Нуріт Пелед-Елханан — Вікіпедія

Нуріт Пелед-Елханан
Народилася 1949(1949)
Єрусалим
Громадянство Ізраїль
Діяльність філолог, професор, активістка, що виступає за мир і проти окупації палестинських територій.
Знання мов іврит
Заклад Єврейський університет
Батько Матітьягу Пелед[en]
Брати, сестри Miko Peledd[1]
У шлюбі з Rami Elhanand
Нагороди

Нуріт Пелед-Елханан(1949, Єрусалим) — ізраїльський філолог, професорка, активістка, яка виступає за мир з палестинцями, одна із засновниць ізраїльсько-палестинської організації «Сім'ї, що втратили близьких, за мир». Після загибелі її 13-річної дочки, Пелед-Елханан стала відомим критиком ізраїльської окупації Західного берега річки Йордан і сектора Газа. Елханан підтримує рух «Бойкот, дивестиція та санкції» (BDS) і робила дуже суперечливі заяви, включно з суперечками між сіонізмом та ІДІЛ,[2] а також критикувала ізраїльського лауреата та борця за мир А. Б. Єгошуа за те, що він є перешкодою для миру. Вона також критикувала Джорджа Буша, Тоні Блера та Арієля Шарона за сприяння антимусульманським поглядам.[3][4]

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько Нуріт Пелед-Елханан, Матітіягу Пелед — генерал Армії Оборони Ізраїлю, філолог-арабіст, лівий політик, депутат Кнесету 11-го скликання, один із засновників організації Гуш Шалом, з якою його донька активно співпрацює.[5][6][7]

Дочка Нуріт Пелед-Елханан, Смадар, загинула в результаті вибуху палестинського терориста-смертника на вулиці Бен-Єгуда в Єрусалимі 4 вересня 1997 року. Про причини загибелі своєї дочки Елханан сказала наступне:

…моя донька Смадарі, була вбита за те, що вона була ізраїльською дівчинкою, молодою людиною, зневіреною і з перекрученими уявленнями, до позиції самогубства і вбивства інших людей через приниження і безнадії, тільки тому, що він був палестинцем….[8]. Немає відчутною моральною різниці між солдатом на КПП, який не дає жінці, що народжуює пройти, в результаті чого вона втрачає дитину, і людиною який вбив мою доньку. І наскільки моя дочка була жертвою [окупації], настільки ж жертвою був і він .

 

Оригінальний текст (англ.)
...my daughter, Smadari, was murdered for being an Israeli girl, by a young man desperate and distorted by humiliation and hopelessness to the point of killing himself and others, just because he was a Palestinian...
There is no basic moral difference between the soldier at the checkpoint who prevents a woman who is having a baby from going through, causing her to lose the baby, and the man who killed my daughter. And just as my daughter was a victim [of the occupation], so was he

На похорон доньки вона та її брат Йоав запросили представника Організації визволення Палестини, який звинуватив у смерті дівчинки ізраїльський уряд.[7]

Нуріт Пелед-Елханан працює на факультеті освіти Єрусалимського університету[9]. Елханан стала лауреаткою 2001 року премії імені Сахарова за свободу слова, заснованою Європарламентом.[10][11] Разом з нею премію отримав професор Гассаві з палестинського університету Бір-Зайт, який також втратив свого 15-річного сина, який, за інформацією Нуріт Пелед-Елханан, був застрелений на шкільному подвір'ї, коли намагався допомогти пораненому товаришу[8].

Погляди[ред. | ред. код]

Про тероризм[ред. | ред. код]

На думку Елханан сьогодні слово тероризм використовується для того, щоб визначати вбивства, вчинені бідними і слабкими, в той час як слово «антитерор» зарезервовано для того, щоб визначати вбивства з боку багатих і сильних. На її думку, саме демократичні країни здійснили найбільші злочини проти людяності і при цьому, щоб виправдати свої дії, вони використовують слова як «свобода», «справедливість» і «зіткнення цивілізацій»[8].

Про літературу, що використовується в ізраїльській системі шкільної освіти[ред. | ред. код]

Еліханан провела велику роботу з вивчення шкільних підручників, які використовуються в Ізраїлі і прийшла до висновку, що на багатьох картах у підручниках не зображена зелена межа між окупованими територіями і власне Ізраїлем і вони показують важливі місця на Західному березі як частина Ізраїлю. Еліханан вважає, що «це лише складний спосіб досягти того, що дитина буде дотримуватися певних основних політичних уявлень»[9].

Про загибель Абір Арамін у січні 2007 року[ред. | ред. код]

У січні 2007 року була вбита[12] десятирічна Абір Арамін, донька палестинського активіста групи «Борці за Мир» Бассама Араміна, під час заворушень біля селища Анта[13]. Елеханан сказала з цього приводу, що «пекло» в якому опинилася мати вбитої дівчинки, Салва, ще жахливіша, ніж трагедія самої Елеханан, оскільки вбивця її власної доньки Смадар, «мав порядність вбити і себе самого», в той час як ізраїльський солдат, який убив Абір Армін, можливо насолоджується життям, проводячи час з товаришами і відвідуючи нічні дискотеки. Елеханан пише, що покараний цей солдат не був і що ізраїльські солдати взагалі ніколи не караються за вбивства арабів .

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://mikopeled.com/
  2. ↑ Textbook Racism; a canon of division in Israeli education. Warscapes (англ.). 26 липня 2016. Процитовано 14 жовтня 2022.
  3. ↑ Academic claims Israeli school textbooks contain bias. the Guardian (англ.). 6 серпня 2011. Процитовано 14 жовтня 2022.
  4. ↑ "20 years of the Sakharov Prize: Human rights and reconciliation" (PDF).
  5. ↑ Кнессет: Матитиягу Пелед (1923—1995)
  6. ↑ Obituary: General Matti Peled, JOSEPH FINKLESTONE, 16 March 1995 independent.co.uk
  7. ↑ а б The Psychopathological Acting Out of Israeli Educators and 'Celebrity Jew and Israel Bashers' — The case of Nurit Peled-Elhanan, By Dr. Gary Katz, (Ph.D., The Wright nstitute, Berkeley, California, January 06, 2008. Архів оригіналу за березень 4, 2016. Процитовано березень 14, 2020.
  8. ↑ а б в Nurit Peled-Elhanan: The Bereaved Parents for Peace [Архівовано 2008-07-05 у Wayback Machine.], refusingtokill.net, January 03, 2003
  9. ↑ а б Islamophobia and anti-Semitism Hillel Schenker, Abu Zayyad Ziad, Ziad Abu Zayyad стр. 125
  10. ↑ www.nrg.co.il http://www.nrg.co.il/online/54/ART1/836/739.html. Процитовано 14 жовтня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  11. ↑ Projects. nagelinstitute.org (амер.). Процитовано 14 жовтня 2022.
  12. ↑ Ynetnews(англ.)
  13. ↑ http://www.ynetnews.com/articles/0,7340,L-3937640,00.html
Мандела / Марченко (1988) • Дубчек (1989) • Чжі (1990) • Демачі (1991) • Матері площі Травня (1992) • Oslobođenje (1993) • Насрін (1994) • Зана (1995) • Вей Джиншень[pl] (1996) • Гезалі (1997) • Ругова (1998) • Гужмау (1999) • ¡Basta Ya![pl] (2000) • Пелед-Елханан / Газаві / Камвеньо (2001) • Пая (2002) • Аннан / ООН (2003) • Білоруська асоціація журналістів (2004) • Жінки в білому / Репортери без кордонів / Ібрагім (2005) • Мілінкевич (2006) • Осман (2007) • Ху Цзя (2008) • Меморіал / Орлов / Ковальов / Алексєєва (2009) • Фаріньяс (2010) • Махфуз / Сенуссі / Зейтуне / Ферзат / Буазізі (2011) • Сотуде / Панагі (2012) • Юсафзай (2013) • Муквеге (2014) • Бадаві (2015) • Мурад / Башар (2016) • Венесуельська демократична опозиція: Хуліо Борхес / Леопольдо Лопес / Антоніо Ледесма / Даніель Себальос[es] / Йон Гойкоечеа[es] / Лорент Салех[es] / Альфредо Рамос[es] / Андреа Гонсалес (2017) • Сенцов (2018) • Тохті (2019) • Білоруська демократична опозиція (2020) • Навальний (2021) • Хоробрий український народ (2022) • Аміні (2023)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нуріт_Пелед-Елханан&oldid=40441370