Міністр закордонних справ Монако — Вікіпедія

Міністр закордонних справ Монако (офіційна назва посади: радник зовнішніх зносин Монако) — виконавча посада в уряді Монако, глава департаменту зовнішніх зносин Монако, яке бере участь у формуванні зовнішньої політики Монако і є представником інтересів країни та її громадян, захищає їх права. Посада радника зовнішніх зносин з'явилася 2005 року^[1].

Радники зі зовнішніх зносин Монако[ред. | ред. код]

• Райнер Імпереті — (1 лютого 2005—2006);
• Анрі Фіссоре — (2006 — 1 червня 2007);
• Жан Пастореллі — (1 червня 2007 — 20 червень 2008);
• Франк Біаншері — (20 червня 2008 — 31 грудня 2010);
• Жозе Бадья — (1 січня 2011 — 22 листопад 2015);
• Жиль Тонеллі — (22 лютого 2015 — 21 жовтня 2019)^[2];
• Лоран Ансельмі^[en] — (21 жовтня 2019 — 17 січня 2022);
• Ізабель Берро — (із 17 січня 2022).

Див. також[ред. | ред. код]

• Міністри закордонних справ країн світу

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Чинні міністри закордонних справ країн Європи  Європейського Союзу (Жозеп Боррель)  Австрії (Александер Шалленберг) •  Албанії (Ольта Джачка) •  Андорри (Марія Убах Фонт) •  Бельгії (Аджа Лябіб) •  Білорусі (Сергій Алейник) •  Болгарії (Марія Габрієл) •  Боснії і Герцеговини (Ельмедин Конакович) • Ватикану (Пол Річард Галлахер) •  Великої Британії (Девід Кемерон) •  Греції (Георгос Герапетрітіс) •  Данії (Ларс Люкке Расмуссен) •  Естонії (Маргус Тсахкна) •  Ірландії (Міхал Мартін) •  Ісландії (Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір) •  Іспанії (Хосе Мануель Альбарес) •  Італії (Антоніо Таяні) •  Латвії (Байба Браже) •  Литви (Ґабріелюс Ландсберґіс) •  Ліхтенштейну (Домінік Гаслер) •  Люксембургу (Жан Ассельборн) •  Мальти (Єн Борґ) •  Молдови (Ніку Попеску) •  Монако (Ізабель Берро) •  Нідерландів (Вопке Гукстра) •  Німеччини (Анналена Бербок) •  Норвегії (Аннікен Гуйтфельдт) •  Північної Македонії (Буяр Османі) •  Польщі (Радослав Сікорський) •  Португалії (Жуан Гомес Кравіньйо) •  Росії (Сергій Лавров) •  Румунії (Лумініца Одобеску) •  Сан-Марино (Лука Беккарі) •  Сербії (Івиця Дачич) •  Словаччини (Юрай Бланар) •  Словенії (Таня Файон) •  Угорщини (Петер Сіярто) •  України (Дмитро Кулеба) •  Фінляндії (Еліна Валтонен) •  Франції (Стефан Сежурне) •  Хорватії (Гордан Грлич Радман) •  Чехії (Ян Ліпавський) •  Чорногорії (Ранко Кривокапич) •  Швейцарії (Ігнаціо Кассіс) •  Швеції (Тобіас Більстрем)