French
DeutschОж'є Гіслен де Бусбек — Вікіпедія
| Ож'є Гіслен де Бусбек | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Ogier Ghislain de Busbecq | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Ogier Gisleen van Busbeke | |||
| Народився | 1522 м. Комін, Фландрія, тепер — Франція | |||
| Помер | 28 жовтня 1592 Сен-Жермен-су-Каї, Франція | |||
| Країна |  Фландрія | |||
| Національність | фламандець | |||
| Діяльність | письменник, ботанік, дипломат | |||
| Alma mater | Падуанський університет | |||
| Роки активності | 1554–1592 | |||
| Жанр | епістолографія | |||
| Magnum opus | «Чотири листи про турецьке посольство» або «Турецькі листи» (1581) | |||
| | ||||
 Ож'є Гіслен де Бусбек у Вікісховищі | ||||
Ож'є́ Гісле́н де Бусбе́к (нід. Ogier Gisleen van Busbeke, фр. Ogier Ghislain de Busbecq, нім. Ogier Ghislain de Busbecq; нар. 1522 — пом. 28 жовтня 1592) — фламандський письменник, ботанік і дипломат на службі у трьох поколінь австрійських монархів — братів Карла V і Фердинанда I, сина Фердинанда — Максиміліана II та онука — Рудольфа II. Колекціонер старожитностей. Віднайшов цінні відомості про кримськоготську мову і відкрив для європейців білінгву «Monumentum Ancyranum» в Анкарі[2]. Дав Хюррем Хасекі Султан, дружині Сулеймана I, ім'я, прийняте в Європі, — Роксолана[3]. Посприяв ввезенню із Туреччини до Західної Європи деяких видів рослин і тварин, з яких багато було акліматизовано — зокрема, тюльпан, бузок, кінський каштан, а також — ангорські кози[4].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1522 року в місті Комін у Фландрії. Незаконнонароджений син Георга Гіслена II, сеньйора де Бусбека, лицаря зі старовинного фламандського роду, і Катерини Геспіль, яка, як припускають дослідники, була служницею[5].
Виріс у батьківському замку в містечку Бусбек. Навчався у містах Вервік та Комін.
1536-го, в 13 років, вступив до університету в місті Левен, зареєструвавшись під іменем Ож'є Гіслен де Комін. Удосконалював освіту в кращих університетах Європи — в Парижі, Венеції (зокрема, навчався у гуманіста Джованні Баттісти Егнаціо[it][6]), Болоньї та Падуї[7]. Під час навчання, в основному, зосереджувався на вивченні літератури, права та медицини[8]. Великий вплив на нього зробили ідеї Еразма Ротердамського[5]. Сучасник де Бусбека, Людовіко Гвіччардіні[it], стверджував, що Ож'є знав сім мов: фламандську, латину, французьку, італійську, німецьку, іспанську та «слов'янську»[5] (не уточнюючи, яку саме; ймовірно, хорватську[9]).
1540[10] року указом німецького імператора Карла V Габсбурга був визнаний законним сином Георга Гіслена де Бусбека[11].
За прикладом батька і діда — обрав державну службу. Влаштувався до Фердинанда I, брата Карла, який у той час керував Австро-Угорщиною і Чехією.
1550 року — супроводжував до Англії посла Фердинанда дона Педро де Кастілья.
З 1554 року — працював при посольстві Фердинанда в Англії, був присутній на одруженні Філіпа II Іспанського і Марії Англійської і передав поздоровлення Фердинанда нареченим.
Посол в Османській імперії[ред. | ред. код]
Наприкінці 1554 року — погодився змінити посла Габсбургів у Османській імперії Петра Мальвецці, який повернувся до Австрії смертельно хворим після ув'язнення у тюрмі за наказом султана Сулеймана I і, за припущеннями дослідників, тортур. Таке поводження з послом призвело до погіршення і без того напружених відносин Священної Римської і Османської імперій[11].
23 листопада — виїхав до Константинополя. Зі своєю свитою вирушив в екіпажі з Відня в Буду, звідти — по Дунаю до Белграда, а потім — по суші через Ниш, Софію і Адріанополь до Константинополя, куди прибув 20 січня 1555 року. Султан Сулейман I в цей час подорожував Малою Азією. Після трьох тижнів очікування — вирішив поїхати слідом за ним. Вирушив через Анкару, а 7 квітня — наздогнав султана в Амасьї і отримав у нього аудієнцію. Зміг передати Сулейману послання Фердинанда й отримати відповідь — пропозицію перемир'я на пів року. Хоча метою дипломатичної місії де Бусбека було укладення довготривалого миру[11].
У липні 1555 року — повернувся до Відня, щоб вручити імператору Карлу V відповідь султана. У листопаді того ж року — залишив Відень і на початку 1556 року — знову прибув до Константинополя, де залишався майже 7 років — обіймав посаду посла в Османській імперії. Зробив опис тріумфального повернення до Константинополя османського флоту на чолі з Піяле-пашою після переможної для османів битви при Джербі 1560 року. Також займався делімітацією кордону між володіннями Карла V і Османської імперії на спірній території Трансильванії. Цьому перешкоджав візир султана, Рустем-паша. Лише за його наступника, Семіз Алі-паші, справа почала просуватися[7].
У 1562 році — дипломатична місія де Бусбека завершилася: він домігся підписання султаном договору про восьмирічне перемир'я між двома імперіями. Хоча Габсбурги й мали виплатити туркам велику контрибуцію, а також — визнати їх ставленика в Трансильванії, угорця Яноша Заполья[7].
У кінці серпня 1562 року — виїхав із Константинополя. Спочатку поїхав до Відня, потім — до Франкфурта-на-Майні, де 21 листопада представив договір наступнику Карла — імператору Фердинанду I — для підписання.
Фландрія і служба при дворі[ред. | ред. код]
Закінчивши дипломатичні справи, повернувся у Фландрію, де за час його відсутності, 1559 року, помер його батько.
Навесні 1563 року — призначений до числа придворних імператора Фердинанда. Незабаром після цього син Фердинанда, майбутній імператор Максиміліан II, відправив де Бусбека супроводжувати своїх синів — Рудольфа та Ернста — до двору Філіпа II в Іспанії[12].
1564 року — посвячений у лицарі.
З 1 січня 1567 року призначений вихователем чотирьох синів імператора Максиміліана: Матвія, Максиміліана, Альбрехта та Венцеля. Жив разом із підопічними у Відні[12].
З серпня 1570 по вересень 1571 року подорожував Іспанією разом з двором Філіпа II та двома своїми вихованцями — Альбрехтом і Венцелем[12].
1570 року як сенешаль супроводжував ерцгерцогиню Єлизавету до Парижа, де вона заручилася з королем Франції Карлом IX.
До серпня 1574 року — залишався на службі управителем двох синів Максиміліана — Матвія та Максиміліана, які лишились у Відні. Також займався питанням незалежності Нідерландів[13], виконував адміністративні обов'язки, консультував імператора і керував придворною бібліотекою[12].
1574 року, за наказом імператора Максиміліана, поїхав до Парижа керувати справами овдовілої Єлизавети. Після успішних переговорів — супроводжував її до Відня взимку з 1575 на 1576 рік. Сам — повернувся до Парижа, де Рудольф II, новий імператор, призначив його управителем володінь Єлизавети. Це було непростим завданням, оскільки де Бусбеку довелося протистояти французькому королю, який хотів забрати землі[14]. Жив у Сен-Клу, містечку поблизу Парижа[9].
Остання подорож[ред. | ред. код]
_(5).JPG)
2018
Після смерті Єлизавети 1592 року вирішив повернутися до Відня, але спочатку — поїхав у рідну Фландрію, у батьківський замок, який купив у свого двоюрідного брата, Карела ван Єдегеема, ще 1587 року[15]. Дорогою через Францію, де тривала війна між католиками і гугенотами, в Нормандії — де Бусбека взяла в полон банда солдатів[13]. Через день його відпустили, але пережитий стрес похитнув здоров'я 70-річного мандрівника і не дозволив продовжити подорож.
Помер 28 жовтня 1592 року (за іншими даними — 1591[16]) у замку Мейо у Сен-Жермен-су-Каї, неподалік Руану[13]. Його тіло поховали в каплиці замку. А серце — 1598 року — урочисто перепоховали у сімейній церкві в містечку Бусбек[16].
Родина[ред. | ред. код]
Мав єдинокровного брата Жана та трьох єдинокровних сестер — Маргариту, Жаклін та Агнес — дітей Георга Гіслена II, сеньйора де Бусбека, від законної дружини, Мадлен де Круа[17].
Особисте життя маловідоме. За даними дослідників, ніколи не був одружений і, найімовірніше, не мав дітей[18].
Творчість і внесок[ред. | ред. код]
Колекціонував старожитності. За роки життя в Константинополі зібрав 260 грецьких рукописів, які пожертвував Імператорській бібліотеці у Відні[17] (зокрема, копію трактату Діоскорида про лікарські рослини[7]); багато старовинних монет, медалей[2]. Віднайшов цінні відомості про кримськоготську мову і відкрив для європейців білінгву «Monumentum Ancyranum» в Анкарі[2], яка повідомляла про життя і діяння римського імператора Октавіана Августа.
Вивіз із Туреччини до Західної Європи деякі види рослин і тварин, з яких багато було акліматизовано — зокрема тюльпан, бузок, кінський каштан[18][4], аїр[9], а також — ангорські кози. Зокрема, цибулини турецького тюльпана він послав своєму другові Шарлю де Леклюзу, який акліматизував їх у Нідерландах. Це стало початком голландської тюльпанної індустрії[4].
1581 року латинською вийшла книга де Бусбека «Чотири листи про турецьке посольство» (лат. «Legationis turcicae epistolae IV»), перевидана в 1595 під назвою «Турецькі листи» (лат. «Turcicae epistola»). Вона мала познайомити європейців з Туреччиною[2]. Це була збірка особистого листування з приятелем і колегою, угорським дипломатом Ніколасом Міхольтом, який на той час перебував у Фландрії. Листи описують пригоди де Бусбека, пов'язані з турецькою політикою, і нині є одним з основних першоджерел для дослідників османського двору XVI століття[19]. Загалом, до 1595 року — вийшло ще три видання цієї книги, а в XVII столітті вона перевидавалася ще 12 разів; з'явилися також переклади чеською (1594), німецькою (1596), фламандською (1632), французькою (1649), іспанською (1650), англійською (1694), що витримали по кілька видань[20].
Саме де Бусбек дав Хюррем Хасекі Султан, дружині Сулеймана I, ім'я, прийняте в Європі, — Роксолана. У «Турецьких листах», описуючи змагання між наложницями султана за вплив, дипломат дав суперницям імена Роксолана та Боспорана, утворені ним від античних однойменних назв сарматських племенен — роксолани та боспорани. Численні перевидання книги вже в XVI столітті зробили її основним джерелом інформації про Хюррем Хасекі Султан в європейських країнах і сприяли популяризації її вигаданого імені[3].
1632 року в Брюсселі латинською вийшла книга де Бусбека «Epistolae ad Rudolphum II Imperatorem e Gallia scriptae» (посмертна публікація листів Бусбека до Рудольфа II з докладним описом життя і політики французького двору) — важлива для тогочасної історії[2].
Повне зібрання творів де Бусбека з'явилося в Лейдені 1633 року, в Базелі — 1740.
 |  |  |  |
Титульний аркуш «Турецьких листів», 1595 |
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Ян Баптист Гюйсманс, полотно, олія, 1904
- Філолог Юст Ліпсій, друг де Бусбека, написав йому епітафію.
«Тут, під цією плитою, Бусбек лежить Ож'є.
Хто він? Той, хто був милий цезарям доблестю
Військовою і розумом всепроникним.
Бачив мужа цього двір імператорський
І султана палац. Мазун щастя він!
Багато він випробував, мандруючи тут і там.
У справі кожній себе Нестором він являв,
Думкою, словом багатий. Нині чертог небес
Став його вічний дах, бо в краю чужому
Якийсь воїн або злодій життя загасив його,
Так, але у небі запалилася нова ураз зірка,
Що серед ясних світил Бельгії днесь горить».
Юст Ліпсій, великому другу — найменший пам'ятник[18].Оригінальний текст (рос.)«Здесь, под этой плитой, Бусбек лежит Ожье.
Кто он? Тот, кто был мил цезарям доблестью
Воинской и умом, все проницающим.
Видел мужа сего двор императорский
И султана дворец. Баловень счастья он!
Много он испытал, странствуя здесь и там.
В деле каждом себя Нестором он являл,
Мыслью, словом богат. Ныне чертог небес
Стал его вечный кров, ибо в краю чужом
Некий воин иль вор жизнь погасил его,
Так, но в небе зажглась новая вмиг звезда,
Что средь ясных светил Бельгии днесь горит».
Юст Липсий, великому другу — малейший памятник.
(Перевод з латыни — М. Р. Ненароковой)
Образ у мистецтві[ред. | ред. код]
- 1904 року данський художник Ян Баптист Гюйсманс зобразив де Бусбека на картині «Ож'є де Бусбек купує в Константинополі королівський прапор Іспанії у турецьких піратів» (полотно, олія).
- 2000 року вийшов історичний роман бельгійського письменника Віллі Шпілліна[nl] «Бусбек або повернення додому»[21].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Підпис:«Ож'є де Бусбека, Священної Римської імперії військового радника і при турецькому султану посла, Мельхіор Лорк із Гольштейна зобразив. Константинополь, вересень-початок жовтня, 1557. Богу Охоронцю і Вождю».
- ↑ а б в г д Бусбек или Бюсбек// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург: 1890—1907. — Т. 5: Буны-Вальтер. — 1891. — 468 с.
- ↑ а б Галенко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 272—274. — С. 272.
- ↑ а б в Рахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь — Тюмень, 2012. — С. 63.
- ↑ а б в Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 88.
- ↑ Rousseau André. Sur les Traces de Busbecq et du gotique (По слідах Бусбека та готики). — Lille: Presses universitaires de Lille, 1991. — ISBN 2865310434. — C. 9, 17. (фр.)
- ↑ а б в г Рахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь — Тюмень, 2012. — С. 62.
- ↑ Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 205.(нід.)
- ↑ а б в Spruyt B. J. Vier Een ezel te midden van apen. Vlaming Boesbeeck beschreef verblijf in Istanboel in Vier Turkse Brieven (Осел серед мавп. Фламандець Бусбек описав своє перебування в Стамбулі в «Чотирьох турецьких листах»)// Reformatorisch Dagblad. — 1996. — 3 mei (3 травня). — С. 22.(нід.)
- ↑ Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 204.(нід.)
- ↑ а б в Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 89.
- ↑ а б в г Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 211.(нід.)
- ↑ а б в Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 90.
- ↑ Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 213.(нід.)
- ↑ Spillebeen Willy. Zénon versus Ogier van Busbeke. Over L'oeuvre au Noir (Marguerite Yourcenar) en Busbeke of de thuiskomst // Verslagen en mededelingen van de Koninklijke Academie voor Nederlandse taal- en letterkunde [журнал-щорічник]. — 2003. — С. 226.
- ↑ а б Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 215.(нід.)
- ↑ а б Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 203.(нід.)
- ↑ а б в Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 91.
- ↑ Рахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь — Тюмень, 2012. — С. 62-63.
- ↑ Галенко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 274.
- ↑ Spillebeen Willy. Busbeke of De thuiskomst (Бусбек або повернення додому). — Leuven: Davidsfonds, 2000. — ISBN 90-6306-421-7 — 443 blz.(нід.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Бусбек или Бюсбек // Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург, 1891. — Т. 5: Буны-Вальтер. — 468 с.
- Галенко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 272-274. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.). — СПб : Алетейя, 2011. — С. 88-91. — 1 000 прим. — ISBN 978-5-91419-419-9.
- Рахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь - Тюмень, 2012. — С. 62.
- Het leven van Ogier van Boesbeke (Augerius Busbequius; 1520/1-1591), keizerlijk gezant aan het hof van Süleyman de Grote. Z.R.W.M. von Martels (Життя Ож'є де Бусбека (Ож'є Бусбек; 1520/1-1591), імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного. Z.R.W.M. фон Мартельс) // De Franse Nederlanden / Les Pays-Bas Français [журнал-щорічник]. — 1993. — С. 203-217.(нід.)
- Rousseau André. Sur les Traces de Busbecq et du gotique (По слідах Бусбека та готики). — Lille : Presses universitaires de Lille, 1991. — 230 с. — ISBN 2865310434.(фр.)
- Spruyt B. J. Vier Een ezel te midden van apen. Vlaming Boesbeeck beschreef verblijf in Istanboel in Vier Turkse Brieven (Осел серед мавп. Фламандець Бусбек описав своє перебування в Стамбулі в «Чотирьох турецьких листах») // Reformatorisch Dagblad. — 1996. — 3 mei (3 травня). — С. 22.(нід.)
Додаткова література[ред. | ред. код]
- Busbecq Ogier Ghiselin de. The Turkish letters of Ogier Ghiselin de Busbecq, imperial ambassador at Constantinople, 1554-1562 (Турецькі листи Ож'є Гіслена де Бусбека, імператорського посла в Константинополі, 1554-1562). — Baton Rouge, La. : Louisiana State University Press, 2005. — 265 с. — ISBN 0807130710.(англ.)
- Busbecq Ogier Ghislain de. Les lettres turques (Турецькі листи). — Paris : Champion, 2010. — 426 с. — ISBN 9782745320384.(фр.)
- Dalle Réginald Alphonse. Auger Ghislain de Busbecq, humaniste et homme de la Renaissance, miroir de son siècle (Ож'є Гіслен де Бусбек, гуманіст і людина епохи Відродження, дзеркало свого століття). — 1975. — 239 с.(фр.)
- Huussen A. H. Het leven van Ogier Ghislain de Busbecq en het verhaal van zijn avonturen als keizerlijk gezant in Turkije (1554-1562) (Життя Ож'є Гіслена де Бусбека та історія його пригод як імператорського посланця в Туреччині (1554-1562)). — Leiden : Sijthoff, 1949. — 312 с.(нід.)
- Martels Zweder von. Augerius Gislenius Busbequius : leven en werk van de keizerlijke gezant aan het hof van Süleyman de Grote: een biografische, literaire en historische studie met editie van onuitgegeven teksten (Ож'є Гіслен Бусбек: життя і діяльність імператорського посланця при дворі Сулеймана Пишного: біографічне, літературне та історичне дослідження з виданням неопублікованих текстів). — Groningen : Rijksuniversiteit Groningen, 1989. — 584 с. — ISBN 909002963X.(нід.)
- Waele Ferdinand Jozef de. Ogier Giselijn van Busbeke, de Nederlander (Ож'є Гіслен де Бусбек, нідерландець). — Brussel : Paleis der Academieën, 1955. — 60 с.(нід.)
 | Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії. |
|
