Мілан Балабан — Вікіпедія

Мілан Балабан
чеськ. Milan Balabán
Народився 3 вересня 1929(1929-09-03)[4][2][…]
Боратин, Луцький район, Волинська область, Українська СРР, СРСР[2]
Помер 4 січня 2019(2019-01-04)[1][2][…] (89 років)
Libice nad Cidlinoud[5][2][6]
Країна  Чехія
 Чехословаччина[7]
Діяльність богослов, педагог, письменник, парох, релігієзнавець, поет, викладач університету, evangelical theologian
Галузь Protestant theologyd[2], релігієзнавство[2] і поезія[2]
Alma mater Protestant Theological Faculty – Charles Universityd (1952)[8]
Науковий ступінь професор[8] (1995) і доцент[8] (1993)
Знання мов чеська[2]
Заклад Карлів університет, Євангельська Чеська Братська Церкваd і Tomas Bata University in Zlínd[9]
Конфесія Євангельська Чеська Братська Церкваd[10]
Батько Antonín Balabánd[11]
Родичі Daniel Balabánd[12] і Ян Балабан[12]
Брати, сестри Lydie Cejpovád[13] і Daniel Balabánd[14]
У шлюбі з Alena Balabánovád[10]
Нагороди
медаль «За заслуги»

Мілан Балабан (чеськ. Milan Balabán; 3 вересня 1929, Боратин, Тарнопольське воєводство, Польща — 4 січня 2019[15], Лібіце-над-Цідліною, Чехія) — чехословацький теолог, професор релігії та Старого Завіту, пастор Євангельської церкви чеських братів (ЄЦЧБ) і поет. Балабан був активним антикомуністичним дисидентом під час комуністичного режиму в Чехословаччині і був одним з підписантів Хартії 77.[16] Він також входив до групи чеських дослідників Старого Заповіту, які створили Чеський екуменічний переклад Біблії. Цей переклад, який був написаний і перекладений старозавітними богословами, залишається найбільш поширеним чеським перекладом Біблії до сьогодні.[17]

Біографія[ред. | ред. код]

Балабан народився 3 вересня 1929 року в селі Боратин Тарнопольського воєводства Польщі (нині на території сучасної України) в сім'ї євангелічного диякона і вчителя релігії Антоніна Балабана, який працював серед волинської богеми.[16]

Після закінчення протестантського теологічного факультету у Карловому університеті Мілан був кліриком Євангельської церкви чеських братів в Шенові під Остравою (1 грудня 1952 р. — 27 лютого 1953 р.), у Стрмілові (1 травня 1955 р. — 15 листопада 1966 р.), Семтеші. (з 16 листопада 1966 року) і Прага-Радотині.[16]

З 1950-х років він належав до об'єднання «Нова орієнтація», яке критикувало становище не тільки в церкві, а й у суспільстві загалом.[16] Він продовжував наполягати на демократичних реформах протягом 1950-х, 1960-х і 1970-х років, будучи антикомуністичним дисидентом. У результаті комуністична влада Чехословацької Соціалістичної Республіки позбавила його ліцензії на священнослужіння в 1974 році[17] Він був змушений працювати фізичною працею, яка включала роботу у міській каналізаційній системі Праги.[16][17]

Балабан підписав Хартію 77, яка закликала до прав людини та демократичних реформ у Чехословаччині.[16]

З 1990 року працював релігієзнавцем на євангелічному богословському факультеті Карлового університету в Празі. У 1995 році його призначили професором. У жовтні 2002 року отримав державну нагороду за заслуги перед Чехією.[18]

Мілан Балабан помер 4 січня 2019 року, у віці 89 років, в Лібіце-над-Цідліною, Чехія[16][17]

Обрана бібліографія[ред. | ред. код]

  • Víra nebo osud (1993)
  • Hebrejské myšlení (1993)
  • Gilgameš (2002)
  • Moudrost ve Starém zákoně (під псевдонімом Карел Флоссман, 1989)
  • Hebrejské myšlení (1993)
  • Bojovníci a trpitelé (1994), ISBN 80-900696-6-5
  • Hebrejské člověkosloví (1996)
  • Cesty vzhůru — problematika překladu Žalmu 120—135 (в співавт., 1997), ISBN 80-86005-38-0
  • Ohlasy Starého zákona v české literatuře 19. a 20. století (в співавт., 1997), ISBN 80-86005-41-0
  • Tázání po budoucím — myšlenkové proudy starého Izraele (в співавт., 1998
  • Gilgameš — mytické drama o hledání věčného života (в співавт., 2002)
  • Nejkrásnější píseň Šalamounova (2002)
  • Kvete-li vinný kmen (2002), ISBN 80-7017-829-9
  • Hudba pro pozůstalé (2006), ISBN 80-7215-280-7
  • Biblický třpyt v české poezii (в співавт., 2007)
  • Putování k čirému (в співавт., 2007), ISBN 978-80-86057-44-6
  • Jímavé portréty biblických žen (2009), ISBN 978-80-7017-122-6
  • Domov a bezdomoví i jiné zprávy (2009), ISBN 978-80-904015-5-6
  • Víra (u) Václava Havla (2009), ISBN 978-80-7298-412-1
  • Šepoty a křiky víry (2010), ISBN 978-80-87377-07-9
  • Cestami kulhavého Jákoba (2011), ISBN 978-80-7215-417-3
  • Pravěká tanečnice (2011), ISBN 978-80-87377-32-1

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://www.christnet.eu/index.php/zpravy/29446
  2. ↑ а б в г д е ж и к Czech National Authority Database
  3. ↑ а б в Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122839668 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ https://web.etf.cuni.cz/ETFN-622.html?news=5269
  6. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  7. ↑ Evidence zájmových osob StB
  8. ↑ а б в Kostnické jiskry — Kostnická jednota, 1914. — С. 4. — ISSN 0139-505X
  9. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  10. ↑ а б Nešpor Z., Vojtíšek Z., Klementová T. et al. Malý slovník českých nekatolických náboženských osobností 20. a 21. století — Kalich, 2019. — С. 26. — 466 с.
  11. ↑ Český bratr, Evangelický časopis Český bratr — ČR: 1924. — вип. 10. — С. 21. — ISSN 1211-6793
  12. ↑ а б Nešpor Z., Vojtíšek Z., Klementová T. et al. Malý slovník českých nekatolických náboženských osobností 20. a 21. století — Kalich, 2019. — С. 25. — 466 с.
  13. ↑ Zikmund M. T. Český bratr, Evangelický časopis Český bratr — ČR: 1924. — вип. 3. — С. 28. — ISSN 1211-6793
  14. ↑ Český bratr, Evangelický časopis Český bratr — ČR: 1924. — вип. 7+8. — С. 43. — ISSN 1211-6793
  15. ↑ Theologe und früherer Dissident Milan Balabán ist tot. Radio Prague International (нім.). 5 січня 2019. Процитовано 4 лютого 2024.
  16. ↑ а б в г д е ж Willoughby, Ian (5 січня 2019). Charter 77 signatory and leading theologian Milan Balabán dies at 89. Radio Prague. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  17. ↑ а б в г д Hošek, Pavel (16 квітня 2019). Death of Prof. Milan Balabán, for many years a teacher at the Protestant Theological Faculty in Prague. Czech Protestant News. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  18. ↑ Prezident vyznamenal osobnosti duchovního života. web.archive.org. 22 березня 2012. Процитовано 4 лютого 2024.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Наука
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мілан_Балабан&oldid=41807860