагандистських матеріалах[ред. | ред. код]

Вороги в пропагандистських матеріалах постають жалюгідними, безпорадними і нелюдськими монстрами. У деяких випадках центральною ланкою пропагандистського матеріалу стає не сам ворог, а нелюдськість і руйнівність його дій. Це пов'язано з необхідністю одночасно придушити в своїх солдатах страх по відношенню до ворога, вселити в них рішучість і деперсоніфікувати образ противника— зробити так, щоб він не сприймався як людина і в нього було легше стріляти. Як правило, в таких матеріалах сильні мотиви захисту своєї країни, свого будинку, а також мотив помсти.

Часто використовувалися в непривабливому вигляді образи політичних лідерів ворожої держави. В пропагандистської кінопродукції бойові і особисті якості ворожих солдатів описуються найчастіше як дуже низькі. Найчастіше, перебуваючи в безпеці, вони виглядають нахабними і дурними, але виявляють боягузтво в бою. Ворога в такому фільмі виявляється дуже легко вбити. Так, наприклад, в заключному епізоді радянського фільму «Два бійці» (1943) головні герої удвох безперешкодно розстрілюють колони німців, що наступали.

Пропаганда в нейтральних державах[ред. | ред. код]

За вказівкою Сталіна, в кінці 1940 року Комінтерн і БРП(к) розгорнули в Болгарії одну з наймасштабніших і найуспішніших пропагандистських кампаній у всій Другій світовій війні— Соболевську акцію (болг. Соболєва акція). Вона мала на меті чинити тиск на думки прем'єр-міністра Болгарії Богдана Філова і болгарського царя Бориса III, щоб вони прийняли пропозицію СРСР про укладення пакту про взаємодопомогу з Болгарією. В ході Соболевської акції активісти БРП(к), за підтримки своїх союзників з політичного кола «Ланка», БЗНС і БРСДП (ш.с.) домоглися відправлення сотень звернень, телеграм і відозв. В них представники всієї болгарської громадськості— робітники, селяни, інтелігенція, старшокласники, студенти та ін., закликали Народні збори, уряд Болгарії і царя Бориса III прийняти пропозицію СРСР. Оцінки кількості зібраних підписів варіюються в межах від 340 000^[3] до півтора мільйонів^[4].

Пропаганда «в стані ворога»[ред. | ред. код]

Пропагандистська робота проти ворога мала на меті знизити його бойовий дух, змусити відмовитися від продовження збройної боротьби і схилити до здачі в полон та деморалізувати противника. З цією метою сторони вели за допомогою гучномовної апаратури трансляції через лінію фронту пропагандистських програм, іноді чергуючи їх з музикою. У розташування ворожих частин закидалися агітаційні друковані матеріали (листівки, які також служили і «перепусткою» в полон)^[5]. Найчастіше в таких матеріалах містилася думка про небезпеку або безглуздість опору. Пропагандисти повідомляли солдатам противника про те, що вони знаходяться в тяжкому становищі, безпосередньо загрозливому загибеллю, що в тилу у них залишилася сім'я, яка чекає, що вони повернуться живими і здоровими.

Часто в якості мотиву відмови від опору пропонувався тезу про «неправильність» політичного режиму в країні, яку захищає солдатів. У разі здачі в полон противник обіцяв гідні, а то і розкішні умови утримання до кінця війни. Багато друкованих пропагандистських матеріалів були оформлені як «пропуск в полон»— передбачалося, що солдат, який здається, повинен пред'явити таку листівку першому ж військовослужбовцю ворожої армії. Часто агітаційні матеріали для противника створювалися від імені колабораціоністських організацій— таких як «Російська визвольна армія» або «Вільна Німеччина».

Пропаганда союзників[ред. | ред. код]

Друга світова війна є одним з найяскравіших прикладів репрезентації образу ворога в пропагандистських компаніях. Від того як політики і їх пропагандисти могли зобразити своїх головних військових, політичних та ідеологічних супротивників, навмисно спотворити їх образ, підкреслити негативні риси цього образу, мотивувати звичайну людину не тільки захищати інтереси своєї країни, а й певну ідеологію, залежала доля держав і народів, а також майбутнє всього людства. Не є винятком в цьому плані і пропагандистські кампанії союзників по антигітлерівській коаліції, в яких плакати активно використовувалися в якості основного інструменту візуалізації ворожого образу.

При аналізі візуального відображення образу ворога в пропаганді союзників, виділяються такі риси:

• Тваринний образ ворога.
• Перебільшення чи применшення тих чи інших деталей.
• Особливий акцент на великих втратах ворога.
• Використання світлового контрасту.
• Звернення до історичного минулого.
• В пропаганді США та Великої Британії використовувався образ християнства, як релігії, яка протистоїть нацизму.

Нацистська пропаганда[ред. | ред. код]

Спрямована на власне населення і армію[ред. | ред. код]

Основою розробленої Геббельсом концепції було інформування та вплив на населення Рейху через радіо— відповідно, практично в кожній німецькій родині був радіоприймач.

За роки війни було випущено 150—180 пропагандистських фільмів (із загального числа близько 1300). В кінотеатрах перед кожним сеансом влаштовувався перегляд (обов'язковий, пропустити було неможливо) пропагандистського кіножурналу «Die Deutsche Wochenschau» — на початку війни тривалістю 10-15 хв., в кінці — вже півгодини.

У пропагандистських фільмах (і промовах Гітлера), роз'яснюють причини оголошення війни Америці, проводилися паралелі між нею і «єврейським» урядом Рад, єврейським характером її капіталу, жидобольшовиською спрямованістю її політики (спрямованої на поглинання третіх країн), а президент Рузвельт оголошувався євреєм. США малювалася як країна низькою моралі, а основним джерелом добробуту її громадян була гра на біржі.

У 1940-і роки нацисти зняли ряд псевдодокументальних фільмів в спробі зобразити в негативних барвах євреїв і тим самим виправдати «остаточне рішення». Зокрема, в Варшавському гетто було відзнято велика кількість неправдивих кіноматеріалів (пізніше вони були виявлені в архівах, змонтовані і супроводжено коментарями в картині «Незакінчений фільм»). У Терезинському гетто був знятий фільм «Фюрер дарує євреям місто», кілька разів демонструвався представникам Червоного хреста (режисер фільму Курт Геррон пізніше загинув в таборі смерті).

Спрямована на армію противника[ред. | ред. код]

На передовій широко застосовувалися гучномовні рупорні установки, для поширення листівок— агітаційні снаряди і реактивні міни. Листівки Третього рейху для СРСР здебільшого поширювалися літаками люфтваффе.

Активно використовувалися факти захоплення в полон або загибелі значущих фігур противника (німецькі листівки з Яковом Джугашвілі, сином Сталіна, сина Хрущова Леоніда, великих воєначальників), в тому числі і з елементами фальсифікації матеріалів (фотознімків, висловлювань іт.ін.).

Поширення на неокупованій території чуток про те, що «євреї не воюють», що на фронті їх немає, що всі вони влаштувалися в тилу, в постачанні іт.ін.^[6][7].

Пропаганда на окупованих територіях[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни тривалу окупацію великих і різнорідних густонаселених просторів території ворога виробляла тільки одна сторона— Німеччина і її союзники. Саме досвід Німеччини в цьому сенсі представляє найбільший інтерес. Оскільки до різних територій, які опинилися в окупації, у німців був різний інтерес, відповідно різними були способи управління підвладними країнами і застосовувалися різні пропагандистські прийоми. Так, жителі захопленої Скандинавії вважалися «арійцями», повноцінними громадянами Рейху, які повинні брати активну участь в його справах. Французи вважалися цивілізованим, але чужим народом, в якому слід було виховувати лояльність до окупантів. З цією метою, наприклад, німецький міністр пропаганди Йозеф Геббельс позував перед фотокамерами разом із зірками французької культури.

Політика на сході, в Польщі і захоплених районах Радянського Союзу була іншою. Оскільки слов'яни вважалися неповноцінною расою, то в перспективі передбачалося їх знищення або генманізація. В якості першого кроку в цьому напрямку проводилася робота по знищенню найбільш сильних національних культур і роз'єднання людей. З пропагандистської точки зору це означало загравання з національними рухами і нацьковування громадян один на одного.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Крисько В. Г. — Секрети психологічної війни (мети, завдання, методи, форми, досвід). Мінськ, 1999. Глава 10. Психологічні операції в роки другої світової війни
• Фатєєв А. В. — Образ ворога в радянській пропаганді 1945—1954. — М., 1999.
• Григор'єва О. І. — Формування образу Німеччини радянською пропагандою в 1933—1941 рр .: Автореф. дис. канд. іст. наук . -М., 2008
• Директива РНК і ЦК ВКП (б) партійним і радянським організаціям прифронтових областей і мобілізації всіх засобів на розгром фашистських загарбників // КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій, пленумів ЦК. т. 7. 1938—1945. — М., 1985
• Зульцман Р. — Пропаганда як зброя у війні. В кн .: Підсумки другої світової війни. М .: Видавництво іноземної літератури, 1957. Ст. 516—545
• Полякова А. А. - Пропаганда війни в кінематографі Третього Рейху. — М., 2013, 2-е изд.
• Жуков Д. А., Ковтун И. И. Антисемитская пропаганда на оккупированных территориях РСФСР. — М. : РЕК, НПЦ "Холокост", 2015. — 351 с. — (Российская библиотека Холокоста) — ISBN 978-5-222-25580-3.

Посилання[ред. | ред. код]

• Рідкісні радянські військові плакати різних регіонів
• Зброя третього фронту Великої Вітчизняної війни
• Аруева Л. Н. Російська Православна Церква в роки Великої Вітчизняної війни
• Агітаційні листівки, плакати Третього Рейху на території Росії і України (підбірка матеріалів)
• Червона Армія і Друга Світова війна, Листівки (аспект псхіологіческой війни) // Анатомія Армії
• " Голлівуд доктора Геббельса " — передача Ехо Москви з циклу Перемоги " (3 вересня 2011)
• Німецька карикатура на Сталіна і союзників
• Міф другий. Німецька пропаганда була ефективнішою нашої зі статті «Сім міфів про Сталінград і німецької армії»
• д / ф «Битва за уми» (з циклу " Вівтар Перемоги ", НТВ)
• д / ф «Кукринікси проти Геббельса» (РТР, 2005)